Ухвала

від 27.12.2019 по справі 907/193/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/193/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імхотеп ВВС"

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імхотеп ВВС"

про стягнення 53 600,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Імхотеп ВВС" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 907/193/19, надіслана скаржником поштою 13.12.2019.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 907/193/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 53 600,37 грн , що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2019 рік (1 921,00 грн * 100 = 192 100,00 грн), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України справа № 907/193/19 є малозначною.

Разом із цим у тексті касаційної скарги наголошено, що скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо оцінки доказів, зокрема що підтверджують право підпису позовної заяви уповноваженими на це особами.

Проте обставини, наведені скаржником, не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких рішення у справі № 907/193/19 може бути переглянуто у касаційному порядку.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6624/17 як на іншу правову позицію колегія суддів відхиляє, адже правовідносини сторін у справі № 910/6624/17 не є подібними спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі № 907/193/19, яким судами попередніх інстанцій відповідно до вимог процесуального законодавства надано оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності втрутитися у фактичну складову рішень, ухвалених щодо нього судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Імхотеп ВВС" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 907/193/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Імхотеп ВВС" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 907/193/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 12 (дванадцяти) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