Рішення

від 17.12.2019 по справі 903/710/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2019 р. Справа № 903/710/19 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Калапуши Михайла Дмитровича

про зобов`язання звільнити нежитлові приміщення, стягнення 15640грн. орендної плати та 10200грн. неустойки,

за відсутності сторін

встановив: позивач - СВК імені Ватутіна звернувся до суду з позовом до відповідача - ФОП Калапуши М.Г., уточненим заявою від 18.10.2019р. (вх. №01-72/14/19), в якому просить:

- зобов`язати відповідача звільнити нежитлові приміщення, передані згідно договору оренди №1105/88851 від 11.05.2019р., а саме: Гараж на 22 автомобілемісця (реєстр.№1810189607245), Гараж 4х6м (реєстр. №1804577007245);

- стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 15640грн.;

- нараховувати та стягувати з відповідача неустойку в розмірі 10200грн. щомісяця, починаючи з 13 серпня 2019 року до моменту фактичного повернення майна позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів згідно договору оренди майна №1105/88851 від 11.05.2019р, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість на суму 15640грн. за період травень 2019р. по серпень 2019р. Також відповідачу нараховано 10200грн. неустойки за користування майном в зв`язку з розірванням договору оренди.

Ухвалою суду від 17.09.2019р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.11.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 16.12.2019р.

Ухвалою суду від 25.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2019р.

Ухвали суду, які направлялися на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а також у витязі з ЄДРПОУ, повернулися до суду з відміткою укрпошти "Причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання".

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання відповідача є: Волинська обл., Рожищенський район, с.Топільне, вул.Садова, 6.

Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою.

За таких обставин, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи. Також, повідомлений про те, що інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua

Отже, суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення сторін про вчинення процесуальних дій.

В судове засідання представники сторін не з`явилися.

Представник відповідача чекрез відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав та просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.9 ст.195 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Крім цього, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи закінчення строків розгляду справи по суті та ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

11 тавня 2019 р. між СВК ім.Ватутіна (Орендодавець) та ФОП Калапушою М.Г. (Орендар) укладено договір оренди майна №1105/88851.

Згідно п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне володіння та користування на умовах оренди нежитлові приміщення (майно), що знаходиться за адресою: Волинська обл., Рожищенський район, с.Топільне, а саме: гараж на 22 автомобілемісця; гараж 4х6м. Майно передається в користування Орендареві для здійснення викробничої діяльності.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Орендар вступає у володіння та користування майном з моменту підписання акту приймання-передачі майна. Передача майна Орендарю у строкове володіння та користування оформляється Сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі.

Пунктами 4.1-4.3 Договору встановлено, що орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, що розпочинається з дати підписання акту прийому-передачі майна в користування, як це передбаченов п.2.1 цього Договору та завершується датою повернення майна Орендодавцю, як це передбачено в п.2.2 Договору. Сторони узгодили, що за використання майна, зазначеного в п.1.2 цього Договору, незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря, встановлюється наступнпа орендна плата: гараж на 22 автомобілемісця - 3300грн. на місяць включаючи ПДВ 20%; гараж 4х6 м - 1800грн. на місяць включаючи ПДВ 20%. Загальна вартість оренди з розрахунку на місяць становить 5100грн., включаючи ПДВ 20%. Орендар сплачує орендну плату в гривнях, щомісячно не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, згідно з виставленим Орендодавцем рахунком.

Строк дії цього Договору оренди встановлено до 31.12.2021р., а щодо фінансових зобов`язань Сторін - до їх повного припинення шляхом виконання чи за згодою Сторін (п.9.3 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

11.05.2019р. на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування обумовлене договором майно, про що був складений Акт приймання-передачі №1, підписаний сторонами.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач за весь час користування майном не здійснив жодного орендного платежу, а тому позивач вирішив розірвати договір оренди майна в односторонньому порядку.

Згідно п. 9.1. Договору Орендодавець має право достроково розірвати договір з власної ініціативи, письмово попередивши Орендаря за один місяць до такого розірвання.

Позивач вказує, що відповідач за період з травня (з 11 по 30 число місяця) 20 днів по серпень (з 1 по 12 число) 12 днів не сплачував встановлену орендну плату за користування об`єктом оренди. Розмір орендної плати встановлено п. 4.2 Договору і становить 5100грн. на місяць. За вказаний період відповідач не сплатив 15640грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплачував орендну плату, 06.07.2019р. позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди з вимогою звільнити займані приміщення гаража протягом 1 місяця з моменту отримання цього повідомлення.

Повідомлення було повернуто відправнику у зв`язку з відмовою отримувача від його отримання 11.07.2019р., про що зазначено укрпоштою на повідомленні про вручення пощтового відправлення, надісланого на адресу ОСОБА_1 . Зазначене також підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти про відстеження відправлення за №4510101951629.

Таким чином, договір оренди вважається розірваним з 12.08.2019р., тому у ФОП Калапуші М.Г. виник обов`язок щодо повернення об`єкта оренди позивачу. Проте, відповідач не повернув позивачу орендоване майно та не звільнив займані приміщення гаража.

На день розгляду спору заборгованість з орендної плати відповідачем не сплачена, об`єкт оренди відповідачем не переданий позивачу та приміщення не звільнені .

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст 283 ГК України, До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач не сплачував орендну плату у відповідності до умов договору оренди протягом тривалого часу, з травня по серпень 2019р., тобто більше трьох місяців підряд, порушивши вимоги укладеного договору та чинного законодавства, що є підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи наявність у відповідача заборгованості по орендній платі розірвання укладеного між сторонами договіру оренди майна №1105/88851 від 11.05.2019р., та те, що відповідач на момент вирішення спору не повернув та не звільнив займані приміщення гаража , вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, передані згідно договору оренди №1105/88851 від 11.05.2019р., а саме: Гараж на 22 автомобілемісця, Гараж 4х6м та стягнення з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 15640грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Позивач просить нараховувати та стягувати з відповідача неустойку в розмірі 10200грн. щомісяця, починаючи з 13 серпня 2019 року до моменту фактичного повернення майна позивача.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу. Натомість, позивач просить нараховувати та стягувати з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати (5100 х 2) в сумі 10200грн. починаючи з 13.08.2019р. за весь час користування майном до його фактичного повернення, що не відповідає положенням даної статті. При цьому суд звертає увагу, що наведеною вище нормою не передбачено можливість зазначення у рішенні про нарахування неустойки в розмірі подвійної орендної плати до моменту виконання рішення.

За даних обставин, в частині позовних вимог про нарахування та стягнення неустойки в розмірі 10200грн щомісяця до моменту фактичного повернення майна в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України слід відмовити.

В цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення відповідних санкцій у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Калапушу Михайла Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звільнити нежитлові приміщення, передані згідно договору оренди №1105/88851 від 11.05.2019р., укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Ватутіна (код ЄДРПОУ 03735908) та Фізичною особою-підприємцем Калапушою Михайлом Дмитровичем (ІПН НОМЕР_1 ), а саме: Гараж на 22 автомобілемісця (реєстр.№1810189607245), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Гараж 4х6м (реєстр. №1804577007245), що знаходиться за адресою: Волинська обл., Рожищенський район, с.Топільне, вул.Центральна, буд. 43б.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калапуші Михайла Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна (45107, Волинська обл., Рожищенський район, с.Топільне, код ЄДРПОУ 03735908) 15640грн. заборгованості, а також 3842грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В частині вимоги про нарахування та стягнення неустойки в розмірі 10200грн. щомісяця до моменту фактичного повернення майна, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, в позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 27.12.2019р.

Суддя О. Г. Слободян