Постанова

від 17.12.2019 по справі 822/1865/15

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1865/15

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

17 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: Остафійчук Олександри Олександрівни

представника відповідача: Казарець Олени Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пакт" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що висновок контролюючого органу про заниження ПП "Пакт" податку на додану вартість в сумі 1555465,00 грн, на якому ґрунтується податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005802203 є безпідставним, оскільки придбання мідної сировини, її використання у виробництві та продаж готової продукції підтверджується всіма необхідними первинним документами, оформленими у відповідності до статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV , які відображають реальність господарських операцій з ТОВ "Джеміус" по договору від 28.07.2014 №072802 та з ПП "ІН КАР" по договору від 21.08.2014 №210814. Крім того, зазначено, що ТТН не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, а отже її наявність чи відсутність не може впливати на формування податкового кредиту.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

05 листопада 2019 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу апелянта, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

18 листопада 2019 року до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надійшла заява про заміну сторони по справі Головного управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функції та повноваження Державної фіскальної служби України, що припиняється, покладено на Державну податкову службу України.

У відповідності до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.08.2019 №7 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області повноважень Головного управління ДФС у Хмельницькій області, що припиняється.

Оскільки, станом на час постановлення даної ухвали повноваження Головного управління ДФС у Хмельницькій області здійснюються Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області наявні підстави для заміни відповідача - Головного управління ДФС у Хмельницькій області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник позивача під час судового засідання заперечувала щодо задоволення вимог апеляційної скарги, просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що у період з 01.07.2014 по 31.07.2014 контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Пакт" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Джеміус", ПП "ІН КАР" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складений акт від 28.11.2014 №1635/22-09-22-03/21332137, яким зафіксовані порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість на розмірі 1555465,00 грн, в тому числі за липень 2014 року на суму 557130,00 грн, за серпень 2014 року на суму 998335,00 грн, у зв`язку з безпідставним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні катанки мідної і дроту, придбаних від ТОВ "Джеміус" і ПП "ІН КАР".

На підставі зазначеного акту контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005802203, яким визначив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1944331,00 грн, в тому числі 1555465,00 грн за основним платежем та 388866,25 грн за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішеннями від 20.02.2015 №2062/10/22-01-10-03-14 Головне управління ДФС у Хмельницької області та від 16.04.2015 №7945/6/99-99-10-01-01-15 ДФС України залишили скаргу без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

В травні 2015 позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005802203 до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015, позов ПП "Пакт" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005802203, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 скасовано в частині задоволених позовних вимог, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 залишено без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а тому прийшов до висновку, що адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005802203 необхідно задовольнити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-XIV.

За змістом статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість до ПП "Пакт" слугували викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення поставки катанки мідної від ТОВ "Джеміус" в липні 2014 року і ПП "ІН КАРС" в серпні 2014 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.07.2014 ПП "Пакт" та ТОВ "Джеміус" уклали договір поставки №072802, за умовами якого ТОВ "Джеміус" передає у власність ПП "Пакт" катанку мідну у кількості та асортименті, що вказані у видаткових накладних. Поставка здійснюється на умовах DDP згідно з "Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010" на склад покупця. Право власності на товар переходить в момент передачі продавцем покупцю цього товару, що підтверджується видатковими накладними.

На виконання договору поставки від 28.07.2014 №072802 ТОВ "Джеміус" поставило ПП "Пакт" катанку мідну, що підтверджується податковими накладними від 30.07.2014 №209, №210, видатковими накладними від 30.07.2014 №РН-0000512, від 31.07.2014 №РН-0000513, товарно-транспортними накладними від 30.07.2014 №300701, від31.07.2014 №310701. Оплата зазначеного товару підтверджена платіжними дорученнями від 18.09.2014 №1175, від 19.09.2014 №1185, №1186, №1187, №1188, №1189, №1190, №1191, №1192, №1193, №1194, №1195, №1196, №1197, від 10.11.2014 №227, №228, №2083, №2084, №2085.

21.08.2014 ПП "Пакт" та ПП "ІН КАР" уклали договір поставки №210814, за умовами якого ПП "Пакт" передає у власність ПП "Пакт", а покупець приймає катанку мідну, дріт мідний та інший товар у кількості та асортименті, що вказані у видаткових накладних. Поставка здійснюється на умовах DDP згідно з "Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010" на склад покупця. Право власності на товар переходить в момент передачі продавцем покупцю цього товару, що підтверджується видатковими накладними.

На виконання договору поставки від 21.08.2014 №210814 ПП "ІН КАР" поставило ПП "Пакт" катанку мідну і дріт мідний, що підтверджується податковими накладними від 27.08.2014 №2614 і №2613, від 28.08.2014 №2712 і №2818, видатковими накладними від 27.08.2014 №2613 і №2614, від 28.08.2014 №2712, від 29.08.2014 №2818, товарно-транспортними накладними 27.08.2014 №270801, від 28.08.2014 №280801, від 29.08.2014 №290801. Оплата підтверджується платіжними дорученнями від 22.09.2014 №1207, №1208, від 26.90.2014 №1264, від 03.10.2014 №1287, від 07.10.2014 №1314, від 09.10.2014 1324, від 14.10.2014 №1358, від 16.10.2014 №1372, від 22.10.2014 №1415, №2016, №2017, від 23.10.2014 №2019, від 30.10.2014 №208, №209, від 31.10.2014 №210, від 03.11.2014 №2057, №213, від 13.11.2014 №2096, №249, від 17.11.2014 №2109, №251, від 19.11.2014 №265, від 24.11.2014 №272, від 26.11.2014 №275, №2131.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи, складені за результатами операцій з поставки катанки мідної і дроту мідного від ТОВ "Джейміус" та ПП "ІН КАР", оформлені з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у зв`язку з чим прийшов до вірного висновку, що є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів зауважує, що поставка товару на склад позивача здійснена за рахунок та транспортом постачальників.

