Рішення

від 20.12.2019 по справі 905/1868/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.2019 Справа № 905/1868/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Биковій Я.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» , м.Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» , м. Слов`янськ, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 625713,36грн., 3% річних у розмірі 6535,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Болотов А.А. (за ордером №ДН043972 від 18.11.2019);

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Тормікс , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський комбінат м`ясопродуктів , м. Слов`янськ, Донецька область про стягнення 1808036,49грн., з яких основний борг - 1728570,04грн., 3% річних - 6535,00грн., пеня - 72931,45грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою суду від 09.10.2019 відкрито провадження у справі №905/1868/19; постановлено справу №905/1868/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача, до 15 днів з дня отримання цієї ухвали; визначено позивачу строк для подання суду відповіді на відзив до 5 днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду заперечення (за наявності).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №187 від 31.07.2018 з оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 15, 526, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №187 від 31.07.2018 та специфікацію №34 від 09.07.2019; довіреності; товарно-транспортні накладні; видаткові накладні; претензію №44 від 04.09.2019 та докази її направлення відповідачу.

Крім того, позивачем разом з позовною заявою була подана заява про забезпечення позову б/н б/д шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ Слов`янський комбінат м`ясопродуктів у розмірі ціни позову 1808036,49грн.

Ухвалою суду від 09.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Торгівельний дім Тормікс , м. Київ про забезпечення позову.

11.11.2019 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1228570,04грн., 3% річних у розмірі 6535,00грн.

В підготовчому засіданні 20.11.2019 представник позивача пояснив, що вимоги щодо стягнення пені у розмірі 72931,45грн. не заявляються.

29.11.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів, а саме специфікація №35 та банківські виписки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» , оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» .

Проте, вказаний електронний документ не відповідає вимогам вказаної норми закону, а тому, таке звернення не підлягає оцінки судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

04.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів, а саме специфікації №35, банківських виписок, видаткових та товарно-транспортних накладних.

Враховуючи приписи ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання та долучив документи до матеріалів справи.

10.12.2019 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою заборгованості, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 625713,36грн., 3% річних у розмірі 6535,00грн.

10.12.2019 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 20.12.2019.

Представник позивача в судове засідання 20.12.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н б/д (вх№25158/19 від 10.12.2019, повідомив суд про здійснення позивачем часткової оплати основного боргу в розмірі 262856,68грн. та надав відповідні докази, а саме банківські виписки за 12.12.2019 та 13.12.2019.

Представник відповідача у судове засідання 20.12.2019 не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №187, згідно п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар, загальні кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, на умовах, що визначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній.

Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представником покупця видаткової накладної (п. 2.5 договору).

Згідно п.3.1 договору ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.3 договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Строк та порядок оплати товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку прострочення оплати за замовлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань з оплати.

За умовами п.п 7.1, 7.2 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 09.11.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Договір автоматично продовжується на наступний рік після настання дати закінчення терміну дії, якщо жодна зі сторін за 10 робочих днів до цієї дати не проінформувала іншу сторону письмово (рекомендованим листом) про своє бажання припинити дію договору.

09.07.2019 сторони підписали специфікацію №34, в якій узгодили поставку товару на загальну суму 1493625,60грн.

Згідно п. 2 специфікації №34 термін поставки товару - до 31.07.2019.

Оплата за товар здійснюється наступним чином: упродовж 14 календарних днів з моменту відвантаження товару (п. 3 специфікації №34).

Поставки товару здійснюється на умовах СРТ - склад покупця: Донецька область, с.Дмитрівка (згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2010 року).

На виконання умов договору поставки №187 від 31.07.2018 та специфікації №34 від 09.07.2019, позивач у період з 09.07.2019 по 12.08.2019 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2562150,60грн.

Зазначена продукція була прийнята уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей.

Поставлена продукція за договором поставки №187 від 31.07.2018 була оплачена відповідачем частково.

04.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №44 від 04.09.2019 з вимогою сплатити заборгованість, штрафні санкції та 3% річних, яка була задоволена відповідачем частково.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленої продукції за договором поставки №187 від 31.07.2018, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

10.12.2019 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою заборгованості, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 625713,36грн., 3% річних у розмірі 6535,00грн.

Суд розглядає позовні вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№25158/19 від 10.12.2019).

