Ухвала від 27.12.2019 по справі 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б)

УХВАЛА

27 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Огородніка К. М.

розглянув матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Стук Ірини Михайлівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019

у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючого), Буравльова С. І., Чорногуза М. Г.

у справі за заявою фізичної особи-підприємця Ріпи Олександра Івановича

до Закритого акціонерного товариства "Бахмачконсервмолоко"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

30.11.2019 арбітражний керуючий Стук Ірина Михайлівна звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північний апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 29.12.2019 № 29/11-19-01 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б), якою ухвалу суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" на неправомірні дії арбітражного керуючого Стук І. М. на посаді розпорядника майна та ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Бахмачконсервмолоко" при реалізації майна товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б) визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), Білоуса В. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.12.2019.

Розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Стук І. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Зі змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачений порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним .

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції за скаргою на дії арбітражного керуючого.

Аналогічна правова норма містилася і у частині третій статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до 21.10.2019.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 18.11.2019 у справі №910/26972/14, від 09.12.2019 у справі № 911/397/16, від 12.12.2019 у справі № 909/722/14, від 24.12.2019 у справі № 910/11981/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Стук І. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б), на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України та частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Стук Ірини Михайлівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 21/45б (9/134б/51б/39б/8б/8б).

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи, арбітражному керуючому Стук Ірини Михайлівни із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

К. М. Огороднік