Рішення

від 27.12.2019 по справі 915/2071/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року Справа № 915/2071/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» , вул. Глинки, 4, кв. 27, м. Миколаїв, 54050 (код ЄДРПОУ 35066039)

до відповідача Фермерського господарства «МАЯК-2» Кухарука Анатолія Олексійовича, вул. Ювілейна, 93, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська обл., 56101 (код ЄДРПОУ 23041007)

про стягнення грошових коштів в сумі 102 123, 28 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Актан» з позовною заявою, в якій просить суд (з урахуванням позовної заяви (уточненої) вх. № 16412/19 від 23.10.2019 року) стягнути з відповідача Фермерського господарства «МАЯК-2» ОСОБА_1 суму заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 50 000, 00 грн., 30 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 26 272, 60 грн. та пеню в сумі 25 850, 68 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2019 року позовну заяву ТзОВ «Актан» (вх. № 15395/19 від 02.10.2019 року) до відповідача ФГ «МАЯК-2» ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 102 123, 28 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 11 від 28.02.2017 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню та 30 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 230, 231, 232, 265 ГК України, ст. 11, 258, 259, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 88).

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

28.02.2017 року між ТзОВ «Актан» (постачальник) та ФГ «МАЯК-2» ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 11 (арк. 63-64).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до « 31» грудня 2017 року.

Якщо за 20 діб до закінчення дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання або зміни, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Цей договір може бути змінений лише за згодою Сторін шляхом підписання доповнення до цього договору.

До договору між сторонами було складено Додаток № 5 від 25.04.2017 року (арк. 65).

Договір та додаток підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів розірвання, зміни або визнання недійсним договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти нафтопродукти (надалі Товар) для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням і сплатити за нього, на умовах цього договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору (надалі-«Додатки» ). Терміни поставки, кількість, номенклатуру і ціна Товару зазначаються в Додатках до цього Договору та/або накладних на реалізацію Товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна цього договору складається із загальної вартості товару, що поставляється за цим договором протягом строку його дії.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити 100 % оплату вартості товару не пізніше одного банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачено відповідним додатком.

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 5 постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти для використання їх у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням і сплатити за нафтопродукти (надалі-товар): дизельне паливо ULSD 10 РММ в кількості 17 933 л на загальну суму 352 383, 45 грн.

Відповідно до п. 2.1 Додатку № 5 покупець здійснює 100 % передплату.

Відповідно до п. 3.1 Додатку № 5 отримання товару здійснюється по видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.4 Додатку № 5 товар за згодою постачальника, може бути поставлений покупцю без попередньої оплати з відстроченням платежу. В цьому разі покупець зобов`язаний сплатити за відвантажений в його адресу товар на протязі 3-х календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 3.4 Додатку № 5 передача товару від постачальника покупцю здійснюється після підписання сторонами видаткової накладної яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Додатку № 5 цей додаток набуває чинності з моменту його підписання сторонами, є невід`ємною частиною договору поставки № 11 від 28.02.2017 року та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим додатком.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 352 383, 45 грн., що підтверджуються видатковою накладною № РН-92 від 25.04.2017 року, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 92 від 25.04.2017 року (арк. 66, 68).

Видаткова накладна та ТТН підписані та скріплені печатками обох сторін.

Товар отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання ТМЦ № 14 від 25.04.2017 року (арк. 69).

Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-85 від 25.04.2017 року на суму 352 383, 45 грн. (арк. 67).

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на суму 302 383, 45 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. 70).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 000, 00 грн. (352 383, 45 грн. - 302 383, 45 грн.).

Доказів оплати відповідачем за товар на суму 50 000, 00 грн. суду не подано.

Невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 11 від 28.02.2017 року на загальну суму 50 000, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 50 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення 30 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі несвоєчасної оплати товару постачальник може стягнути з покупця суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 30 % (тридцять) відсотків річних і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Позивачем нараховано відповідачу 26 272, 60 грн. - 30 % річних від суми заборгованості за період з 29.04.2017 року по 30.09.2019 року.

Перевіривши нарахування 30 % річних, судом встановлено, що при нарахуванні 30 % річних позивачем допущено арифметичні помилки. Судом здійснено перерахунок розміру 30 % річних та встановлено, що 30 % за період з 29.04.2017 року по 30.09.2019 року становлять 36 369, 86 грн.

Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 30 % річних у сумі 26 272, 60 грн. (заявлена позивачем). В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі несвоєчасної оплати товару постачальник може стягнути з покупця суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 30 % (тридцять) відсотків річних і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до п. 7.4 Договору сплата пені, штрафів, компенсація збитків не звільняють сторони від виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 11.4 Договору позовна давність у зв`язку зі стягненням з сторони неустойки, передбаченої цим Договором встановлюється строком три роки. Позовна давність у зв`язку зі стягненням збитків, пов`язаних заподіянням стороною збитку (включаючи упущену вигоду) іншій стороні, встановлюється строком на п`ять років.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового на суму 25 850, 68 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 29.04.2017 року по 31.12.2018 року (612 дні). Проте, при нарахуванні пені позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто пеню нараховано поза межами шестимісячного строку.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України. Таким чином, пеня за період з 29.04.2017 року по 29.10.2017 року (184 дні) становить 6 346, 58 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 90). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 6 346, 58 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 19 504, 10 грн. слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем подано позов про стягнення коштів в сумі 102 123, 28 грн. Судовий збір з вищевказаної вимоги майнового характеру становить 1 921 грн. Натомість позивачем згідно платіжного доручення № 458 від 02.10.2019 року сплачено судовий збір в розмірі 2 007 грн., тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, питання про повернення позивачу сплаченої суми судового збору в розмірі 86 грн. може бути вирішено судом за клопотанням позивача.

При розподілі судових витрат, суд виходить з суми судового збору, яка мала бути сплачена при зверненні до суду із позовом, тобто 1 921 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 554, 09 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 366, 91 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Фермерського господарства «МАЯК-2» Кухарука ОСОБА_2 Олексійовича, вул. Ювілейна, 93, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська обл., 56101 (код ЄДРПОУ 23041007) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Актан» , вул. Глинки, 4, кв. 27, м. Миколаїв, 54050 (код ЄДРПОУ 35066039):

- 50 000, 00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) - суми заборгованості за поставлений та неоплачений товар;

- 26 272, 60 грн. (двадцять шість тисяч двісті сімдесят дві грн. 60 коп.) - 30 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов`язання;

- 6 346, 58 грн. (шість тисяч триста сорок шість грн. 58 коп.) - пені;

- 1 554, 09 грн. грн. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 09 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 19 504, 10 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот чотири грн. 10 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш