Постанова

від 27.12.2019 по справі 912/3644/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/3644/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Н. М. Губенко, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019

у складі колегії суддів: Ю. Б. Парусніков - головуючий, Л. М. Білецька, Т. А. Верхогляд

та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019

суддя: Л. С. Вавренюк

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс

до

1.Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області;

2. Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Нива

про стягнення 403 621,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс (далі - ТОВ Агрокомплекс , позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Устинівський ВДВС, відповідач -1) та Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України 403 621,86 грн шкоди.

Позов мотивовано завданням позивачеві матеріальної шкоди в розмірі 403 621,86 грн неправомірними діями відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо арешту та реалізації майна позивача - насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг, що встановлено постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на користь ТОВ Агрокомплекс 403 621,86 грн шкоди, завданої незаконними діями відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Судові рішення мотивовані підтвердженням неправомірності дій органу державної виконавчої служби, встановленням розміру завданої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачеві шкоди.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 912/3644/17 скасовано судові рішення та направлено справу на новий розгляд.

Постанова мотивована тим, що суди, всупереч вимог ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, пов`язали початок відліку позовної давності у справі з моментом набрання законної сили постановою адміністративного суду, не з`ясували, з якого моменту у позивача дійсно виникло право на звернення до суду з позовом у цій справі, а також не з`ясували, коли саме ТОВ Агрокомплекс довідалось або могло довідатися про порушення його інтересів щодо права власності на майно - насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг.

Верховний Суд зазначає, що початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ Агрокомплекс про стягнення шкоди з Державного бюджету України пов`язується з певними моментами (фактами) завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав ТОВ Агрокомплекс , а не пов`язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу державної виконавчої служби.

Після нового розгляду справи рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі № 912/3644/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог позивача, проте з огляду на заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності та не наведення позивачем поважності причин пропуску позовної давності, суди, на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовили в задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що початок перебігу позовної давності у цій справі не пов`язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу ДВС, на чому наполягає позивач, а пов`язується з певними фактами завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав позивача у цій справі.

Суди зазначають, що 11.11.2010 позивач - ТОВ Агрокомплекс в особі директора Коваля Олега Васильовича брав учать під час опису та арешту спірного майна та передачі його на відповідальне зберігання, а відповідно був обізнаний про його обмеження у праві розпоряджатися та користуватися спірним майном, що є складовими права власності.

Суди наголошують на тому, що спірне майно остаточно вибуло з права власності позивача (втрачене позивачем) у день його реалізації на аукціоні - 26.04.2011, і саме з цього моменту для ТОВ Агрокомплекс розпочався відлік строку, який обумовлено в ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Також, суди зазначають, що позивачеві було достеменно відомо про реалізацію 26.04.2011 спірного майна та фактичне вибуття спірного майна з його володіння та про особу, яка порушила його право, що не заперечується позивачем та підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 27.04.2011, водночас, позивач із позовом, що розглядається у цій справі, звернувся лише 07.12.2017.

Крім того, суди вказують на те, що позивач не просив суд поновити йому пропущений строк позовної давності та не навів жодної причини в підтвердження поважності пропуску ним строку для звернення з позовом у цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 912/3644/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права: ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 21, 256, 257, 261, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Скарга ґрунтується на нормах ст. 41, 56 Конституції України, ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 87 Закону України Про державну виконавчу службу , ст. 16, ст. 21, ст. 22, ст. 1173, ст. 1174, ст. 1192 Цивільного кодексу України.

Позивач наголошує на тому, що шкода, завдана державними органами чи (та) їх посадовими (службовими) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Крім того, позивач вказує на те, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Позивач зазначає, що до моменту встановлення у визначеному законом порядку факту протиправних дій (неправомірних, незаконних) дій органу державної влади чи його посадових або службових осіб, внаслідок яких було завдано шкоди, у особи відсутні правові підстави стверджувати, що їй була заподіяна шкода і така шкода була заподіяна саме неправомірними діями (її право було порушено неправомірними діями), відповідно, - відсутнє право вимагати відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, а тому відсутнє право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними (незаконними) діями органу державної влади чи його посадових осіб або службових осіб.

ТОВ "Агрокомплекс" у касаційній скарзі посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 920/715/17, № 910/23967/16, на постанови Верховного Суду у справах №568/494/16-ц, № 916/219/16, № 904/8399/17, № 686/347/17, №90/8399/17, №607/10827/16-ц, № 905/1071/17, № 613/814/16-ц, № 127/15455/16-ц, № 295/443/17, № 753/19110/15-ц, № 918/203/18, № 910/2788/18, № 640/954/17, №686/10651/18 та на постанови Вищого господарського суду України у справах №906/1622/15, №906/915/16, № 910/769/17.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, а судові рішення залишити без змін.

Відповідач-1 наголошує на тому, що ТОВ Агрокомплекс 26.04.2011 знало про порушення свого права щодо власності на майно та про особу, яка його порушила, і саме з цього моменту для ТОВ Агрокомплекс розпочався відлік строку, обумовлений ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2010 ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" підписано окремий баланс розподілу паїв та розподіл продукції згідно з договорами про спільну діяльність від 01.09.2009 та 13.05.2010. Товариства зазначили, що частка ТОВ "Нива" склала 19 312,00 кг озимої пшениці та 29 142,40 кг соняшника. Вказана частка залишається у ТОВ "Агрокомплекс" в рахунок погашення заборгованості. Претензії відносно поділу пайової власності у сторін відсутні.

11 листопада 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотовим С.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Нива" на користь фізичних та юридичних осіб штрафу та боргів проведено опис майна, а саме: насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, що знаходилося в складському приміщенні ТОВ "Агрокомплекс".

На вказане майно накладено арешт та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Агрокомплекс".

У матеріалах справи міститься лист від 23.11.2010, підписаний директором ТОВ Агрокомплекс , адресований начальнику ВДВС Устинівського РУЮ, в якому ТОВ Агрокомплекс пропонує Устинівському ВДВС, для запобігання можливого спричинення шкоди Товариству, виключити з акту опису майно, оскільки при проведенні опису виконавцем не надано доказів належності описаного майна ТОВ Нива , а описане майно є власністю ТОВ Агрокомплекс , яке не є зобов`язаною стороною по зведеному виконавчому провадженню.

23 грудня 2010 року між відділом державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції та ПП "Нива-В.Ш." укладено договори № 1210214 та №1210215, відповідно до яких відділ державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції передав ПП "Нива-В.Ш." насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг для проведення аукціону з реалізації вказаного арештованого майна.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29.12.2010 за позовом ТОВ "Агрокомплекс" відкрито провадження у справі про виключення майна з акту опису і арешту (насіння соняшника вагою 29 142,40 кг та насіння пшениці вагою 19 312 кг).

30 грудня 2010 року начальником відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції було прийнято постанову ВП №21280205 про зупинення виконавчого провадження про стягнення боргу з ТОВ "Нива" в частині реалізації майна до розгляду вказаної справи по суті.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2011 залишено без розгляду позов ТОВ "Агрокомплекс" про виключення майна з акту опису і арешту.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції від 14.03.2011 поновлено виконавче провадження ВП № 21280205 про стягнення боргу з ТОВ "Нива" в частині реалізації арештованого майна.

Спірне майно (насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг) було продано 26.04.2011 на аукціоні з реалізації майна приватним підприємством "Нива-В.Ш.".

27 квітня 2011 року ТОВ "Агрокомплекс" подало до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просило визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби та начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотова Сергія Валерійовича, пов`язані з описом, арештом, оцінкою та реалізацією майна - насіння пшениці в кількості 19 312 кг та насіння соняшника в кількості 29 142,40 кг; визнати незаконними та скасувати рішення відділу державної виконавчої служби та начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотова Сергія Валерійовича, пов`язані з описом, арештом, оцінкою та реалізацією майна - насіння пшениці в кількості 19 312 кг та насіння соняшника в кількості 29 142,40 кг.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постановою Верховного Суду від 07.02.2018, визнано протиправною постанову відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області від 14.03.2011 про поновлення зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ТОВ "Нива"; визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області стосовно реалізації насіння пшениці у кількості 19 312 кг та насіння соняшника - 29 142,40 кг, на які було накладено арешт 11.11.2010 в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ "Нива".

При цьому, Кіровоградським окружним адміністративним судом встановлено, що станом на 11.11.2010 спірне майно не належало боржнику - ТОВ "Нива", оскільки перейшло у власність ТОВ "Агрокомплекс".

Позовні вимоги у цій справі мотивовані завданням позивачеві матеріальної шкоди в розмірі 403 621,86 грн неправомірними діями відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо арешту та реалізації майна.

У відзиві на позов № 1975 від 10.01.2018 Устинівським ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що неправомірні дії Устинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо реалізації належного позивачу майна, з метою погашення заборгованості третьої особи, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з втратою належного позивачу майна.

Судами позовні вимоги позивача визнані обґрунтованими, проте з огляду на заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності та ненаведення позивачем поважності причин пропуску позовної давності, суди, на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 261 ЦК України передбачено не лише можливість, а і обов`язок особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017) про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до приписів ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16.

Отже при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Судами встановлено, що 11.11.2010 повноважна особа позивача ТОВ Агрокомплекс - директор Коваль Олег Васильович був присутній під час опису та арешту спірного майна та передачі його на відповідальне зберігання. Отже, позивач був обізнаний про його обмеження у праві розпоряджатися та користуватися спірним майном, що є складовими права власності.

Спірне майно вибуло з права власності позивача (втрачене позивачем) в день його реалізації на аукціоні - 26.04.2011, і саме з цього моменту для ТОВ Агрокомплекс розпочався відлік строку, який обумовлено в ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Також, суди зазначають, що позивачеві було відомо про реалізацію 26.04.2011 спірного майна та фактичне вибуття спірного майна з його володіння та про особу, яка порушила його право, що не заперечується позивачем та підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 27.04.2011.

Позивач з позовною заявою звернувся до суду лише 07.12.2017.

Враховуючи вказане вище, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та про відмову в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень, бездіяльності державного органу при здійсненні адміністративного провадження, як підстави для відшкодування шкоди, позивач не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку з втратою (неправомірна продаж майна), тобто через дії, які не підпадають під безпосереднє регулювання Кодексу адміністративного судочинства України.

Початок перебігу позовної давності у цій справі пов`язується з певними фактами (продаж майна) завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав ТОВ Агрокомплекс .

Крім того, позивач звернувся до Верховного Суду з клопотанням про передачу справи № 912/3644/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, в якому посилається на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №920/715/17, № 910/23967/16, в постановах Верховного Суду у справах №568/494/16-ц, № 916/219/16, № 904/8399/17, № 686/347/17, № 90/8399/17, №607/10827/16-ц, № 905/1071/17, № 613/814/16-ц, № 127/15455/16-ц, № 295/443/17, № 753/19110/15-ц, № 918/203/18, № 910/2788/18, № 640/954/17, № 686/10651/18 та в постановах Вищого господарського суду України у справах № 906/1622/15, №906/915/16, № 910/769/17.

Верховним Судом відмовлено ТОВ "Агрокомплекс" у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наступне.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Єдність судової практики забезпечується, зокрема, передачею справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у випадках, коли суд касаційної інстанції, який розглядає справу, дійде висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (ч. 3 ст. 302 ГПК України), а також від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (п. 7 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України).

Позивач у клопотанні посилається на правову позицію, викладену в постанові від 12.03.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17, однак, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду щодо самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, зазначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, викладено позицію щодо визначення суб`єкта, який повинен бути відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Позивач у клопотанні також посилається на постанови Верховного Суду у справах №904/8399/17, № 686/347/17, № 90/8399/17, №607/10827/16-ц, №905/1071/17, №613/814/16-ц, № 127/15455/16-ц, № 295/443/17, № 918/203/18, №910/2788/18, №640/954/17, № 686/10651/18, однак у зазначених постановах досліджувалися загальні питання, які стосуються деліктної відповідальності та складових елементів правопорушення, та відсутній висновок щодо початку обчислення строку позовної давності.

Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №568/494/16-ц, однак у зазначеній справі судами встановлено, що позивач звернувся до суду до спливу трирічного терміну, коли позивач мав бути обізнаним про особу, яка порушила її права та інтереси, тобто в межах визначеного ст. 257 ЦК України строку.

Верховним Судом відхиляються посилання позивача в клопотанні на постанову Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 916/219/16 з огляду на правову позицію, викладену в постанові від 12.03.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі №920/715/17.

Також, Верховним Судом відхиляються посилання на постанови Вищого господарського суду України з огляду на норми ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує про відсутність підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, враховуючи вищезазначене.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування судових рішень відсутні.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для відмови в задоволенні позову відповідно до встановлених обставин.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі №912/3644/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Н. М. Губенко

Суддя В. І. Студенець