Рішення

від 27.12.2019 по справі 910/11824/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.12.2019Справа № 910/11824/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспінвест"

про розірвання договору №403 від 2016 року та відшкодування збитків в розмірі 45 670,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспінвест" про розірвання договору купівлі-продажу №403 від 2016 року та відшкодування збитків в розмірі 45 670,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №403 від 2016 року.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу аванс на загальну суму в розмірі 45 670,02 грн., проте відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання умов договору.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами: розірвати договір купівлі-продажу № 403 від 2016 р. та стягнути з відповідача 45 670,00 грн. збитків за фактично невиконане зобов`язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

23.09.2019 до канцелярії суду позивач подав уточнену позовну заяву та супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01030 51484316 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.09.2019 року, а саме: 02002, м. Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4А.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 30.09.2019 р. повернута: неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача. Також, на конверті зазначено, що: не знайдено .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/11824/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

25.10.2019 року до канцелярії позивачем подано додаткові документи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільгоспінвест" (підрядник) у 2016 році укладено договір №403.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.1.1 договору, підрядник зобов`язується здійснити улаштування асфальтобетонного покриття на об`єктах по вулиці Гожулянській, 17, по перевулку Колективному, 2-6, по вулиці Південній, 55, по вулиці Гребінки, 102 (об`єкт), що належить замовнику, а замовник зобов`язується надати підрядникові об`єкт та оплатити роботи ДК 016:2010-41.00.40.

Забезпечення ремонтних робіт матеріалами, технологічними, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом, покладається на підрядника (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору, вартість робіт з улаштування асфальтобетонного покриття становить 50 724,00 грн. (з ПДВ) і сплачується авансом у розмірі 30 000,00 грн. (з ПДВ) замовником виконавцю на розрахунковий рахунок протягом 3 днів після підписання цього договору, решту вартості цього договору - після підписання акту виконаних робіт.

Вартість ремонту об`єкта включає в себе вартість і витрати на оплату робіт підрядника (п.2.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем позивачу виставлено рахунок-фактуру №04 від 17.08.2016 року на суму 45 670,02 грн.

Так, позивачем було сплачено відповідачу кошти на загальну суму 45 670,02 грн. з призначенням платежу: оплата за відновлення асфальтобетонного покриття зг.рах. №04 від 17.08.2016р. , що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №5230 від 09.09.2016 року на суму 20 000,00 грн.,

- №5249 від 12.09.2016 року на суму 10 000,00 грн.,

- №5351 від 14.09.2016 року на суму 15 670,02 грн.

16.11.2018 року позивачем направлено відповідачу претензію вих. № юр/4382 від 16.11.2018 на суму 45 670,02 грн., в якій зазначено, що за виконання робіт було сплачено 45 670,02 грн., однак роботи виконані не були, у зв`язку з чим просили задовольнити претензію шляхом перерахування суми в розмірі 45 670,02 грн. на розрахунковий рахунок протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії.

Як зазначено позивачем, на час подання позову потреба у виконання даних робіт відпала. Позивач був змушений у короткий строк здійснити пошук іншого підрядника, який у стислі часові рамки виконав необхідні роботи. Відтак, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за вказаним договором, що на думку позивача є істотним порушення умов договору.

У зв`язку з чим позивач просить суд розірвати договір №403 від 2016 року та стягнути 45 670,00 грн. збитків за фактично невиконане зобов`язання.

Частиною 2 статті 846 ЦК України передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.3.1 договору підрядник зобов`язаний здійснити ремонт якісно і строк.

Підрядник здає виконані роботи замовнику в гарантійну експлуатацію, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (п.3.5 договору).

Будь-яких актів приймання-передачі виконаних робіт матеріали справи не містять.

Крім того, відсутні докази початку виконання робіт по договору.

Цей договір вважається укладений і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.7.1 договору).

Згідно з п.7.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору та закінчується у момент виконання сторонами всіх своїх зобов`язань.

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.7.6 договору).

Відповідно до ч.1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно ч. 1 до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин (Постанова Верховного суду України від 27.02.2012 за № 3-9гс12).

Відповідно до ч. 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Приписами статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сил.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору №403 від 2016 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 570 ЦК України авансом є певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредиторові в рахунок майбутніх платежів.

З огляду на вищезазначене та беручи до уваги те, що договір між сторонами розірвано в судовому порядку та позивачем здійснено авансування робіт в розмірі 45 670,02 грн. вимоги позивача щодо стягнення з відповідача авансу в розмірі 45 670,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №503 укладений у 2016 році між комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільгоспінвест".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспінвест" (02002, м. Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4А, код ЄДРПОУ 31461521) на користь комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, місто Полтава, вулиця Пилипа Орлика, будинок 40-а, код ЄДРПОУ 03361661) кошти в розмірі 45 670 (сорок п`ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 02 коп. та судовий збір в розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий