Рішення

від 17.12.2019 по справі 908/2140/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/162/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 Справа № 908/2140/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34а, ідентифікаційний код юридичної особи 37997154)

про внесення змін до договору № 246/13 від 21.06.2013

за участю

представника позивача: Скворцова О.С., ордер АП № 1002841 від 11.09.2019

представник відповідача: Каплунова С.М. договір б/н від 30.08.2019

Семко Г.М., витяг з протоколу № 11 від 26.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

14.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» про:

- внесення змін до Договору № 246/13 від 21.06.2013 про надання послуг з централізованого водовідведення, укладеного між Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» ;

- визнання укладеною Додаткову угоду № 1 до договору № 246/13 від 21.06.2013 про надання послуг з централізованого водовідведення, укладеного між Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» , виклавши її в редакції, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2140/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2140/19, присвоєно справі номер провадження 27/162/19 та призначено підготовче судове засідання на 11.09.2019.

Справа № 908/2140/19 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив б/н від 05.09.2019 (вх. № 08-08/18437/19 від 09.09.2019), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позовних вимог та зазначив, що позовна заява - є повністю необґрунтованою та такою, що суперечить чинним положенням законодавства та інших нормативно-правових актів України, крім того, вимоги договору, - начебто направлені позивачем у квітні 2019, тобто, до звернення КП Облводоканал ЗОР до суду - також не надходили на адресу ОСББ Вільнянський . Зазначене намагання замовчати та перекрутити суттєві обставини з боку позивача - також порушує права відповідача. До 01.05.2019 КП Облводоканал ЗОР виставляло акти-рахунки під номером № 246/12-976 (тобто, з вказівною на договір від 2012), і тільки з 01.05.2019 позивач став зазначати в актах-рахунках (які не були підписані відповідачем) № 246/13 (тобто, з вказівкою на договір від 2013). Крім того, у листі від 15.07.2019 № 44 начальника Вільнянського ЕЦВВ є посилання на неіснуючий пункт 5.3 розділу 5 договору № 246/13 (оскільки останнім пунктом у цьому розділі є п. 5.2.7). У зв`язку із зазначеним та тим, що ОСББ Вільнянський не знайшло примірника оригіналу договору за № 246/12-976, а примірник договору № 246/13 про надання послуг з централізованого водовідведення - містить тільки рік (2013), без зазначення дати та місяця його укладення, а також - без зазначення дати по яке число договір діє (п. 14.1 договору), - голова правління ОСББ звернулась до КП Облводоканал ЗОР щодо роз`яснень та надання дублікату Договору. КП Водоканал ЗОР надало із супровідним листом від 18.07.2019 № 04/0978 засвідчену копію договору (з позначкою дублікат), в якому було проставлено дати (невідомо коли та ким), а оскільки сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України), тому одностороннє проставляння КП Облводоканал ЗОР - є неприпустимим та порушує права відповідача, крім того, відповідач неодноразово звертався до позивача щодо розірвання договору про надання послуг з централізованого водовідведення та укладання індивідуальних договорів із співвласниками-споживачами. Вимоги позивача щодо внесення змін до Договору фактично приховують в собі протиправне намагання позивача укласти зовсім інший розширений колективний договір, - протиправно визначивши ОСББ Вільнянський - споживачем, що суперечить положення Статуту ОСББ, Протоколів загальних зборів ОСББ та Кошторису ОСББ. Зокрема, в тексті додаткової угоди від 17.07.2019 № 1 позивач вимагає не тільки додати нову послугу щодо водопостачання, а й вимагає фактично протиправно викласти майже весь договір в новій редакції, яка не відповідає типовому договору, а також - визначити: По тексту договору сторони змінити - Виробник на Облводоканал , Абонент на Споживач . Вимоги позивача безпідставно не враховують той факт, що співвласники ОСББ Вільнянський прийняли рішення за загальних зборах - про розірвання договору про надання послуг із централізованого водовідведення та складання індивідуальних договорів, у зв`язку із чим ОСББ Вільнянський не наділено повноваженням укласти колективний договір або зміни до договору щодо водопостачання, в редакції позивача. ОСББ Вільняиський - є неприбутковою організацією, не є споживачем та не наділено правом на укладення таких договорів чи змін (додаткових угод) з КП Облводоканал ЗОР, що відомо позивачу, але протиправно не враховується в позовній заяві. Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг є не ОСББ Вільнянський , яке є неприбуттю організацією, оскільки споживачами - є власники житлових (нежитлових приміщень), які є співвласниками ОСББ та зобов`язані оплачувати послуги водовідведення безпосередньо із кожним споживачем, що є співвласником ОСББ Вільнянський , а ніяк не із відповідачем - ОСББ Вільнянський , як юридичною особою.

Ухвалою суду від 11.09.2019, на підставі ст. 177 ч.3 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 03.10.2019.

Позивач надав суду відповідь № 12/1350 від 26.09.2019 (вх. № 08-08/20135/19 від 30.09.2019) на відзив відповідача, відповідно до якого зазначив, що позивач діяв відповідно до приписів закону та сталої ділової практики, а саме, направив відповідачу 3 примірники проекту додаткової угоди та супровідний лист. Було оформлене поштове відправлення - цінний лист з описом вкладення. Документи, які підтверджують відправлення проекту додаткової угоди є в матеріалах справи. Як свідчить поштовий конверт повернутого відправлення, воно було повернуто внаслідок закінчення встановленого строку зберігання(копія конверту із довідкою Укрпошти додається). Тобто, поштове відправлення не було отримано відповідачем з невідомих причин. Позивач не мусить з`ясовувати, якими міркуваннями керувався відповідач, та чому не отримав відправлення. Пропозиція щодо внесення змін до договору зроблена позивачем відповідно до норм Господарського кодексу України. Зазначивши у відзиві про незгоду із внесенням змін до договору, відповідач визначив свою позицію щодо пропозиції позивача та підтвердив наявність спору з цього приводу. Щодо посилання відповідача на розбіжності в актах - рахунках та листі відносно нумерації пунктів договору позивач вважає це технічною помилкою, яка не впливає на сутність відносин між сторонами по справі. Факт отримання поряд із послугами централізованого водовідведення (каналізування) послуг з централізованого водопостачання з 01.05.2019 відповідачем не оспорюється, як і відсутність договору щодо надання цієї послуги. Щодо твердження відповідача про незаконне укладення договору та про рішення співвласників укласти індивідуальні договори, позивач зазначив, що різновиди договорів про надання комунальних послуг визначені ч. 1 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції від 09.11.2017, закон введений в дію 01.05.2019. Дана стаття передбачає укладання договорів: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. В той же час, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлює, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Проаналізувавши дану норму Закону, можливо зробити наступні висновки: старі договори, укладені до введення в дію Закону (а договір, до якого запропоновані зміни позивачем, саме такий), зберігають свою чинність на умовах, визначених договорами, до дати набрання чинності договорами, вкладеними за правилами, визначеними Законом ( нові договори ); нові договори, укладені за правилами Закону, у тому числі індивідуальні, про які зазначає відповідач, мають бути укладені протягом року з дати введення в дію цього Закону - до 01.05.2020. Законодавець зберігає непереривність дії договору, та виключає ситуацію, коли старі договори вже не діють, а нові ще не діють, по неукладені, бо не набрали чинність. Це кореспондується із приписом ч. 1 ст. 12 Закону, яка визначає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 13 ст. 7 Закону споживач вправі розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Позивач зазначив, що відповідач в своїх листах ніде не зазначає про те, що він не хоче споживати послуги з водопостачання та водовідведення, а тому прагне з цієї причини розірвати договір. Також позивач зазначає, що до нього не надходили пропозиції від співвласників будинку щодо укладення індивідуальних договорів. Враховуючи приписи Закону України Про житлово-комунальні послуги , Договір № 246/13 від 21.06.2013, до якого позивач запропонував внести зміни, є діючим. Щодо твердження відповідача про невідповідність запропонованого проекту додаткової угоди типовому договору. Відповідач у відзиві стверджує, що редакція договору не відповідає типовому договору. Частиною 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 07.11.2017 визначає, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). На виконання цієї норми Закону Постановою КМУ від 05.07.2019 № 690 були затверджені Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Дана Постанова набрала чинності 13.08.2019 після опублікування. Таким чином, на дату виникнення спору вказані Типові договори не були затверджені уповноваженим органом Кабінетом Міністрів України, тому і твердження про невідповідність запропонованого проекту змін до договору Типовому договору безпідставне. Щодо твердження відповідача про нібито то незаконність його діяльності із надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідач сплачуючи за спожиті співвласниками будинку послуги водопостачання та водовідведення ніяким чином не здійснює діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, яка є ліцензованою, не несе будь-якої відповідальності за якість та безперебійність надання послуг перед співвласниками. Це є лише діями з виконання укладеного договору. Щодо балансової належності зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж житлового будинку ОСББ Вільнянський по вул. Бочарова, 34 у м. Вільнянськ, позивач зазначив, що за сталою практикою передача здійснюється шляхом укладення договору про передачу об`єкта в обслуговування (управління) та/або підписання акта про приймання/передачу об`єкта в обслуговування (управління) між замовником будівництва/забудовником та визначеною ним експлуатуючою організацією або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (у разі якщо протягом вказаного періоду таке об`єднання було створене). Таким чином, на експлуатуючу організацію покладаються обов`язки балансоутримувача, зокрема, щодо утримання на балансі відповідного майна, а також ведення бухгалтерської, статистичної та іншої передбаченої законодавством звітності, здійснення розрахунків коштів, необхідних для належного утримання та своєчасного проведення поточного ремонту.

Представник позивача супровідним листом № 12/1385 від 03.10.2019 (вх. № 08-08/20465/19 від 03.10.2019 р.) надав суду копію рішення виконкому Вільнянської міської ради № 101 від 12.05.2011 про присвоєння поштової адреси дев`ятиповерховому житловому 144-квартирнмоу будинку, збудованому ТОВ «Армасс» з будівельною адресою: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34. Відповідно до рішення виконкому даному будинку присвоєна адреса: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34А та копію листа АТ «Укрпошта» № 20-15-6900505514877 від 19.09.2019 стосовно поштового відправлення позивача на адресу відповідача (направлення проекту додаткової угоди до договору) та причин його невручення (поштове відправлення не вручене внаслідок нез`явлення відповідача за ним на відділення пошти. Лист отриманий позивачем 30.09.2019, які просить долучити до матеріалів справи.

Представник відповідача підтримав клопотання від 13.09.2019 (вх. № 08-08/18963/19 від 13.09.2019) про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують своєчасність направлення відповідачем відзиву у встановлений строк, а також копію видаткової накладної, яка підтверджує понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Від відповідача надійшли заперечення від 03.10.2019 (вх. № 08-08/20448/19 від 03.10.2019) на відповідь позивача на відзив, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивач в позовній заяві вимагає фактично покласти на відповідача обов`язок збирати із мешканців-співвласників плату за водопостачання та водовідведення та покласти відповідальність за борги мешканців-співвласників, але ОСББ Вільнянський не є суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є збирання коштів на користь КП Облводоканал ЗОР та відповідати по боргам мешканців-співвласників. Крім того, видом економічної діяльності ОСББ Вільнянський є лише: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів , а в щорічних кошторисах ОСББ Вільнянський (затвердженими на загальних зборах) - не передбачено статті витрат на водопостачання та водовідведення, а тим паче - борги мешканців-співвласників, - у зв`язку із чим вимоги, які нав`язує позивач, можуть призвести й до нецільового використання коштів ОСББ (у разі коли, у співвласників буде мати заборгованість) з протиправним перевищенням повноважень головою правління ОСББ, що є неприпустимим. Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг є не ОСББ Вільнянський , яке є неприбутною організацією, оскільки споживачами - є власники житлових (нежитлових приміщень), які є співвласниками ОСББ та зобов`язані оплачувати послуги (зазначений висновок - не суперечить роз`ясненням, викладеним в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 №2450/15/61-15). При цьому позивачем взагалі не враховується те, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, зазначено: Не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 саме на виконавця комунальних послу покладається обов`язок готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Крім того, підпунктом 11 п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 внесені зміни й до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , в т.ч. доповнено ч. 2 ст. 10 цього Закону пунктом 9. Згідно із зазначеним п. 9 ч. 2 ст. 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги) . Враховуючи зазначені норми права, співвласники ОСББ Вільнянський виконали положення до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, оскільки 18.05.2019 прийняли на загальних зборах рішення укладання індивідуальних договорів. Про зазначене рішення відповідач неодноразово повідомляв позивача на особистих прийомах у структурному підрозділі ВДВ КП Облводоканал , крім того, повідомив і письмово від 15.07.2019 - безпосередньо на адресу КП Облводоканал , надавши відповідний витяг із протоколу від 18.05.2019. Тобто, позивач був обізнаний про рішення загальних зборів ОСББ Вільнянський про укладання індивідуальних договорів ще до 17.07.2019. відповідач зазначив, що балансова належність могла мати значення в редакції Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004, що втратив чинність, а в чинній з 01.05.2019 редакцій Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 - має значення тільки рішення загальних зборів ОСББ, яке тягне за собою обов`язок виконавця комунальних послу - укласти типовий договір відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин (індивідуальні договори), але позивач безпідставно намагається уникнути цього, незважаючи ні на які норми права.

В підготовчому засіданні 03.10.2019, на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 06.11.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

Представником відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії квитанцій від 03.10.2019 та акту-рахунку від 05.11.2019 № 1 на підтвердження понесення відповідачем витрат на послуги адвоката, а також копію листа Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 05.11.2019 № 02-02/09/278.

Ухвалою суду від 06.11.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 18.11.2019.

В судовому засіданні 18.11.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 09.12.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача надав додаткові пояснення № 12/1822 від 06.12.2019 (вх. № 08-08/25509/19 від 06.12.2019), зазначивши про не типовість ситуації, оскільки мережа від загальнобудинкового лічильника до водоводу позивача не перебуває у користуванні позивача, в той же час відповідач в протоколі не визначив, хто буде обслуговувати цю дільницю.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 08/08/25487/19 від 05.12.2019) про стягнення з позивача суму понесених витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні 09.12.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 17.12.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

Відповідачем 17.12.2019 подано суду додаткові пояснення та клопотання (вх. № 08-08/26343/19), відповідно до яких вбачається, що в своїх позовних вимогах позивач протиправно вимагає внести зміни, які фактично трансформують договір про надання послуг з водовідведення в договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено договірних відносин з водопостачання. По своїй суті запропоновані позивачем зміни - є фактично прихованою вимогою на зобов`язання відповідача укласти новий розширений колективний договір, що не тільки протиправно не відповідає типовому договору, а ще й - безпідставно суперечить рішенню загальних зборів ОСББ та вимогам чинного законодавства України. Зокрема, позивач на момент подання 14.08.2019 позовної заяви до суду - був обізнаний про існування чинних типових договорів (які було опубліковано та набрали чинності 13.08.2019), але позивач не зважив навіть на це, бо його позовні вимоги - не відповідають типовим договорам. Позивач в позовні заяві та в своїх вимогах не враховує та фактично замовчує, що будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем не можуть тривати довше ніж до закінчення перехідного періоду, тобто, їх має бути припинено не пізніше ніж до 01.05.2020 без припинення надання послуг (водопостачання та водовідведення), шляхом укладення Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради відповідних типових індивідуальних договорів із кожним споживачем-співвласником ОСББ Вільнянський самостійно. Співвласники ОСББ Вільнянський , керуючись зазначеними нормами права, 18.05.2019 на загальних зборах прийняли рішення про укладання відповідних індивідуальних договорів, в т.ч. щодо водопостачання та водовідведення, зокрема було ухвалено: Укласти індивідуальні угоди між співвласниками ОСББ Вільнянський зі структурним підрозділом КП Облводоканал , за умови, що внутрішні мережі водопостачання та водовідведення (від загальнобудинкового лічильника до вводу у квартиру) обслуговує ОСББ Вільнянський. Зазначене підтверджується відповідним Протоколом від 18.05.2019 № 7. Тобто, відповідач виконав покладене зобов`язання, покладене на нього чинним Законом України Про житлово-комунальні послуги , обравши модель організації договірних відносин - індивідуальні договори (про що письмово повідомлялось Комунальному підприємству Облводоканал ЗОР, в т.ч. листом від 15.07.2019). Тобто, позивач на момент направлення 17.07.2019 своїх пропозицій (які відповідач не отримував) про внесення змін (тобто, і до 14.08.2019 - дати звернення до суду із позовною заявою) - був також обізнаний про рішення загальних зборів ОСББ Вільнянський про укладання індивідуальних договорів, але безпідставно та протиправно взагалі не врахував зазначене. При цьому в позовній заяві позивач застосовує подвійні стандарти та вимагає фактично покласти на відповідача обов`язок збирати із мешканців-співвласників плату за водопостачання та водовідведення та покласти відповідальність за борги мешканців-співвласників, але ОСББ Вільнянський не є суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є збирання коштів на користь КП Облводоканал ЗОР та відповідати по боргам мешканців-співвласників.

Також, відповідачем разом з додатковими поясненнями подано клопотання про стягнення судових витрат з позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

У судовому засіданні 17.12.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 17.12.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме комплексу «Акорд» .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

17.12.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити позовні вимоги.

17.12.2019 представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

В засіданні суду 17.12.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 17.12.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

21 червня 2013 року між Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Вільнянський був укладений Договір № 246/13 про надання послуг з централізованого водовідведення (Договір).

За даним договором позивач є виробником, а відповідач - абонентом. Предметом договору відповідно до п. 1.1 Договору є надання централізованого водовідведення за адресою: вул. Бочарова, б. 34 а, в обсязі, передбаченому в п. 2.1 Договору. В свою чергу Абонент зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та умовах договору.

Позивач вказує на те, що до 01.05.2019 року позивач надавав відповідачу лише послуги з водовідведення, а послуги з водопостачання надавались Комунальним підприємством Водоканал , яке було виконавцем послуг з водопостачання в м. Вільнянськ.

Відповідно до рішення Запорізької обласної ради № 11 від 04.10.2018 Про повернення майна спільної територіальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області у зв`язку із припиненням договору позички позивачу було повернуто магістральний водогін Запоріжжя - Вільнянськ - Новомиколаївка.

Задля забезпечення мешканцям м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області послугами централізованого водопостачання та водовідведення між позивачем та Вільнянською міською радою було укладено Договір позички № 1 від 30.04.2019, згідно рішення Вільнянської міської ради від 21.02.2019 №43 Про передачу на умовах договору позички КП Облводоканал ЗОР внутрішні водопровідні мереж м. Вільнянськ.

Рішенням Виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 14.03.2019 № 31 з 01.05.2019 виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м. Вільнянськ, визначено Комунальне підприємство Облводоканал Запорізької обласної ради.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був з 01.05.2019 укласти Договір на послуги з водопостачання з КП Облводоканал ЗОР, про що позивач, своїми листами від 05.04.2019 вих. № 58 та від 26.04.2019 вих. № 70 повідомив відповідача.

Станом на теперішній час відповідачем не надано документів для укладання договору та позивачем не припинено постачання питної води. Тобто з 01.05.2019 відповідач отримував послуги з централізованого водопостачання в повному обсязі. Відсутність договору відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, набрав чинності з 01.05.2019 не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати спожиті послуги.

Відповідачем не було вирішено важливе питання щодо передання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення будинку в комунальну власність м. Вільнянськ, яке, відповідно, впливає на можливість надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до схеми розподілу балансової належності каналізаційних мереж (копія додається)схеми розподілу зон обслуговування та балансової належності водопровідних мереж (копія додається) з ОСББ Вільнянський , що підтверджується актом технічного обстеження водопроводу № 246/13 від 31.07.2019 від мереж позивача до житлового будинку ОСББ Вільнянський знаходиться мережа, яка належить ТОВ Армасс (забудовнику), тобто позивач не має точки передачі послуги безпосередньо в зоні розподілу балансової належності в межах житлового будинку, та не несе відповідальності на цю дільницю мереж.

Оскільки, позивач є ліцензіатом, його діяльність регулює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (надалі - НКРЕКП). Постановою НКРЕКП № 307 від 22.08.2017 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення , однією з яких є наявність у власності або користуванні або концесії систем централізованого водопостачання та водовідведення, розташованих у місці провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (п. 4.1 Постанови). Тому обслуговування зовнішніх мереж будинку по вул. Бочарова, 34а, позивач має проводити тільки після внесення змін до договору між Вільнянської міською радою та Позивачем та надання відповідних документів, підтверджуючих прийняття зовнішніх мереж відповідача у комунальну власність м. Вільнянськ.

Відповідно до пункту 9 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, набрав чинності з 01.05.2019 Кабінет Міністрів України повинен був у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити введення в дію нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію цього Закону, з дня введення його в дію. Однак до цього часу ці нормативно-правові акти не прийняті.

У відповідності до вимог Законів України Про житлово-комунальні послуги , Про питну воду та питне водопостачання , Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України , затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (далі Правила № 190) та інших нормативних актів України, позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам на підставі укладених договорів.

Листом від 05.04.2019 № 58 позивач повідомив відповідача про необхідність укласти договір на послуги з водопостачання з 01.05.2019. На адресу позивача відповідачем не надано необхідного переліку документів для укладання Договору.

Згідно п. 14.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2018 року. Відповідно до п. 14.2 дія договору може бути продовжена на той же термін і на тих же умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до строку припинення дії даного договору не надасть іншій стороні письмової заяви про припинення дії даного договору.

Позивач зазначає, що оскільки питання щодо розірвання Договору до цього часу не порушувалось, та відповідач продовжував користуватися послугами водовідведення, що підтверджується актами - рахунками № 246/13 за травень 2019, відповідно до якого надані послуги з водовідведення в обсязі 715 м 3 на суму 16 945,50 грн., № 246/13 за червень 2019, відповідно до якого надані послуги з водовідведення в обсязі 720 м 3 на суму 17 064 грн., № 246/13 за липень 2019, відповідно до якого надані послуги з водовідведення в обсязі 745 м 3 на суму 19 283,58 грн. та частково здійснював їх оплату, зазначений договір вважається дійсним та таким, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідач з 01 травня 2019 користується й послугами водопостачання, які йому надає позивач, що підтверджується актами-рахунками № 246/13 за травень 2019, відповідно до якого надані послуги з водопостачання в обсязі 715 м 3 на суму 9 335,04 грн., № 246/13 за червень 2019, відповідно до якого надані послуги з водопостачання в обсязі 720 м 3 на суму 9 400,32 грн., № 246/13 за липень 2019, відповідно до якого надані послуги з водопостачання в обсязі 745 м 3 на суму 11 148,18 грн., які були надіслані листом № 60 від 02.08.2019.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 246/13 у разі відмови абонента від підписання акту-рахунку про це вказується в акті-рахунку та він підписується виробником одноособово. Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, який вступив в дію з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Позивач супровідний листом від 17.07.2019 вих. № 04/0966 надіслав відповідачу додаткову угоду № 1 від 17.07.2019 до Договору, якою запропоновані зміни до діючого договору враховуючи те, що позивач надалі буде надавати не лише послуги водовідведення, а і послуги з водопостачання.

Зміст додаткової угоди викладений позивачем в позовній заяві.

Позивач посилається на те, що відповідач так і не надав відповідь на даний лист та не підписав додаткову угоду, яка була надіслана позивачем, що і стало підставою для звернення останнього до суду з вимогою внести зміни в Договір № 246/13 від 21.06.2013 про надання послуг з централізованого водовідведення, визнати укладеною Додаткову угоду № 1 від 17.07.2019 до Договору № 246/13 від 21.06.2013.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 626,627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ст.ст. 13, 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на:

- комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання визначає Закон України Про питну воду та питне водопостачання , згідно зі ст. 1 якого централізованим питним водопостачанням є господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

В ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків на підставі укладених ними договорів.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ст. 23 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення зобов`язані забезпечити: виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору.

Позивач зазначав, що всі умови позивач передбачив у Додатковій угоді № 1 до Договору від 21.06.2013 № 246/13, якою запропоновано зміни до діючого договору, проект якої був надісланий відповідачу.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Відповідач зазначав, що ним на зборах членів ОСББ Вільнянський приймались рішення, зокрема, щодо укладання індивідуальних угод на водовідведення та водопостачання із мешканцями будинку та постачальником таких послуг.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 31, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України Про житлово-комунальні послуги (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. 3. Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. 31. Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. До затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради (або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг).4. Не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

За таких обставин, судом вбачається, що Договір, що був укладений до введення в дію цього Закону, а отже, враховуючи те, що Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, що Договір № 246/13 від 21.06.2013 про надання послуг з централізованого водовідведення є чинним до укладення нового Договору та не передбачає внесення до цього Договору змін.

Що стосується укладення договору про надання послуг з водопостачання, то Закон передбачає можливість співвласнику вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, зокрема, з водопостачання та водовідведення, протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, а саме до 01.05.2020.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Суд зазначає, що власники житлових та нежитлових приміщень ОСББ мають право самостійно вибирати ту або іншу модель організації договірних відносин.

Суд вказує на те, що відповідач не є споживачем послуг, які надаються позивачем, а закон не зобов`язує відповідача укласти договір про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення.

Таким чином, позивач, як виконавець послуг має право укладати прямі договори на послуги з централізованого постачання та водовідведення з безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами). Позивачем не надано доказів відсутності технічної можливості проведення по квартирного обліку споживання відповідних послуг (водопостачання та водовідведення).

Слід також зазначити про неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача, яка полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення без наявності відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня.

Таким чином, вимога позивача про внесення змін до Договору № 246/13 від 21.06.2013 про надання послуг з централізованого водовідведення, укладеного між Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» ; визнання укладеною Додаткову угоду № 1 до Договору № 246/13 від 21.06.2013 про надання послуг з централізованого водовідведення, укладеного між Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» , виклавши її в редакції, зазначеній у позовній заяві є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не є споживачем послуг, які надаються позивачем, а закон не зобов`язує відповідача укласти договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Вищевикладене спростовує позицію та твердження позивача.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були доведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідач просив суд стягнути з позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем було додано витяг з Договору від 30.08.2019 про надання правової (правничої) допомоги, акти розрахунки, довідку про сплату адвокату Каплунової С.М. 5000 грн. гонорару, квитанції на загальну суму 5000 грн.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі ОСОБА_1 інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи подані документи та беручі до уваги те, що заявлена адвокатом сума до відшкодування витрат є співмірною проведеної ним роботи, суд задовольняє клопотання відповідача про стягнення з позивача 5000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» , Запорізька область, м. Вільнянськ відмовити .

Стягнути з Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільнянський» (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34а, ідентифікаційний код юридичної особи 37997154) 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 27.12.2019.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.