Постанова

від 24.12.2019 по справі 140/2177/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10312/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

за участі представника позивача: Сидун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свято-Преображенської громади Української Православної Церкви на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року (ухвала прийнята у м.Луцьку судом у складі головуючого судді Ковальчука В.Д.) у справі за позовом Свято-Преображенської громади Української Православної Церкви до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" №384 від 11.07.2019 року стосовно реєстрації статуту РО "Свято-Преображенська громада Української Православної Церкви" (код ЄДРПОУ 21745323, адреса: Маневицький район, с. Четвертня) в новій редакції з новою юридичною назвою РО "Свято-Преображенська релігійна громада Православної Церкви України села Четвертня Маневицького району Волинської області".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Волинською обласною державною адміністрацією було прийнято документи для внесення змін до Статуту Релігійної громади в результаті помилкового тлумачення положень частини третьої, четвертої статті 8 Закону України про свободу совісті, всупереч встановленому чинним законодавством порядку здійснення державної реєстрації, а також не було взято до уваги інформацію, яку було надано Релігійною громадою стосовно проведених у відповідності до чинного законодавства України Загальних Парафіяльних зборів останньої від 29.04.2019 року та про ухвалені на таких зборах рішення. Вказує , що всупереч чинному законодавству, яким урегульовано порядок внесення змін до статуту релігійної громади, відбулося захоплення релігійної громади, змінено підлеглість релігійної громади, особи, які приймали рішення про внесення змін і доповнень до статуту не є засновниками даної релігійної громади, відповідачем не було перевірено порядок скликання парафіяльних зборів. Також зазначає, що керівник релігійної громади не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо релігійної громади до Волинської ОДА .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року провадження у справі закрито.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації "Свято-Преображенської громади Української православної церкви села Четвертня Маневицького району Волинської області" із місцезнаходженням у селі Четвертня Маневицького району Волинської області, у зв`язку із чим вона набула статусу юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію статуту релігійної громади від 24 грудня 1991 року №385.

Підпунктом 10 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 11 липня 2019 року №384 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції", яким зареєстровано зміни до статуту "Свято-Преображенської громади Української православної церкви с. Четвертня Маневицького району Волинської області" у новій редакції за новою назвою релігійна організація "Свято-Преображенської релігійна громада Православної церкви України с. Четвертня Маневицького району Волинської області", суб`єкт державної реєстрації - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації 15 липня 2019 року провів державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни повного найменування (реєстраційна дія №119012500001000567). Таким чином, юридичну особу "Свято-Преображенської громади Української православної церкви с. Четвертня Маневицького району Волинської області" перейменовано на "Свято-Преображенської релігійна громада Православної церкви України с. Четвертня Маневицького району Волинської області". Також 15 липня 2019 року тим же суб`єктом державної реєстрації внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, в частині зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів (реєстраційна дія №119012500001000567).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005715786 від 05 вересня 2019 року керівником вказаної релігійної організації та підписантом з 15 липня 2019 року є ОСОБА_2 .

Розпорядження відповідача від 11 липня 2019 року №384 оскаржується з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку та способу реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи. Позивач пов`язує проведену реєстрацію статуту власне із незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

На переконання апеляційного суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про припинення державної реєстрації юридичної особи, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Оскаржуване рішення про державну реєстрацію припинення державної реєстрації юридичної особи було прийняте відповідачем за зверненням іншої особи, а не позивача.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги порушенням його прав, як керівника юридичної особи - настоятеля Свято-Преображенської громади Української Православної Церкви.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації припинення юридичної особи, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Окрім того, скасування державної реєстрації припинення юридичної особи у порядку адміністративного судочинства у даному випадку не дозволяє остаточно вирішити спір по суті, а отже не виконує основного завдання судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність закриття провадження, однак вважає, що цей спір не є спором корпоративним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.

Згідно зі статтею 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

Оскільки підстави звернення з даним позовом стосуються приватного інтересу позивача, а саме права позивача як учасника релігійної громади, порушеного, на думку позивача, державним реєстратором, то під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з суті спору, враховуючи, що даний позов подано на захист приватних інтересів фізичної особи (позивача), даний спір не є господарським, не є корпоративним спором, а тому, за відсутності передбаченої законом норми щодо розгляду такого спору за правилами господарського судочинства, такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Свято-Преображенської громади Української Православної Церкви - задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року про закриття провадження в адміністративній справі № 140/2177/19 змінити в частині визначення підсудності, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 26.12.2019р.