Матеріалами справи підтверджено, що отримавши від ТОВ "Джейміус" та ПП "ІН КАР" катанку мідну і дріт та оплативши їх, позивач використав у господарській діяльності для виробництва кабельно-провідникової продукції, яку реалізував через мережу магазинів. Отриманий в результаті продажу дохід позивач відобразив бухгалтерському та податковому обліку у відповідних звітних періодах.

Факт використання придбаних у ТОВ "Джейміус" та ПП "ІН КАР" катанки мідної і дроту для виробництва продукції та продажу цієї продукції підтверджується нормами витрат матеріалів на виготовлення дроту, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 26 "місця зберігання ТМЦ" за липень і серпень 2014, накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомостями про інвентаризацію ТМЦ, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 201 "сировина і матеріали" за липень і серпень 2014 довідками про виготовлену продукцію за липень і серпень 2014, звітами про випуск продукції, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями" за липень і серпень 2014, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.

На підставі отриманих від постачальників катанки мідної і дроту мідного податкових накладних позивач включив до податкового кредиту липня та серпня 2014 року податок на додану вартість, сплачений в ціні вказаного товару.

За змістом пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (робіт).

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані ТОВ "Джейміус" і ПП "ІН КАР" на поставку катанки мідної і дроту мідного складені з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України, а тому, правомірно слугували підставою для формування позивачем податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Також, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта, щодо посилання останнього як на відсутність доказів перевезення товару від його постачальників з посиланням на інформацію з автоматизованої системи фіксації і розпізнання номерних знаків "Відеоконтроль" Рубіж", надану Управлінням ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, в якій зазначено про відсутність фіксації номерних знаків АЕ1871АС і АУ5154ХХ автомобілів, зазначених в товарно-транспортних накладних на перевезення товару в період з 01.07.2014 по 31.08.2014, оскільки зазначена інформація не містить даних щодо місця розташування комплексів відеофіксації, перебування їх в робочому стані та відповідності цих комплексів вимогам державних стандартів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до укладених договорів з ТОВ "Джейміус" і ПП "ІН КАР" поставка здійснюється продавцями товару на склад позивача.

Таким чином, судова колегія вважає, що скільки позивач не здійснював оплату витрат на перевезення товару, то наявність товарно-транспортній накладній помилок, не може слугувати підставою для визнання такою, що не, відбулась поставки, на підтвердження якої позивач на дав належним чином складені договори, податкові і видаткові накладні та інші документи, які підтверджують отримання ним катанки мідної та дроту від вказаних контрагентів, оплату, оприбуткування у бухгалтерському обліку, рух товару у виробництві, виготовлення з нього готової продукції, її продаж та отримання доходу.

Більше того, колегія суддів зауважує, що під час судового засідання представник відповідача не заперечувала факт отримання ПП "Пакт" катанки мідної і дроту мідного, проте вважає, що вказаний товар був отриманий не від ТОВ "Джейміус" і ПП "ІН КАР", а від інших контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Водночас, будь яких доказів, у відповідності до вимог ст.ст. 72- 77 КАС України, які б підтверджували факт зазначення у товарно-транспортних накладних на перевезення від ТОВ "Джейміус" і ПП "ІН КАР" катанки мідної і дроту мідного недостовірних даних відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

При цьому, відповідачем також не доведено, що зазначені товарно-транспортні накладні, які є обов`язковими для перевізників товару, складені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за N 128/2568.

Відсутність ТОВ "Джейміус" і ПП "ІН КАР" за місцезнаходженням на час здійснення перевірки позивача також не може слугувати доказом відсутності господарських відносин з поставки товару, яка відбулась у липні та серпні 2014.

При цьому, доказів відсутності господарської діяльності вказаних господарюючих суб`єктів, як до взаємин з позивачем, так і у звітні періоди, які перевірялись відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Відповідно до наданої відповідачем до суду інформації, операції з щодо поставки позивачу товару відображені ними в податковому обліку.

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що на кожну партію поставленого товару позивач отримав чинні Сертифікати якості, видані заводом виробником, оформлені у відповідності до діючого на той час Декрету Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію від 10 травня 1993 року N 46-93. Цим декретом не передбачене зазначення у Сертифікаті якості відомостей про особу, якій цей Сертифікат виданий.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання апелянта на відсутність зазначеної інформації, як доказу відсутності поставки, є необґрунтованим.

Крім того, відповідач зазначає, що у ланцюгах постачання контрагентів позивача є особи, факт порушення якими податкового законодавства доведено.

Проте, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що посилання відповідача на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення №0005802203 від 15.12.2014 не може посилатись на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2015 по справі №522/3050/15, оскільки вказане рішення було прийнято після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, вирок Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2015 по справі №522/3050/15 щодо визнання директора ПП Хол Авто ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, і частиною1 статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) не може мати правових наслідків для оцінки судом факту здійснення господарських операцій, учасником яких ПП Хол Авто не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №815/3526/17 вказав, що невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Законодавець не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 грудня 2019 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.