Рішення

від 23.12.2019 по справі 908/2836/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/183/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 Справа № 908/2836/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєол» (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, кв. 1; код ЄДРПОУ 33175635)

про стягнення 27 905,93 грн.,

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

09.10.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» від 01.10.2019 (вх. №3042/08-07/19 від 09.10.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєол» про стягнення 27 905,93 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 справу №908/2836/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2836/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження - 5/183/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.12.2019, запропоновано сторонам надати суду відповідні документи.

Ухвалою суду увід 04.12.2019 оголошено перерву до 23.12.2019, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 04.11.2019.

Судом встановлено, що 08.11.2019 на адресу суду повернулась ухвала від 04.11.2019, яка направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєол» - 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, прим. 151, 158 з поштовою відміткою «адресат вибув» .

На адресу суду також повернулась ухвала від 11.10.2019 про залишення позовної заяви без руху, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Арєол - 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 24, кв. 1 з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2836/19.

Позивач обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 276 ГК України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202659 від 01.05.2007, Закону України «Про теплопостачання» , Правил користування тепловою енергією, просить стягнути з відповідача суму 23739,08 грн. основного боргу, суму 1781,75 грн. пені, суму 740,99 грн. 3% річних та суму 1644,11 грн. інфляційних втрат.

Письмового відзиву на позовну заяву від відповідача та клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 23.12.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2007 між Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЕОЛ» (Споживач) укладений договір № 202659 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов`язався відпускати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач (споживач) - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1.).

В подальшому сторонами укладалися дві додаткові угоди, якими вносилися зміни до договору. Додатковою угодою б/н від 01.08.2008 сторони змінили додаток № 5 до договору. Також, сторонами був змінений розділ «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити і підписи сторін» , згідно з додатковою угодою б/н від 01.03.2011.

Відповідно до п.10.1. договір діє до 01 січня 2008. Згідно з п. 10.2. договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулась жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4. договору).

Договір № 202659 сторонами не розірваний.

Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.). Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3.). Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4.). При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди (п. 6.6.). Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7.1.). У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов`язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді (п. 6.7.2.). Сторони щоквартально, по мірі необхідності, з ініціативи Теплопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично споживачу теплову енергію з підписанням акту звірки (п. 6.7.3.). Споживач сплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору (п. 6.11.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з жовтня 2017 по квітень 2019 включно постачав теплову енергію, направляв відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 23 739,08 грн. На підставі п. 6.7.2. договору Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. Будь-яких заперечень на не підписані акти відповідач позивачу не направляв.

Факт отримання споживачем (відповідачем) рахунків та актів приймання-передачі за період з жовтня 2017 по квітень 2019 підтверджується відповідними реєстрами.

Відповідачем оплата за спожиту теплову енергію не проводилася.

07.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 394/05-юр на загальну суму 23 467,05 грн. Відповіді на претензію позивач не отримав.

На виконання ухвали суду в порядку підготовки справи до розгляду позивач направив відповідачу для підписання акт звірки взаємних розрахунків. Згідно з актом звірки, підписаного позивачем, основний борг складає 23 739,08 грн.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202659 від 01.05.2007, керуючись ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 781,75 грн., нараховану за загальний період з 20.12.2018 по 29.08.2019 (згідно з розрахунком позивача нарахування здійснювалось по кожному акту/рахунку окремо), 3 % річних в розмірі 740,99 грн. за період з 20.11.2017 по 20.08.2019 включно та інфляційні витрати у розмірі 1 644,11 грн. за період жовтень 2071- квітень 2019.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2836/19, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Законом України Про теплопостачання в статті 24 серед основних обов`язків споживача теплової енергії закріплено обов`язок щодо додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

У відповідності до п. 40 Правил користування тепловою енергією,встановлено, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Всупереч умовам договору, а саме розділу 6. договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 по квітень 2019 включно на загальну суму 23 739,08 грн. на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за період з жовтня 2017 по квітень 2019 включно на загальну суму 23 739,08 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 24, ч. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У пункті п. 7.2.8. укладеного між сторонами договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов`язання відповідачем є доведеним, вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано, розрахунок здійснено вірно, тому вимоги про стягнення суми 1 781,75 грн. пені нараховану за загальний період з 20.12.2018 по 29.08.2019 (згідно з розрахунком позивача нарахування здійснювалось по кожному акту/рахунку окремо) підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних в розмірі 740,99 грн. за період з 20.11.2017 по 20.08.2019 включно та втрат від інфляції у розмірі 1644,11 грн. за період жовтень 2071- квітень 2019 за допомогою КП Законодавство , суд приходить до висновку, що вказані суми розраховано вірно та підлягають стягненню.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Згідно із ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, рівності сторін перед законом і судом (ст. 7 ГПК України), верховенства права (ст. 11) змагальності (ст. 13) та диспозитивності господарського судочинства (ст. 14), суд дійшов висновку, що Позивачем у встановлений ГПК України спосіб, належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість позовних вимог на загальну суму 27 905,93 грн., які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арєол (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, кв. 1; код ЄДРПОУ 33175635) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) 23 739 (двадцять три тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн. 08 коп. суми основного боргу, 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 740 (сімсот сорок) грн. 99 коп. 3 % річних, 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 75 пені та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя К.В. Проскуряков

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.