Рішення

від 17.12.2019 по справі 296/10976/19

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/10976/19

2/296/2907/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Медведської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про визнання недійсним договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ ЕкономКомфорт і просить визнати недійсним договір № 07135/18 із додатками №1 та №2, укладений 10.05.2018 року між позивачем та ТОВ ЕкономКомфорт

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.05.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ ЕкономКомфорт укладено договір № 07135/18, за умовами якого ТОВ ЕкономКомфорт взяло на себе зобов`язання за плату вчинити від її імені та за її рахунок юридичні дії, спрямовані на отримання нею позики, розмір якої визначений у додатку №1 до договору, у тому числі: включити її (замовника) до складу програми Економ , організовувати та проводити розподіли свідоцтв; здійснювати весь необхідний об`єм документообігу та листування, щодо участі замовника у програмі; здійснити необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання замовнику позики; представляти інтереси замовника в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов`язаних з виконанням даних договорів; подавати в її (замовника) інтересах заяви (в т.ч. позовні), клопотання та інші необхідні звернення, пов`язані з виконанням даного договору, надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач сплатила відповідачу 12 409,92 грн.

Позивач вважає, що укладені договори суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та вимогам цивільного законодавства України, оскільки укладені з використанням нечесної підприємницької практики, а також у зв`язку з тим, що відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення. Самі по собі послуги, що є предметом договору № 07135/18, їй не потрібні в разі неможливості досягнення основної мети відносин із відповідачем отримання позики, з урахуванням того, що представник відповідача не повідомив її про відсутність у ТОВ ЕкономКомфорт ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Позивач вважає, що вона була позбавлена можливості свідомого вибору оформляти договір про участь у програмі Економ отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми. Позивачка вважає, що така підприємницька практика відповідача вводить споживача в оману і кваліфікується як нечесна.

Ухвалою судді від 15.11.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.22-23).

У судове засідання позивач не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд

справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с.26).

Від представника відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 15.11.2019, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,. У судове засідання, призначене на 17.12.2019 представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується особистим підписом відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 10.05.2018 року між ТОВ ЕкономКомфорт та ОСОБА_1 укладено договір № 07135/18, відповідно до умов якого виконавець за згодою іншої сторони замовника, зобов`язується за плату вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на отримання ним позики, розмір якої визначений у додатку №1 до договору, в тому числі включити замовника до складу програми Комфорт та інше (а.с. 6-7).

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 07135/18 від 10.05.2018 року, а саме: анкетних даних, бажаний розмір позики Мазяр Л .Й складає 40 000,00 грн., кількість платежів 90, розподільний платіж 36 960,00 грн., чистий платіж - 444,44 коп., основний платіж 444,44 грн. (а.с.7).

Умовами програми Економ передбачений порядок, послідовність та строки виконання зобов`язань взятих на себе сторонами по договору (а.с.8-10).

На виконання вимог договору позивач перерахувала на рахунок ТОВ ЕкономКомфорт кошти в розмірі 12 409,92 грн., що підтверджується копіями доданих до матеріалів справи квитанцій (а.с. 13-16).

З листа ТОВ ЕкономКомфорт , адресованого позивачеві, вбачається, що товариство визнає суму кредиторських вимог позивача у розмірі 12 409,92 грн., однак, рекомендує звернутися до суду, так як на рахунки товариства накладено арешти та добровільно виконати зобов`язання воно немає можливості (а.с.12).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Зі змісту статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон) діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності , під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02.06.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме доповнено її пунктом 11-1 в якому визначено, що фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно п.п. 3, 4 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи зобов`язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов`язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі даного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі -Нацкомфінпослуг) розпорядженням № 1676 від 09 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно п.п.1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об`єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов.

У справі, що є предметом розгляду, спірні договори укладено 10.05.2018 року, тобто коли законодавством передбачалось отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.

Спірний договір та умови програми ТОВ "ЕкономКомфорт" вказують на те, що послуга, яка надавалась позивачу, за своєю суттю є фінансовою послугою у вигляді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п.11-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"), оскільки послуги, які є предметом договорів, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми позики, з проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури; за цими договорами передбачено залучення коштів фізичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" ТОВ "ЕкономКомфорт" не належить до установ, на діяльність яких не поширюються положення вказаного Закону.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2389цс15; від 16 березня 2016 року у справі №6-2629цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів та за правилами якої рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п3 ч.2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Стаття 230 ЦК України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Забороняється нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірний договір є недійсним з підстави, передбаченої ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до ст.34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" .

Оскільки наслідком визнання недійсним укладеного між сторонами договору є обов`язок ТОВ "ЕкономКомфорт" повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 409,92 грн., отримані за цим договором, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №07135/18 із додатками №1 та №2, укладений 10.05.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на користь ОСОБА_1 12 409 (дванадцять тисяч чотириста дев`ять) грн. 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на користь держави 768 (сімсот шістьдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом,

не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач :

ОСОБА_1

проживаюча за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач :

ТОВ "ЕкономКомфорт"

місцезнаходження:

м.Житомир, майдан Путятинський,2 офіс 618

ЄДРПОУ 37482421

Повний текст рішення складено 24.12.2019 року.

Cуддя Н. М. Анциборенко