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що вимоги про стягнення пені не заявляються.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Керуючись приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 72931,45грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором поставки №187 від 31.07.2018, стягнення 3% річних.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №187 від 31.07.2018.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов`язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов`язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №187 від 31.07.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем у період з 09.07.2019 по 29.07.2019, на підставі договору поставки №187 від 31.07.2018 та специфікації №34 від 09.07.2019 було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними: №205 від 09.07.2019, №206 від 09.07.2019, №207 від 10.07.2019, №208 від 10.07.2019, №209 від 10.07.2019, №210 від 11.07.2019, №211 від 11.07.2019, №212 від 12.07.2019, №213 від 12.07.2019, №214 від 12.07.2019, №215 від 15.07.2019, №216 від 15.07.2019, №217 від 15.07.2019, №219 від 17.07.2019, №220 від 17.07.2019, №223 від 19.07.2019, №224 від 19.07.2019, №225 від 22.07.2019, №226 від 22.07.2019, №233 від 24.07.2019, №234 від 25.07.2019, №235 від 25.07.2019, №237 від 26.07.2019, №238 від 26.07.2019, №239 від 26.07.2019, №242 від 29.07.2019, №221 від 18.07.2019, №243 від 29.07.2019 на загальну суму 1493625,60грн. Сторони визначили умови оплати продукції у специфікації №34 від 09.07.2019 до договору поставки №187 від 31.07.2018, а саме протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У період з 01.08.2019 по 12.08.2019 позивач поставив на підставі договору поставки №187 від 31.07.2018 відповідачу продукцію (без специфікації) за видатковими накладними: №244 від 01.08.2019, №249 від 01.08.2019, №250 від 01.08.2019, №251 від 02.08.2019, №252 від 02.08.2019, №253 від 02.08.2019, №256 від 05.08.2019, №257 від 05.08.2019, №260 від 05.08.2019, №261 від 06.08.2019, №262 від 06.08.2019, №263 від 07.08.2019, №264 від 07.08.2019, №265 від 07.08.2019, №266 від 08.08.2019, №267 від 08.08.2019, №268 від 08.08.2019, №269 від 09.08.2019, №271 від 09.08.2019, №272 від 12.08.2019, №273 від 12.08.2019, №274 від 12.08.2019 на загальну суму 1068525,00грн., при цьому специфікація не укладалась. Вказана відповідачем специфікація не підписана відповідачем, тому визначені нею (специфікацією) умови не є узгодженими сторонами. Тому, при визначенні строку оплати продукції, поставленої на підставі договору поставки №187 від 31.07.2018 та щодо якої не була підписана відповідна специфікація, підлягають застосуванню положення ст. 692 Цивільного кодексу України.

Зазначена продукція була прийнята уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей №106 від 01.08.2019, №91 від 03.07.2019, №87 від 01.07.2019.

Відповідачем здійснювались платежі в рахунок оплати продукції, поставленої за договором №187 від 31.07.2018, у період з 09.08.2019 по 06.12.2019 на загальну суму 1902856,68грн., що підтверджується банківськими виписками.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №187 від 31.07.2018 становила 659293,92грн.

Крім того, в листі №284 від 01.11.2019 відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем станом на 01.11.2019, після чого останнім здійснювались часткові оплати.

Проте, позивачем заявлена до стягнення менша сума основної заборгованості, а саме 625713,36грн.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Таке неналежне виконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Після закриття підготовчого провадження відповідач здійснив ще два платежі, а саме 12.12.2019 у розмірі 81428,34грн., 13.12.2019 - 181428,34грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наявність доказів часткової оплати заборгованості після закриття підготовчого провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №905/1868/19 на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 262856,68грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 362856,68грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 15.08.2019 по 30.09.2019 у розмірі 6535,00грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони визначили умови оплати продукції у специфікації №34 від 09.07.2019 до договору поставки №187 від 31.07.2018, а саме протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару. Продукція, що поставлена за договором №187 від 31.07.2018 та не охоплена специфікацією №34 від 09.07.2019, підлягала сплаті після прийняття продукції у відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення 5156,79грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» , м. Слов`янськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 625713,36грн., 3% річних у розмірі 6535,00грн. задовольнити частково .

Закрити провадженні у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» , м. Слов`янськ, Донецька область в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 262856,68грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський комбінат м`ясопродуктів» (84102, Донецька обл., місто Слов`янськ, вул. Гранична, будинок 42; ЄДРПОУ 31615966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Тормікс» (01030, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 41 "А", офіс 61; ЄДРПОУ 38190616) заборгованість у розмірі 362856,68грн., 3% річних у розмірі 5156,79грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 3162,81грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 27.12.2019.

Суддя Я.О. Левшина