Рішення

від 19.12.2019 по справі 915/1740/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Справа № 915/1740/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Заливчий Я.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.С.-Трейд, (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113, код ЄДРПОУ 32612442)

представник: Нікітіна Юлія Валеріївна, ( АДРЕСА_1 ),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії ПРОК-М, (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1А, код ЄДРПОУ 40029947)

Про : стягнення заборгованості в сумі 84 380,00 грн, -

Суддя Ткаченко О.В.

В С Т А Н О В И В:

СУТЬ СПОРУ: 16.07.2019р. ТОВ А.В.С.-Трейд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОК-М про стягнення заборгованості в сумі 84380,0 грн., який мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару згідно з умовами договору поставки №11/12/2018 від 11.12.2018р. в частині своєчасної та повної оплати за поставлений та прийнятий товар.

Ухвалою суду від 22.07.2019 справу прийнято до провадження суддею Ткаченком О.В., відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 вересня 2019 року о 10:30.

10.09.2019 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вказуючи, що згідно наданих позивачем банківських виписок відповідачем перераховано грошові кошти в загальному обсязі 43500,00 грн, що значно перевищує вартість поставленого товару. Вимогу позивача про стягнення штрафу відповідач вважає безпідставною, оскільки при розрахунку її розміру позивачем використано завищену ставку неустойки та завищений розмір невиконаного грошового зобов`язання. Також заперечує відповідач проти задоволення заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5800,00 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 09 жовтня 2019 року о 12 год. 00 хв.

Проте підготовче засідання, призначене на 09.10.2019, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка О.В. у відпустці, про що учасникам справи направлено повідомлення.

Ухвалою суду від 25.10.2019 повідомлено учасників справи, що розгляд справи у підготовчому засіданні відбудеться 12 листопада 2019 року о 15:30.

Проте підготовче засідання, призначене на 12.11.2019, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка О.В. у відрядженні, про що сторонам направлено повідомлення.

Ухвалою суду від 13.11.2019 повідомлено учасників справи, що розгляд справи у підготовчому засіданні відбудеться 28 листопада 2019 року о 12:45.

Ухвалою суду від 28.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 19 грудня 2019 року о 12:00.

У судовому засіданні 19.12.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з наведених у позові підстав. Представник відповідача проти позову заперечував з огляду на викладені у відзиві обставини відсутності доказів постачання товару на суму 43500,00 грн, застосування завищеної ставки неустойки та завищеного розміру невиконаного грошового зобов`язання. При здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач просить врахувати результат розгляду справи, умови договору про надання правничої допомоги, обсяги та доцільність наданих позивачеві послуг правничої допомоги.

У судовому засіданні 19.12.2019 судом у відповідності до вимог ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.

11.12.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю А.В.С.-Трейд (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія ПРОК-М (покупець) був укладений договір поставки товару № 11/12/2018 (далі - Договір), за змістом якого

постачальник (позивач) зобов`язався поставити товар, а покупець (відповідач) - оплатити його у кількості, по найменуванням і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару. (п.п. 1.1. Договору)

Згідно видаткової накладної №1 від 04 січня 2019р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар - столовий маргарин Сонячний особий 72% (20 кг) на суму 28500,00 грн, у тому числі ПДВ 4750, 00 грн, що підтверджується підписами представників сторін на видатковій накладній.

Відповідно до п.2.3. Договору відповідач взяв на себе зобов`язання перерахувати на поточний рахунок позивача вартість товару не пізніше 7 банківських діб з часу отримання товару. Таким чином тобто кінцевий термін розрахунку відповідача з позивачем сплив 16.01.2019р.

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с. 24-26) відповідачем було перераховано позивачу:

- 21.02.2019р. кошти в сумі 10000,00 грн.

- 16.04.2019р. кошти в сумі 5000,00 грн.

- 13.12.2018р. кошти в сумі 28500,00 грн.

Судом встановлено, що призначення даних платежів у всіх виписках зазначено сплата за товар згідно рахунку № 117 від 12.12.2018 .

Позивачем приєднано до матеріалів справи рахунок на оплату № 117 від 12.12.2018 на суму 28500,00 грн.

Враховуючи вказане у банківській виписці від 14.12.2018 призначення платежу, а також те, що умовами укладеного між сторонами договору порядок оплати встановлений протягом 7 банківських діб після отримання товару, суд погоджується з твердженнями позивача, що 13.12.2018 грошові кошти в сумі 28500,00 грн були перераховані відповідачем за раніше отриманий такий самий товар - столовий маргарин Сонячний особий 72% (20 кг) на суму 28500,00 грн.

Таким чином в порушення договірних зобов`язань відповідач за отриманий по видатковій накладній №1 від 04 січня 2019р. товар оплату здійснив частково на загальну суму 15000,00 грн (21.02.2019р. в сумі 10000,00 грн та 16.04.2019 в сумі 5000,00 грн), внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 13500,00 грн.

Отже, до теперішнього часу в повному обсязі відповідач з позивачем так і не розрахувався. Сума боргу по поставленому товару складає 13 500 грн.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність. зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати позивачеві повної вартості отриманого згідно видаткової накладної №1 від 04 січня 2019р товару та в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Відповідно до п.5.3 Договору за прострочку оплати товару сторони передбачили обов`язок покупця, крім пені, сплатити штраф за час прострочення 2% за добу з простроченої суми.

На підставі зазначених умов договору за період прострочення виконання зобов`язання з 16.01.2019р. по 20.02.2019р. (включно) позивачем визначено відповідачу до сплати штраф у загальній сумі 70880,00 грн.

Відповідач проти заявлених вимог щодо стягнення штрафу у загальній сумі 70880,00 грн заперечує, вказуючи, що визначений у договорі штраф, який нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою є пенею, яка відповідно до приписів Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не може стягуватися у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю пеня .

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідно до умов договору і положень чинного законодавства позивач має право на застосування штрафних санкцій до ТОВ ПРОК-М у зв`язку з порушенням останнім строку виконання господарського зобов`язання з оплати поставленного згідно видаткової накладної №1 від 04 січня 2019р товару.

При цьому суд вважає за необхідне акцентувати увагу, що згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, враховуючи, що розмір основної суми боргу за поставлений товар становить 13500,00 грн, суд вважає, що визначений до сплати позивачем розмір штрафу у сумі 70880,00 грн значно перевищує суму заборгованості, суд зменшує розмір штрафу та вважає обгрунтованим визначення штрафної санкції у сумі 13500,00 грн.

Визначаючи розмір судових витрат, суд виходить із наступного. Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України). Витрати ТОВ А.В.С.-Трейд на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921,00 грн., яка є мінімальним розміром судового збору, передбаченого законодавством про судовий збір для оплати вимог майнового характеру, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

У позовній заяві та заяві від 15.07.2019 позивач указує, що його витрати на професійну правничу допомогу складають суму 5800,00 грн. Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у сумі 5800,00 грн подано суду: 1) договір від 11.07.2019 про надання професійної правової допомоги, укладений товариством з адвокатом Нікітіною Юлією Валеріївною.

2) згідно наявного в тексті позовної заяви розрахунку вартість послуг на правову допомогу визначено у сумі 5800,00 грн, а саме 1500,00 грн - 3 год. на вивчення документів та надання усної консультації, 1000,00 грн - 2 год. на вивчення судової практики, 3300,00 грн - формування правової позиції, підготовку та подачу позовної заяви; (а.с. 6-7)

2) платіжне доручення від 12.07.2019 № 78 про перерахування позивачем адвокату платежу в сумі 5800,00 грн, призначення платежу за надання правової допомоги ; (а.с. 27)

4) копію ордера серія МК № 122752 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ А.В.С.-Трейд ;

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим, доведеним та співмірним заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу у сумі 5800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 129, 219, 220, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії «ПРОК-М» , (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1А, код ЄДРПОУ 40029947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.-Трейд» , (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113, код ЄДРПОУ 32612442) заборгованість у розмірі 13500,00 грн основного боргу, 13500,00 грн штрафу, 5800,00 грн витрат на правничу допомогу та 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору .

У відповідності до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

За передбаченими частиною 1 ст. 256 ГПК України приписами апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 256, підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складений та підписаний: 27 грудня 2019 року.

Cуддя О.В. Ткаченко