Рішення

від 21.12.2019 по справі 908/2953/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/171/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2019 Справа № 908/2953/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Наталії Анатоліївни розглянувши матеріали справи №908/2953/19:

за позовом Запорізької будівельно-ремонтно-наладжувальної колективної фірми Механізатор (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 63-б)

до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14)

про стягнення грошових коштів

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька будівельно-ремонтно-наладжувальна колективна фірма Механізатор`з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 68.843,73 грн., які складаються з: 49.344,00 грн. заборгованості за надані послуги щодо ремонту та технічного обслуговування машин загальної призначеності, 6.416,07 грн. пені, 3.427,04 грн. 3% річних та 9.656,62 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №541215 про надання послуг щодо ремонтування та технічного обслуговування машин загальної призначеності від 28.12.2015, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 49.344,00грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 6.416,07 грн. за період прострочення з 26.06.2017 по 26.12.2017 та 3% річних у розмірі 3.427,04 грн. за період прострочення з 26.06.2017 по 18.10.2019, інфляційні втрати у розмірі 9.656,62 грн. за період прострочення з липня 2017 по серпень 2019. Позов обґрунтовано ст. ст. 222, 230, 232 ГК України, ст. ст. 526, 549, 625, 712 ЦК України.

В прохальній частині позову позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2953/19, присвоєно справі номер провадження 32/171/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

24.10.2019 позивачем надано клопотання про доручення до матеріалів справи №908/2953/19 оригінал платіжного доручення №829 від 21.10.2019.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

15.11.2019 на адресу суду від ПАТ Запоріжжяобленерго надійшов відзив на позовну заяву №2127-юр від 12.11.2019, відповідно до якого відповідач зазначив, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об`єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату боргу. Звертав увагу суду, що відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявність багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду. З посиланням на ст. 233 ГК України просив зменшити розмір пені до 500,00 грн. Також просив надати сторонам додатковий час для проведення переговорів з приводу укладення мирової угоди у справі. З урахуванням викладеного в прохальній частині відзиву відповідач просив відмовити у задоволені позову та зменшити розмір пені до 500,00 грн.

У відповіді на відзив від 25.11.2019, який одержано судом 25.11.2019 (вх. №08-08/24542/19) позивач висловив свою правову позицію щодо доводів відповідача про розстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру пені, а саме позивач зазначив, що твердження відповідача є необґрунтованими та неправомірними. Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для боржника в даний час та на можливість настання для нього негативних наслідків, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання судового рішення в даній справі. Також зауважував, що відповідач навмисно ухиляється від сплати грошових коштів, адже добровільно не було сплачено жодного платежу. Відповідач веде систематичну господарську діяльність, має доходи, що не спростовується останнім. Щодо наміру відповідача укласти мирову угоду у справі, позивач висловив свої погодження, але зазначив, що до цього часу відповідачем не було надано жодних проектів мирової угоди, а з телефонної розмови сторони не дійшли згоди щодо умов можливості укладення мирової угоди. На підставі викладеного просив позов задовольнити в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, письмові пояснення учасників сторін, суд дійшов висновку про відмову відповідачу у задоволенні клопотання в частині надання додаткового строку для проведення переговорів з приводу укладання мирової угоди оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази для всебічного та об`єктивного розгляду справи. Суду не надано проекту мирової угоди, умовам якої суд повинен надати відповідну оцінку.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 21.12.2019.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.12.2019.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізька будівельно-ремонтно-наладжувальна колективна фірма Механізатор (виконавець, позивач у справі) та відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство) (споживач, відповідач у справі) 28.12.2015 уклали договір про надання послуг щодо ремонтування та технічного обслуговування машин загальної призначеності №541215 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобов`язується у січні-грудні 2016 року надати замовнику послуги щодо ремонтування та технічного обслуговування машин загальної призначеності (послуги з ремонту та технічному обслуговуванню вантажопідйомних кранів, підйомників та механізмів) (надалі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги за цінами по кожній одиниці послуги. що визначена у Переліку послуг щодо ремонтування та технічного обслуговування машин загальної призначеності (Додаток 1 до Договору), який є невід`ємною частиною Договору. Закупівля послуг здійснюється по мірі необхідності у разі потреби у послузі, що зазначена у Додатку 1 до Договору. Перелік вантажопідйомних кранів, підйомників та механізмів зазначений у Додатку №2, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.1 договору Ціна цього Договору становить:

- всього з ПДВ - 620 000,00 гри. (шістсот двадцять тисяч грн. 00коп.);

- ПДВ - 103 333,33 гри. (сто три тисячі триста тридцять три грн. 33коп.);

- без ПДВ - 516 666,67 грн. (п`ятьсот шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67коп.).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що порядок розрахунків між сторонами здійснюються на підставі актів здачі-приймання наданих послуг та рахунків до них. Оплата виконується по факту надання послуг з відстрочкою платежу до 180 (ста восьмидесята) календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого рахунку фактури, але в будь-якому разі повний розрахунок за надані послуги здійснюється не пізніше ніж за 5(п`ять) банківських днів до закінчення строку дії цього Договору.

Розрахунки виконуються за умови наявності одночасно таких умов:

- підписання Сторонами у двосторонньому порядку акту здачі-приймання наданих послуг;

- реєстрації Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 договору виконавець зобов`язується складати податкові накладні у день виникнення податкових зобов`язань з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України, зазначати в податковій накладній відомості, які відповідають умовам цього договору та первинним документам, що складаються на виконання цього договору, та реєструвати складені податкові накладні не пізніше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, наступних за датою їх складання, але в будь-якому випадку не пізніше 180 календарних днів.

Якщо податкова накладна складена з порушенням порядку заповнення обов`язкових реквізитів та/або не зареєстрована протягом 180-ти днів Замовник має право:

- припинити своє зобов`язання по оплаті фактично наданих послуг шляхом прощення виконавцем боргу замовника в частині суми , що дорівнює сумі ПДВ по такій накладній;

Сума ПДВ по такій накладній є сумою прощення боргу виконавцем замовник. Відповідно, зобов`язання Замовника перед Виконавцем по оплаті вартості наданих послуг в частині суми ПДВ по такій податковій накладній, вважається припиненим внаслідок звільнення виконавцем замовника від його обов`язків (прощення боргу в цій сумі). Моментом (датою) припинення зобов`язання замовника шляхом прощення боргу виконавцем є перше число місяця, наступного за місяцем, на який припадає граничний термін (календарний день), в який податкова накладна мала б бути зареєстрована виконавцем в Єдиному реєстрі. Для припинення зобов`язання зі сплати коштів в зазначеній частині шляхом прощення виконавцем замовнику боргу підписання додаткових заяв або угод не вимагається.

Надані виконавцем послуги згідно з цим договором оформлюються актом здачі-приймання наданих послуг. Замовник перевіряє наданий акт здачі-приймання наданих послуг в строк до трьох робочих днів після їх отримання. У разі відмови замовника підписати акт здачі-приймання наданих послуг він направляється письмове повідомлення виконавцю з відмовою від підписання акта і перелік зауважень. У разі виявлення замовником при прийманні послуг. Недоліків у якості, які неможливо усунути відразу, сторони повинні скласти двосторонній акт з переліком недоліків і строками їх усунення. Після усунення недоліків акт здачі-приймання наданих послуг складається і направляється заново (п. 5.8 договору).

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Пунктом 9.2 договору сторонами узгоджено, що у разі недосягнення згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 (п. 10.1 договору).

Пунктом 12.1 договору встановлено, що невід`ємною частиною цього договору є: додаток №1 Перелік послуг щодо ремонтування та технічного обслуговування машин загальної призначеності (послуги з ремонту та технічному обслуговуванню вантажопідйомних кранів, підйомників та механізмів) та додаток №2 Перелік вантажопідйомних кранів, підйомників та механізмів .

Додатковою угодою №1 від 24.04.2016 сторони дійшли згоди внести зміни у додаток №1 до договору №541214 від 28.12.2015, виклавши його в новій редакції.

На виконання умов договору № 541214 від 28.12.2015 позивачем були виконанні роботи, про що сторонами складено та підписано Акт №ОУ-0000190 від 27.12.2016 здачі приймання робіт (наданні послуг).

На оплату наданих послуг відповідачу був виставний рахунок №СФ-0000223 від 27.12.2016 на суму 49.344,00 грн.

Матеріали справи містять підписаний обома сторонами Кошторис на проведення робіт по ремонту БКУ Т_150, держ №07120АР Михайлівського РЕМ на загальну суму 49.344,00 грн. та Дефекту відомість на проведення робіт по ремонту БКУ Т_150, держ №07120АР Михайлівського РЕМ.

Також суду надані податкова накладна від 27.12.2016 №27 та квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податків накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи умови договору граничним днем внесення платежу за надані послуги є 25.06.2017.

Втім, відповідач зобов`язання щодо оплати наданих послуг в установлені договором строки не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач 04.12.2017 звертався до відповідача з листом №113.17 з проханням вирішити питання щодо погашення заборгованості.

Лист отримано відповідачем 11.12.2017 про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач у відповіді на зазначений лист підтвердив по наявність заборгованості у розмірі 49.344,00 грн., зауважив, що підприємство знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані і після стабілізації компанії заборгованість буде погашена.

Повторно 31.10.2018 позивач спрямував на адресу відповідача лист №118.18 від 25.10.2018 з проханням погасити виниклу заборгованість. Також відповідачу було повідомлено про зміну банківських реквізитів виконавця.

Зазначений лист отримано відповідачем 02.11.2018, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

У зв`язку з відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо погашення заборгованості за договором №541215 від 28.12.205, позивач скорегував на адресу відповідача претензію №11.19 від 05.02.2019 з вимогою сплати заборгованість. Відповідача було повідомлено про зміну банківських реквізитів. Для підписання до претензії був доданий Акт звірки взаємних розрахунків.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 541215 від 28.12.2015 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати наданих послуг на суму 49.344,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Крім того матеріали справи містять підписаний обома сторонами Акт звірки взаємних розрахунків від 04.12.2017, відповідно до якого заборгованість ПАТ Запоріжжяобленерго перед позивачем складає 49.344,00 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 49.344,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач, просив стягнути суму пені в розмірі 6.416,07 грн. за період прострочення з 26.06.2017 по 26.12.2017.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Зазначена вимога щодо стягнення суми пені задоволенню не підлягає, оскільки заявлена безпідставно виходячи з наступного:

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань передбачається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1).

Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Аналіз умов договору та діючого законодавства свідчить про неузгодження сторонами договору ні розміру пені, ні бази її нарахування за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг в рамках договору №541215 від 28.12.2015, внаслідок чого суд відмовляє у задоволені вимоги щодо стягнення пені.

Враховуючи відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (стягнення пені), клопотання ПАТ Запоріжжяобленерго про зменшення розміру пені до 500,00грн. судом відхилено.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3.427,04 грн. за період з 26.06.2017 по 18.10.2019 та інфляційні втрати у розмірі 9.656,62 грн. за період прострочення з липня 2017 по серпень 2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунки суми 3% річних у розмірі 3.427,04 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 3.427,04 грн. за період з 26.06.2017 по 18.10.2019 (845 днів прострочення) судом задовольняється.

Стосовно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд визнав його виконаним не вірно, внаслідок допущення помилки щодо зазначення сукупного індексу інфляції за спірний період.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 9243,72 грн., в частині стягнення 412,90 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення на, суд зазначає наступне:

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Як вже зазначалося судом вище на підтвердження скрутного фінансового стану долучено довідки щодо податкового боргу, щодо мінімально необхідних платежів в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 та з 01.08.2019, кредиторської заборгованості тощо,за підписом директора з економіки та фінансів ПАТ Запоріжжяобленерго Галета О.Л., баланс (звіт про фінансовий стан) 31.12.18, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік.

Разом з тим, надані відповідачем довідки не є належними доказами, оскільки їх підписано директором з економіки та фінансів ПАТ Запоріжжяобленерго Галета О.Л., тобто однією (одним) з посадових осіб відповідача, яка (який) є (може бути) зацікавленою особою в частині відомостей, які зазначені у наведених вище довідках, повноваження якого до того ж не підтверджені належним чином.

Також судом не були прийняті до уваги посилання ПАТ Запоріжжяобленерго на баланси (звіт про фінансовий стан) та звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 роки через їх не актуальність на час розгляду справи.

До того ж, відповідач у своєму клопотанні чітко не визначив період розстрочення виконання рішення суду.

Суд зауважує, що сума, яка підлягає стягненню за наслідками розгляду справи з відповідача (62.014,76 грн.), не є надмірно великою.

Отже, наведені відповідачем доводи та подані докази не визнані судом такими, що свідчать про винятковість обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.

Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунках відповідача, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1.730,45 грн. (62.014,76,00 грн. (задоволена сума) : 68.843,73 грн. (заявлена сума) х 1921,00 грн. (судовий збір, який повинен був сплачений позивачем).

Решта судових витрат у розмірі 190,55 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Запорізької будівельно-ремонтно-наладжувальної колективної фірми Механізатор до публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 68.843,73 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Запорізької будівельно-ремонтно-наладжувальної колективної фірми Механізатор (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 63-б, ідентифікаційний номер 13618701, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Альфа-Банк , МФО 300346) 49.344,00 грн. (сорок дев`ять тисяч триста сорок чотири грн. 00 коп.) заборгованості, 3.427,04 грн. (три тисячі чотириста двадцять сім грн. 04 коп.) 3% річних, 9.243,72 грн. (дев`ять тисяч двісті сорок три грн. 72 коп. інфляційних втрат) 1.730,45 грн. (одну тисячу сімсот тридцять грн. 45 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 6.416,07 грн. (шість тисяч чотириста шістнадцять грн. 07 коп.) пені та 412,90 грн. (чотириста дванадцять грн. 90 коп.) інфляційних втрат відмовити.

5. Судові витрати у розмірі 190,55 грн. залишити за позивачем.

6. Відмовити ПАТ Запоріжжяобленерго у клопотанні про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2019 року.

Суддя Н.А. Колодій