Рішення

від 27.12.2019 по справі 910/14433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.12.2019Справа № 910/14433/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автобіз"

про стягнення заборгованості в розмірі 25 346,17 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Автобіз" про стягнення заборгованості в розмірі 25 346,17 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №32 від 06.08.2019 року та заяву на перевезення вантажу №32 від 06.08.2019 року.

Як зазначено позивачем, він своєчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення.

Проте, відповідач не оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 01.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01030 51485487.

14.11.2019 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

06.08.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Автобіз" (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Шатним Сергієм Миколайовичем (перевізник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №32, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити довірений експедитором вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувач).

Згідно ч.1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що перевізник надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки, яка подається експедитором у письмовій формі (факсом)до початку завантаження, яка є невід`ємною частиною договору.

Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу. Форма і зміст заявки надається експедитором (п.2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору оплата транспортних послуг проводиться експедитором згідно рахунка перевізника, акта про виконання транспортних послуг, податкових накладних, оригіналів товарно-транспортних документів з відмітками вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, митних органів.

Оплата послуг перевізника визначається в заявці (п.4.2 договору).

В матеріалах справи наявна підписана сторонами заявка на перевезення вантажу №32 від06.08.2019 року до договору №32 від 06.08.2019 року.

Умовами вищезазначеної заявки визначено:

Експедитор: ТОВ Автобіз

Перевізник: ФОП Шатний С.М.

Тип автомобіля: тент, бокова

Найменування вантажу: пластикові вироби, без пакування висота 3 м

Дата та час завантаження: 08/08/2019 9:00

Адреса завантаження: Київська обл. с. Зазим`є, вул. Радгоспна 12А

Адреса розмитнення: пункт пропуска Григоровщина-Патерниеки граница, таможня Беларусь -Латвия

Адреса розвантаження: SIA PONTON Brunavinas, Dreilini LV-2130

Сума, час, форма розрахунку: 900 євро по курсу НБУ на день вивантаження авто, б/н 14 банківських

Марка а/м VOLVO держ. № НОМЕР_4 / НОМЕР_2 .

Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 930 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

13.08.2019 року позивачем доставлено вантаж, що підтверджується накладною CMR №802487.

Оригінали документів: договір-заявку про надання транспортно експедиційних послуг №32 від 06.08.2019р., CMR №802487 від 09.08.2019 року, рахунок-фактуру №219 від 13.09.2019 року, акт виконаних робіт №219 від 13.09.2019 року позивачем надіслано відповідачу 20.08.2019 року кур`єрською службою Нова пошта , що підтверджується експерес-накладною №59000442629277. Даний лист отриманий відповідачем 21.08.2019 року.

Проте, відповідач підписаний акт надання послуг №219 від 13.08.2019 року на суму 25 346,17 грн. позивачу не повернув, кошти не сплатив.

Також, позивачем направлена відповідачу претензія на суму 25 346,17 грн.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 25 346,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автобіз" (03169, м. Київ, провулок Московський, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 42844076) на користь фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) заборгованість в розмірі 25 346 (двадцять п`ять тисяч триста сорок шість) грн. 17 коп.та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий