Рішення

від 24.12.2019 по справі 902/815/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2019 р. Cправа № 902/815/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" (вул. Виборзька, 16/15, м. Київ, 03056)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Цемент" (вул. Чумацька, 195 А, м. Вінниця, 21023)

про стягнення 512125,76 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Філатова Т.М. згідно ордеру;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Цемент" 512 125,76 грн, з яких: 358 186,44 грн - сума основного боргу; 61 823,96 грн - сума пені; 51 126,61 грн - сума штрафу; 28 726,55 грн - сума втрат від інфляційних процесів; 12 262,20 грн - сума 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 09/01 від 09.01.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 01.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/815/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.10.2019 о 10:30 год.

На визначену судом дату з`явився представник позивача. Проте, підготовче засідання не відбулось у зв`язку з знеструмленням електричної мережі суду 23.10.2019 в період часу з 09:43 год. по 14:09 год..

Ухвалою суду від 23.10.2019 підготовче засідання призначено на 13.11.2019. Зобов`язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 01.10.2019 та подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору в даній справі.

Ухвалою суду від 13.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 12.12.2019.

Проте, розгляд справи 12.12.2019 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, про що на сайті Господарського суду Вінницької області розміщено відповідне оголошення.

За змістом ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З огляду на те, що суд перейшов до розгляду справи по суд ухвалою від 13.11.2019, тридцятиденний строк розгляду справи по суті збіг 12.12.2019.

Відповідно до п. 11 Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області, зі змінами внесеними рішенням зборів суддів від 01.02.2018, у випадках настання тимчасової непрацездатності судді та настання інших обставин, передбачених п. 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 р. № 25 зі змінами, нерозглянуті судові справи такого судді, на підставі розпорядження керівника апарату суду (чи особи, яка виконує його обов`язки), підлягають повторному автоматизованому розподілу на наступний день після спливу процесуального строку передбаченого ГПК України та з дотриманням строків передбачених ч.9 ст. 32 ГПК України для вирішення відповідної судової справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно даних табелю Господарського суду Вінницької області з 25.11.2019 по 13.12.2019 суддя Матвійчук В.В. перебував на лікарняному.

Станом на 16.12.2019 суддя Матвійчук В.В. перебуває на роботі.

Ухвалою суду від 16.12.2019, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, враховуючи необхідність належного повідомлення учасників справи, розгляд справи по суті призначено на 24.12.2019.

На визначену судом дату з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, пояснень причин неявки суду не надав. При цьому суд зважає, що ухвала суду від 16.12.2019 направлена учасникам на поштові та електронні адреси.

Згідно з даними сайту ПАТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ та списком згрупованих поштових відправлень суду від 17.12.2019 за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення №2101802487884 поштове відправлення, адресоване відповідачу вручене особисто 19.12.2019.

Окрім того, відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвала суду від 16.12.2019 направлена на офіційні адреси учасників справи 18.12.2019, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення останніх про дату, час та місце судового слухання.

До того ж, ухвали Господарського суду Вінницької області у справі №902/815/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 24.12.2019 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 24.12.2019 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЄЛБУДМАТЕРІАЛИ-УКРАЇНА (позивач, за Договором Постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю УКР ЦЕМЕНТ (відповідач за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 09/01 (надалі Договір). (а.с.15-20)

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому Договорі Товар в асортименті за групами товарів, зазначених в Протоколі узгодження договірних цін до цього Договору. Постачальник зобов`язується одночасно з Товаром передати Покупцю всю документацію на Товар, необхідну згідно з чинним законодавством України, в тому числі належним чином оформлені сертифікати відповідності. За цим Договором Постачальник гарантує Покупцю наявність у Постачальника всієї документації (у тому числі дозвільної), необхідної останньому для виконання умов цього Договору

Ціни на товари визначаються виходячи з ринкової ціни на момент підписання цього договору, є фіксованими і підлягають зміні в порядку, визначеному цим договором. (п. 2.1. Договору)

У разі зміни ціни на Товар в групі товарів, Постачальник повідомляє про це Покупця письмово. У разі погодження Покупцем нової ціни Сторони укладають новий Додаток №1 на поставку за новими цінами. У разі відмови у погодженні Покупцем нових цін, Постачальник має право відмовитися від поставки, або здійснювати поставки за раніше погодженими цінами. (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п. 3.1. Договору якість Товару має відповідати державним стандартам та/або нормам, правилам, регламентам, інструкціям, технічним умовам, вимогам/стандартам заводу-виробника, іншим нормам, які регулюють питання якості Товару.

Згідно п. 4.1. Договору замовлення та поставка Товару здійснюється на умовах 100% передоплати. За цим Договором Покупець оплачує Продукцію наступним чином: протягом трьох календарних днів з дня розміщення заявки Покупцем, Постачальник виставляє Покупцю рахунок на кожну партію (заявку) окремо. Передоплата здійснюється до фактичного відвантаження продукції на адресу Покупця та/або визначеним Покупцем Вантажоотримувачем. Сторони вправі письмово погодити у додатках до Договору, Протоколах узгодження договірних цін тощо інші умови оплати.

Усі розрахунки, передбачені цим Договором, здійснюються з використанням національної валюти України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах до даного Договору, або інший рахунок, про який Постачальник своєчасно та письмово повідомив Покупця. (п. 4.2. Договору)

Терміни поставки, кількість Продукції, вказуються в заявці Покупця за формою Додатка № 2 до цього Договору. Покупець подає заявку не менш ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої Покупцем дати постачання. Постачальник зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів узгодити заявку і не пізніше третього робочого дня з дати надання заявки повернути її Покупцю, разом з рахунком фактурою на попередню оплату або відмовити Покупцю в постачанні Товару за відповідною Заявкою. Сторони домовилися, що листування між сторонами (в тому числі і відправлення заявок) може здійснюватися за допомогою електронної пошти (з адрес, вказаних в реквізитах Сторін). (п. 5.1. Договору)

Згідно п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У разі порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати суми за кожен день прострочення. (п. 7.3. Договору)

У разі порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 5 робочих днів, Покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% простроченої до оплати суми. (п. 7.4. Договору)

При кожному повторному порушенні Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 30 календарних днів, Покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 15% простроченої до оплати суми. (п. 7.5. Договору)

Термін дії цього Договору - з моменту підписання обома Сторонами до 31 грудня 2018 року, а по невиконаним зобов`язанням - до моменту їх фактичного виконання. (п. 11.8. Договору)

Протоколами узгодження договірних цін № В/01, № В/02, № В/03, № В/04, № Г/01, №Г/03, № ЦГ/01, № ЦГ/02, № ЦГ/03, № ЦМ/01 сторонами погоджено асортимент, ціни товару, що підлягав поставці. Пунктом 4 зазначених протоколів узгоджено умови оплати товару. (а.с. 21-39)

10.01.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок № 11 на оплату по замовленню на суму 2 223 023,40 грн. (а.с. 50)

17.01.2018 відповідачем, на підставі рахунку № 11 від 10.01.2018, перераховано на рахунок позивача 1 000 000,00 грн (а.с. 49)

На виконання умов Договору позивачем за видатковими накладними (а.с. 40-48) поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 358 186,44 грн, а саме:

за видатковою накладною № 48 від 15.02.2018 поставлено товару на суму 162 451,71 грн;

за видатковою накладною № 49 від 15.02.2018 поставлено товару на суму 114 457,21 грн;

за видатковою накладною № 77 від 21.02.2018 поставлено товару на суму 160 171,69 грн;

за видатковою накладною № 78 від 22.02.2018 поставлено товару на суму 160 741,69 грн;

за видатковою накладною № 87 від 22.02.2018 поставлено товару на суму 154 255,68 грн;

за видатковою накладною № 88 від 23.02.2018 поставлено товару на суму 154 255,68 грн;

за видатковою накладною № 102 від 01.03.2018 поставлено товару на суму 145 693,53 грн;

за видатковою накладною № 250 від 21.03.2018 поставлено товару на суму 156 703,68 грн;

за видатковою накладною № 542 від 11.05.2018 поставлено товару на суму 149 455,57 грн.

За наявними матеріалами справи відповідачем зазначений товар прийнято без будь-яких претензій та зауважень.

За доводами позивача, які відповідачем не спростовані, на здійснену 18.01.2018 відповідачем передплату в розмірі 1 000 000,00 грн. позивач поставив товар всього на суму 1 052 027,19 грн. згідно видаткових накладних: №48 від 15.02.2018 на суму 162 451,71 грн.; № 49 від 15.02.2018 на суму 114 457,21 грн.; № 77 від 21.02.2018 на суму 160 171,69 грн.; № 78 від 22.02.2018 на суму 160 171,69 грн.; № 87 від 22.02.2018 на суму 154 255,68 грн.; № 88 від 23.02.2018 на суму 154 255,68 грн.; № 102 від 01.03.2018 на суму 145 693,53 грн.

Таким чином, станом на день відвантаження товару за видатковою накладною № 102 від 01.03.2018 вартість поставленого позивачем товару перевищувала суму передплати відповідача на 52 027,19 грн.

Товар, поставлений згідно наступних видаткових накладних № 250 від 21.03.2018 на суму 156 703,68 грн., № 542 від 11.05.2018 на суму 149 455,57 грн. відповідач не сплатив.

Загальна вартість товару, сплату якого прострочив відповідач складає 358 186,44 грн.

Несплата відповідачем наявної заборгованості за Договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, та не спростовано відповідачем, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 358 186,44 грн.

Натомість відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 1 000 000,00 грн, в результаті чого заборгованість за поставлений товар складає 358 186,44 грн.

Виходячи з наявних матеріалів справи та наведених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті а себе зобов`язання по поставці відповідачу товару за Договором. Тоді як відповідач, прийнявши до виконання зобов`язання, виконав їх лише частково.

Отже, у встановлений законом, ст. 692 ЦК України, строк заборгованість відповідачем погашена не була, та наявність у відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 655 ЦК України та ст.ст. 181, 193, 265 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 358 186,44 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 61 823,96 грн, суму трьох процентів річних в розмірі 12 262,20 грн, суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 28 726,55 грн та суму штрафу в розмірі 51 126,61 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. Договору Сторони узгодили, що у разі порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

У разі порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 5 робочих днів, Покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% простроченої до оплати суми. (п. 7.4. Договору)

При кожному повторному порушенні Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 30 календарних днів, Покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 15% простроченої до оплати суми. (п. 7.5. Договору)

При цьому суд зважає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та втрат від інфляційних процесів є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано наступні положення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені, оскільки розрахунок вимог про стягнення пені проведено на загальну суму заборгованості, а не за кожною поставкою окремо.

Як встановлено судом прострочення виконання зобов`язання відповідачем допущено по наступними накладним:

№ 102 від 01.03.2018 на суму 52 027,19 грн. зі строком оплати не пізніше 02.03.2018;

№ 250 від 21.03.2018 на суму 156 703,68 грн. зі строком оплати не пізніше 15.04.2018;

№ 542 від 11.05.2018 на суму 149 455,57 грн. зі строком оплати не пізніше 12.05.2018.

А отже, належним періодом нарахування пені по видатковій накладній № 102 від 01.03.2018 є період з 03.03.2018 по 02.09.2018, по накладній № 250 від 21.03.2018 є період з 16.04.2018 по 15.10.2018, по накладній № 542 від 11.05.2018 є період з 13.05.2018 по 12.11.2018. Тоді як позивачем датою прострочення виконання зобов`язання за вказаними видатковими накладними визначено 12.05.2018.

Разом з тим, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За розрахунком суду сума пені складає 55 291,48 грн. (розрахунок додається)

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 55 291,48 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 6 532,48 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, за період з 12.05.2018 по 25.09.2019, судом виявлено помилку в періоді нарахування, яка зазначена вище. При цьому, виявлена судом помилка не вплинули на загальний розмір процентів, заявлених позивачем до стягнення. Відтак вимога про стягнення трьох процентів річних в розмірі 12 262,20 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 28 726,55 грн інфляційних втрат за період з 12.05.2018 по 25.09.2019 суд зважає на наступне.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Це твердження відповідає і правовій позиції ВСУ від 22.03.2017 №6-2829цс16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Такі висновки підтверджуються також висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Суд встановив, що позивачем при здійсненні інфляційних нарахувань не враховані Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р., а тому не вірно визначено період нарахування.

Разом з тим, вказана помилка не вплинула на загальний розмір втрат від інфляційних процесів заявлений позивачем до стягнення. З огляду на наведене, вимога про стягнення втрат від інфляційних процесів в розмірі 28 726,55 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 51 126,61 грн штрафу, суд враховує наступне.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штраф є самостійною санкцією у вигляді неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 5 робочих днів, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% простроченої до оплати суми

При кожному повторному порушенні Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 30 календарних днів, Покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 15% простроченої до оплати суми. (п. 7.5. Договору)

З огляду на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем строків оплати поставленого товару за видатковою накладною № 102 від 01.03.2018 на суму 52 027,19 грн, а повторні порушення строків оплати за товар в межах суми боргу в розмірі 306 159,25 грн., здійснені відповідачем за видатковою накладною № 250 від 21.03.2018 на суму 156 703,68 грн. та видатковою накладною № 542 від 11.05.2018 на суму 149 455,57 грн., позивачем правомірно нараховано 51 126,61 грн штрафу.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог Позивача.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 358 186,44 грн - сума основного боргу; 55 291,48 грн - сума пені; 51 126,61 грн - сума штрафу; 28 726,55 грн - сума втрат від інфляційних процесів; 12 262,20 грн - сума 3% річних.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 7 681,90 грн згідно платіжного доручення № 1522 від 24.09.2019. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в сумі 505 593,28грн з відповідача підлягає стягненню 7 583,90 грн судового збору.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Так, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу розраховані відповідно до Договору № 3007/2019-02 від 30.07.2019 та акту про надання правової допомоги від 25.09.2019, розмір яких склав 12 250,00 грн, з яких: 9750,00 - витрати, пов`язані із досудовим врегулюванням спору (правовий аналіз документів по взаємовідносинах з контрагентом, складання та надіслання претензії) та складанням й оформленням позовної заяви до суду; 2500,00 грн - вартість правової допомоги з представництва інтересів позивача в судовому засіданні за 1 судодень.

При цьому, до клопотання б/н від 11.12.2019 про приєднання доказів, що подано до суду представником позивача12.12.2019, долучено засвідчені копії рахунків, акту про надання правової допомоги та платіжних доручень, з яких вбачається понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн - за представництво інтересів клієнта в судових засіданнях, з розрахунку по 2500,00 грн за представництво інтересів позивача у 3 (трьох) судових засіданях.

За змістом ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що 30.07.2019 між позивачем (за договором Клієнт) та Адвокатським бюро МАГНІТ (за договором Адвокатське об`єднання) укладено договір № 3007/2019-02 про надання правової допомоги. (надалі Договір) (а.с.58-61)

Згідно з предметом даного Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для її виконання.

За змістом п. 2 Договору Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги Клієнту, спрямованої на забезпечення реалізації прав і законних інтересів Клієнта, а також на сприяння їх відновленню, а саме: правовий аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості Клієнта станом на поточну дату, претензійна робота (досудове врегулювання спорів з контрагентами), судовий супровід спорів клієнта з контрагентами в судах всіх інстанцій, включаючи примусове виконання судових рішень, що включає в себе: аналіз правовідносин клієнта і боржника (кредитора) (п. 2.1.1.); надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань (п. 2.1.2.); складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п.2.1.3.); вжиття заходів досудового врегулювання спорів (претензійна робота) (п. 2.1.4.); здійснення представництва Клієнта в судових інстанціях, в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах організаціях всіх форм власності, в органах, що здійснюють примусове виконання судових рішень, в тому числі перед приватними виконавцями, перед фізичними особами (п. 2.1.5); розрахунок суму боргу, що підлягає стягненню з боржника, суму втрат від інфляційних процесів, три відсотки річних, консультація Клієнта із приводу оплати судового збору, а також здійснення інші необхідних дій щодо повернення боргу (п. 2.1.6).

Відповідно до п. 5.1. Договору правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням за даним Договором, Клієнт оплачує в гривнях на підставі цього Договору.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання Клієнтом грошових коштів в рахунок погашення боргу боржника (від боржника або третьої особи) перед Клієнтом, Клієнт переказує Адвокатському об`єднанню суму в розмірі 10% від коштів або вартості майна, отриманих Клієнтом. З моменту укладення цього Договору грошові кошти (у тому числі майно), отримані Клієнтом в рахунок погашення боргу боржника, вважаються повернутими за сприянням Адвокатського об`єднання. (п. 5.2. Договору)

Суми, вказані в п.п. 5.2. цього Договору, не враховують вартість правової допомоги з представництва інтересів Клієнта в судових засіданнях як в межах м. Києва, так і у разі відрядження адвокатів Адвокатського об`єднання для участі в судовому засіданні за межі м. Києва. Оплата правової допомоги з представництва інтересів Клієнта в судових засіданнях здійснюється на умовах передплати не пізніше трьох днів, що передують судовому засіданню на підставі окремого рахунку за тарифом 2500 гри. за кожне призначене судом судове засідання (1 судодень), незалежно від проведення судового засідання за умови присутності співробітника Адвокатського об`єднання у суді в призначений час і дату судового засідання. (п. 5.4. Договору)

Окрім оплати передбаченої пунктом 5.2 і 5.4. цього Договору суми, Клієнт оплачує/ відшкодовує Адвокатському об`єднанню транспортні витрати на проїзд адвокатів Адвокатського об`єднання з м. Києва до місця проведення судового засідання та в зворотному напрямку. В разі необхідності Клієнт оплачує/відшкодовує вартість проживання адвокатів Адвокатського об`єднання на винаймання житла. (п. 5.5. Договору)

Суми, вказані в п.п.5.2.,5.4,5.5. цього Договору є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

В підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем, окрім засвідченої копії Договору № 3007/2019-02 від 30.07.2019, до матеріалів справи додано засвідчені копії: акту про надання правової допомоги від 25.09.2019; рахунку № 21102019/01 від 21.10.2019; акту надання правової допомоги від 05.11.2019; платіжного доручення № 1574 від 22.10.2019; рахунку № 11112019/01 від 11.11.2019; платіжного доручення № 1628 від 20.11.2019; рахунку на оплату № 9 від 29.11.2019; платіжного доручення № 1647 від 03.12.2019 ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4921 від 27.03.2012 і оригінал Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1006616 від 25.09.2019.

При цьому детальний опис послуг, наданих адвокатом Філатовою Т.М. відповідно до Договору про надання правової допомоги № 3007/2019-02 від 30.07.2019, викладений у згаданих актах про надання правової допомоги від 25.09.2019 та 05.11.2019.

Дослідивши зазначені докази і доводи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд визнає правомірними витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 250,00 грн.

При цьому суд зважає, що матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на правому допомогу в розмірі 7500,00 грн, а витрати в розмірі 9750,00 грн не підтверджені документально.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Філатовою Т.М. професійної правничої допомоги у даній справі на визначену позивачем суму (17250,00 грн), суд вважає, що підлягають розподілу витрати у вказаному розмірі. (висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19)

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зважає на відсутність з боку відповідача заперечень щодо розміру судових витрат, визначених позивачем.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 029,97 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ЦЕМЕНТ (вул. Чумацька, 195А, м. Вінниця, 21023, код ЄДРПОУ 38328714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" (вул. Виборзька, 16/15, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 41754275) 358 186 (триста п`ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят шість) грн 44 коп. - основного боргу; 55 291 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто одну) грн 48 коп - пені; 51 126 (п`ятдесят одну тисячу сто двадцять шість) грн 61 коп. - штрафу; 28 726 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн 55 коп. - втрати від інфляційних процесів; 12 262 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн 20 коп. - три проценти річних; 17 029 (сімнадцять тисяч двадцять дев`ять) грн 97 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 7 583 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн 90 коп - витрати зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27 грудня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Виборзька, 16/15, м. Київ, 03056)

3 - відповідачу (вул. Чумацька, 195 А, м. Вінниця, 21023)