Рішення

від 24.12.2019 по справі 766/15264/19

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/15264/19

н/п 2/766/8531/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Романенко І.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія про стягнення грошових коштів,

встановив:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 06.10.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія , Насінневого фермерського господарства Руслан про визнання права власності на автомобіль седан - В легковий, марки FIAT моделі LINEA, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПВКФ "Стройіндустрія" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрованого МРЕВ ДАІ м.Херсон, 20.05.2014. 02.12.2016 року відповідач Приватна виробничо-комерційна фірма Стройіндустрія подала зустрічний позов, у якому просила визнати недійсний договір №18 купівлі-продажу транспортного засобу від 14.08.2014 - автомобіля марки FIAT LINEA , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений між фірмою та ОСОБА_2 , із підстав невідповідності його вимогам статті 203 ЦК України. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року у задоволенні первісного позову позивача та зустрічного відповідача відмовлено у зв`язку з тим, що зазначений договір є неукладеним. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06.04.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 28.08.2018 року Верховний Суд залишив ухвалу суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін. Рішенням Херсонського міського суду від 10.04.2019 року за цивільною справою № 766/8154/17 задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ПВКФ Стройіндустрія 380 206,85 грн., з яких: 208 000,00 грн. - сума боргу, 17085,45 грн. - 3% річних, 128 643,00 грн. - інфляційні витрати, з тих підстав, що відповідач безпідставно набув кошти в сумі 208 000 грн. та зобов`язаний їх повернути позивачу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми станом на 18.12.2017 року. На час звернення з цим позовом в Херсонському апеляційному суді розглядається апеляційна скарга ПВКФ Стройіндустрія на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10.04.2019 року. Станом на день подання позовної заяви та розгляд у справи судом, відповідач не повернув сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 208 000,00 грн. Позивач вважає, що відповідно до вимог ст.625 ЦК України, наявність судового рішення про стягнення грошових коштів, які відповідач не сплатив, не припиняє правовідносин сторін щодо грошового зобов`язання та не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. У зв`язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 39 724,20 грн.,з яких інфляційні втрати - 29068,00 грн., 3% річних - 10656,20 грн. за період з 19.12.2017 року по 30.06.2019 року; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 05.11.2018 року надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач не визнає суму позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 29068 грн, оскільки згідно із частиною другою ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 ЦК України). Згідно правової позиції, висловленою Великою палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються тільки 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

18.11.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що дія ст.625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобовязань незалежно від підстав її виникнення ( договір чи делікт), в т.ч. і на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої палати Верховного суду від 10.04.2018 року у справі 910/10156/17 , 16.05.2018 року у справі №14-16цс18, а також у постанові Касаційного господарстького суду Верховного суду від 17.10.2018 року у справі № 908/2552/17. Вважав, що стороною відповідача помилково витлумачений висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.08.2014 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою Стройіндустрія та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки FiatLinea , 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , згідно умов якого продавець передає покупцю ОСОБА_2 у власність автомобіль за ціною 207991,66 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 34665,28 гривень, а покупець сплачує загальну суму договору частками або повністю безготівковим платежем не пізніше 60 календарних днів з моменту підпису цього договору.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000240 від 15.08.2014 року, квитанції 2Р1572 від 15.08.2014 року, квитанції 2Р1919 від 19.08.2014 року, квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 20.08.2014 року ОСОБА_2 сплатила ПВКФ Стройіндустрія 208000 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року у справі №766/12136/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПВКФ Стройіндустрія , Насінневого фермерського господарства Руслан про визнання права власності на транспортний засіб відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ПВКФ Стройіндустрія до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним відмовлено з підстав невідповідності договору купівлі-продажу вимогам ст.203 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 03.05.2017 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року по цивільній справі №766/12136/16-ц рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.04.2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03.05.2017 року залишено без змін.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.04.2019 року за цивільною справою № 766/8154/17 позов ОСОБА_2 до Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія про стягнення грошових коштів задоволено. З підстав набуття без достатньої правової підстави грошових коштів, стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 380206,85 гривень, з яких: 208000,00 гривень - сума боргу, 21561,85 гривень - 3% річних, 150645,00 гривень - інфляційні витрати від простроченої суми, які розраховані станом на 18.12.2017 року.

Відповідно до постанови Херсонського апеляційного судувід 02.10.2018 року за справою № 766/8154/17 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10.04.2019 року користь ОСОБА_2 інфляційних витрат у сумі 150645 грн. скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги; в частині стягнення 3% річних рішення суду першої інстанції змінено, зменшена суму стягнення до 4359 грн., в частині визначення загальної суми стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія на користь ОСОБА_2 змінено, зменшено стягнуту суму з 380206,85 грн. до 212359 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З дати ухвалення рішення суду від 06.04.2017 року про відмову з задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб сторонам стало достовірно відомо про безпідставність отримання грошей відповідачем і, відповідно виникло грошове зобов`язання ПВКФ Стройіндустрія перед ОСОБА_2 по поверненню на її користь сплачених коштів.

Станом на день подання позову 01.08.2019 року та розгляду судом справи №766/15264/19 відповідач в порушення вимог ст.1212 ЦК України не повернув сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 208 000,00 грн. Зазначена обставина відповідачем не оспорюється з врахуванням позиції, викладеної у відзиві на позов. Доказів повернення безпідставно отриманих коштів суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а інші юридичні факти.

Отже, рішення суду про стягнення грошових коштів (у тому числі і безпідставно отриманих) породжує грошове зобов`язання між боржником та стягувачем.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).

З урахуванням того, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.04.2019 та постановою Херсонського апеляційного суду від 02.10.2018 у справі №766/8154/17 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 208000 грн., отриманих відповідачем у період з 15.08.2014 року по 20.08.2014 року, та порушив грошове зобов`язання з повернення грошових коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Розрахунок загальної суми заборгованості 39724,20 гривень, яка складається із інфляційних втрат в сумі 29068,00 гривень та 3% річних з 19.12.2017 року по 30.06.2019 року в сумі 1434,54 гривень є вірним.

Стороною відповідача зазначений розрахунок не спростований.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про наявність правових підстав для стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК Україниза період з 19.12.2017 року по 30.06.2019 року у сумі 39742,20 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки невиконання боржником указаного судового рішення дає підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу.

Такі висновки суду узгоджуються з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18) щодо застосування статті 625 ЦК України.

Доводи сторони відповідача щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 29068 грн, суд до уваги не приймає, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону та відповідача помилково витлумачений висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17.

У справі №910/10156/17, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, зроблено правовий висновок про можливість стягнення як 3% річних, так і інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що вимога про стягнення інфляційних втрат у справі №910/10156/17 не була заявлена позивачем, тому відповідач по аналогії вважає, що підлягають стягненню лише 3% річних.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати, а саме за сплату судового збору у сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 264-265, 274, 279, 355 ЦПК України, ст.ст.625, 1212, 1214 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 року справі №910/10156/17, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , поданий від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія про стягнення грошових коштів задовольнити в повному обсязі .

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія (код ЄДРПОУ 31390131, юридична адреса: м.Херсон, Бериславське шосе, 10) на користь ОСОБА_2 (ІН: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 39724,20 грн (Тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 20 копійок), з яких інфляційні втрати - 29068 грн, 10656,20 грн. - 3% річних від суми боргу за період з 19.12.2017 року по 30.06.2019 року.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми Стройіндустрія (код ЄДРПОУ 31390131, юридична адреса: м.Херсон, Бериславське шосе, 10) на користь ОСОБА_2 (ІН: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збіру сумі 768,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан