Рішення

від 27.12.2019 по справі 910/15206/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.12.2019Справа № 910/15206/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15206/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідністю "СВ "Факторіал"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 29.10.2019 року до Товариства з обмеженою відповідністю "СВ "Факторіал" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 32048792 від 26.07.2018 року в сумі 39 202,35 грн., з них: основного боргу - 30 542,50 грн. (тридцять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 50 копійок), пені - 1024,22 грн. (одна тисяча двадцять чотири гривні 22 копійки) та штрафу - 7635,63 грн. (сім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 63 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 32048792 від 26.07.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/15206/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідністю "СВ "Факторіал" за адресою: 03148, м. Київ, вул. В.Верховинця, 12, к. 103, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051550513 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі № 910/15206/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 06.11.2019 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 21.11.2019 року (включно).

22.11.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 61 від 20.11.2019 року, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позовна заява підписана та подана особою, яка не має на те відповідних повноважень.

18.12.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та просив позов задовольнити повністю. Крім того, у відповіді на відзив позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7600,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідністю "СВ "Факторіал" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 32048792 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору, видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.

За умовами п. 3.1. договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку. Якщо жодна зі сторін за 10 робочих днів до закінчення терміну дії договору письмово (рекомендованим листом) не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається автоматично подовженим на кожний наступний календарний рік, при цьому кількість таких подовжень є необмеженою (п.п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору поставки № 32048792 від 26.07.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42 092,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0004874 від 10.07.2019 року на суму 11 742,50 грн., № РН-0004914 від 11.07.2019 року на суму 7450,00 грн., № РН-0004994 від 15.07.2019 року на суму 7450,00 грн., № РН-0005036 від 16.07.2019 року на суму 7450,00 грн., № РН-0005128 від 18.07.2019 року на суму 8000,00 грн. Товар за вказаними вище видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних документах.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 11 550,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.07.2019 року, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 30 542,50 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 30 542,50 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2019 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2019 року становить 30 542,50 грн.

Судом встановлено, що внаслідок неоплати відповідачем поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією № 32967 від 06.09.2019 року про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 30 542,50 грн. Факт направлення вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком від 06.09.2019 року, накладною № 0207201579272 та описом вкладення від 06.09.2019 року. Втім, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару по видатковим накладним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п. 3.1. договору строк оплати поставленого товару за видатковими накладними № РН-0004874 від 10.07.2019 року, № РН-0004914 від 11.07.2019 року, № РН-0004994 від 15.07.2019 року, № РН-0005036 від 16.07.2019 року, № РН-0005128 від 18.07.2019 року є таким, що настав.

Наявність, обсяг заборгованості у розмірі 30 542,50 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 32048792 від 26.07.2018 року в розмірі 30 542,50 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1024,22 грн. та штраф у розмірі 7635,63 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 6.2. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює нарахування пені за період з 23.09.2019 року по 29.10.2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1013,34 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 10,88 грн. позивачу належить відмовити.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про правомірність його нарахування, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штрафу у розмірі 7635,63 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 39 191,47 грн. з них: основного боргу - 30 542,50 грн. (тридцять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 50 копійок), пені - 1013,34 грн. (одна тисяча тринадцять гривень 34 копійки) та штрафу - 7635,63 грн. (сім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 63 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1920,47 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо повноважень представника позивача суду зазначає наступне.

Згідно з ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність ; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства слідує, що належними доказами на підтвердження повноваження адвоката як представника в господарському процесі є довіреність або ордер, при цьому суд приймаючи позовну заяву, подану від імені сторони адвокатом, має пересвідчитися щодо наявності у адвоката саме повноважень щодо подачі до господарського суду позовної заяви від імені клієнта.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

Як встановлено судом, позовна заява б/н від 29.10.2019 року від імені Товариства з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест" підписана представником Кобилецьким В.В., який діє на підставі довіреності б/н від 20.10.2019 року.

Зі змісту довіреності б/н від 20.10.2019 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (довіритель) в особі директора Коваля Вадима Вікторовича, що діє на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважує адвоката Кобилецького Вячеслава Вікторовича (повірений), зокрема, подавати (в т.ч. складати та підписувати) від імені довірителя позовні заяви.

На підтвердження наявності у Кобилецького Вячеслава Вікторовича статусу адвоката до позовної заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5185 від 29.08.2012 року. Крім того, суд зауважує, що наявність у Кобилецького Вячеслава Вікторовича статусу адвоката також підтверджується відомостями у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву б/н від 29.10.2019 року від імені Товариства з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест" підписано адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем з достатнім обсягом повноважень на вчинення відповідної дії.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест" (клієнт) та адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ СВ Факторіал .

За умовами п.п. 4, 7 договору, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі та в строк визначені цим договором. Гонорар адвоката визначається з розрахунку 950,00 грн. за годину роботи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У відповідності до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, складеного 17.12.2019 року адвокатом Кобилецьким В.В., , останнім були виконанні наступні роботи: аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (2 години); підготовка позовної заяви (2 години); надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду (1 година); ознайомлення з матеріалів справи (1 година); підготовка та подання до суду відповіді на відзив відповідача (2 години). Загальна вартість наданої правової допомоги склала 7600,00 грн.

За видатковим касовим ордером № 1 від 17.12.2019 на суму 7600,00 грн. підтверджується оплата позивачем наданої йому правничої допомоги адвокатом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, проте зважаючи на приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову судом, вказані судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7597,89 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю "СВ "Факторіал" (ідентифікаційний код 32048792, адреса: 03148, м. Київ, вул. В.Верховинця, 12, к. 103) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "Лекора Інвест" (ідентифікаційний код 41412973, адреса: 02105, м. Київ, просп. Ю.Гагаріна, 3-а, кв. 57) грошові кошти: основного боргу - 30 542,50 грн. (тридцять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 50 копійок), пені - 1013,34 грн. (одна тисяча тринадцять гривень 34 копійки), штрафу - 7635,63 грн. (сім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 63 копійки), витрати на правничу допомогу адвоката - 7597,89 грн. (сім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 89 копійок) та судовий збір - 1920,47 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень 47 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.12.2019р.

Суддя О.В. Котков