Рішення

від 16.12.2019 по справі 914/1778/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 справа № 914/1778/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця Жолинського Андрія Миколайовича, Львівська область, Городоцький район, м.Городок;

до Відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фамілія-Львів 8» , Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути позивачу обладнання;

ціна позову: 379891,08грн.

Представники:

Позивача: Поліковський Г.М. - представник (ордер від 15.10.2019р. серія ВС №1005147);

Відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 27.08.2019р. б/н (вх.№1849) Фізичної особи-підприємця Жолинського Андрія Миколайовича до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фамілія-Львів 8» про стягнення 134480,48грн. суми основного боргу, 14607,46грн. пені, 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат, розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути позивачу обладнання; ціна позову 379891,08грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2019р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Жолинського Андрія Миколайовича від 27.08.2019р. б/н (вх.№1849) залишити без руху; надати Фізичній особі-підприємцю Жолинському Андрію Миколайовичу десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме зазначити про наявність у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати суду попередній (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи.

19.09.2019р. від ФОП Жолинського А.М. на адресу суду надійшла заява від 10.09.2019р. б/н про усунення недоліків позовної заяви (вх. №37721/19), у якій зазначає про наявність у нього оригіналів документів, копії яких долучено до позовних матеріалів та надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 13.09.2019р. постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 16.10.2019р.

Ухвалою Господарського суду львівської області від 16.10.2019р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 05.11.2019р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи; керівнику Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (79000, м.Львів, вул.Словацького, 1, ідентифікаційний код ВП: 22336769) в строк до 29.10.2019р. повідомити про причини невручення поштового відправлення за ідентифікатором 7901412711311.

Станом на час проведення судового засідання відповіді від керівника Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» до суду не надійшло.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2019р. у даній справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 1 день; відкласти підготовче засідання на 19.11.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2019р. у даній справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 03.12.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2019р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 16.12.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача справи в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог; зазначив, що позовні вимоги підлягають до задоволення, окрім зобов`язання до повернення SAS-опалубних анкерів.

Представник Відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що поштова кореспонденція із позначкою Судова повістка від 23.10.2019р. №7901412787768 із процесуальним документом суду (ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2019р. у даній справі), яка направлялась Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79007, Львівська область, м.Львів, вул.Наливайка, буд.3, кімн.5, отримана Відповідачем 25.10.2019р.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб.

Позиція Позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання Відповідачем умов укладеного між Сторонами Договору про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17 просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 134480,48грн. суми основного боргу, 14607,46грн. пені, 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат, розірвати Договір про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17 та зобов`язати Відповідача повернути Позивачу обладнання за Договором.

В судовому засіданні 16.12.2019р. представник Позивача зазначив, що позовні вимоги підлягають до задоволення, окрім зобов`язання до повернення SAS-опалубних анкерів.

Відповідач жодного разу в судові засідання не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

01.11.2017р. між Фізичною особою-підприємцем Жолинським Андрієм Миколайовичем (надалі - Позивач, Наймодавець) та Обслуговуючим кооперативом Фамілія-Львів 8 (надалі - Відповідач, Наймач) укладено Договір про оренду опалубки №1-01/11/17 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Наймодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язувався передати Наймачеві у користування (без права суборенди) за плату Опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток № 1 до цього договору), що є невід ємною частиною цього договору.

Загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується, у відповідному акті приймання-передачі. Комплект Опалубки має бути переданий Наймачеві протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після оплати Наймачем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за ту кількість календарних днів поточного місяця), включаючи розмір застави, якщо така передбачена Договором чи у відповідному акті та засвідчується підписанням відповідного акту приймання передачі. У зв`язку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту приймання-передачі по різним комплектам опалубки можуть не співпадати. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору підписання належним представником Наймача акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі Наймодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення Наймача із всіма особливими властивостями роботи обладнання; а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Згідно п.2.2. Договору Наймач, серед іншого, зобов`язувався використовувати опалубку відповідно до умов цього Договору, дотримуватись правил техніки безпеки при роботі. Монтаж, демонтаж опалубки та розрахунок допустимих навантажень проводити із залученням кваліфікованих спеціалістів; підтримувати елементи опалубки в справному та чистому стані; забезпечити збереження опалубки від втрати та (або) пошкодження; своєчасно у встановлені цим Договором строки сплачувати визначену цим договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі; повернути опалубку Наймодавцеві до 14 листопада 2018 року, за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 317, в справному стані та повній комплектації. В момент повернення скласти Акт приймання передачі (повернення).

Пунктом 3.1. Договору Сторонами погоджено, що за користування опалубкою Наймач сплачує Наймодавцеві орендну плату відповідно до рахунку.

Згідно п.3.2. Договору орендна плата починає нараховуватись з дня підписання Акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення Наймачем комплекту опалубки та підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення) включно. Факт наданих послуг підтверджується щомісячно Сторонами підписанням Акту наданих послуг. Наймач зобовязується підписати Акт наданих послуг, що надсилається Наймодавцем на адресу Наймача та протягом 5 робочих днів повернути один примірник такого акту Наймодавцеві. Якщо протягом цього терміну Наймач не повернув Акт наданих послуг та не пред`явив претензій у письмовому вигляді Наймодавцеві, Послуги вважаються належно наданими в повному обсязі.

Відповідно до п.3.3. Договору загальна сума орендної плати становить вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди. Вартість вказана в актах приймання-передачі.

Пунктом 3.4. Договору Сторонами передбачено, що період розрахунків становить календарний місяць. У випадку оренди (довгострокової) більше 30 календарних днів, Наймач зобов`язується здійснювати попередню оплату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування від дня підписання акту приймання-передачі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Наймодавця; за другий та кожний наступний період розрахунків орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж трьох робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяці чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була менше місячного терміну), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Наймодавця.

Орендна плата вважається сплаченою Наймачем з дня зарахування її на рахунок Наймодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Відповідно до п.п.4.1.1. Договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з Договору Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.

Пунктом 4.1.2. Договору Сторонами погоджено, що у випадку втрати опалубки Наймач зобов`язаний відшкодувати Наймодавцеві повну вартість втраченої опалубки, передбачену в Акті приймання-передачі даного Договору та неустойку в розмірі 10 відсотків від такої вартості. Під втратою розуміється неповернення Наймачем комплекту опалубки протягом 30 та більше календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого п.2.2.е. Договору або пошкодження опалубки з вини Наймача, яке призвело до унеможливлення користування опалубкою в подальшому. В цьому випадку (втрати), Наймач сплачує Наймодавцю окрім відшкодування і неустойки також орендну плату за період неповернення опалубки.

Згідно п.4.1.3. Договору у випадку несвоєчасного (від 20 до 30 календарних днів з моменту закінчення терміну повернення передбаченого п.2.2.е. Договору) повернення Наймачем опалубки, Наймодавець має право вимагати від Наймача, а Наймач зобов`язаний сплатити орендну плату за період неповернення опалубки.

У випадку неповернення вчасно окремих елементів опалубки або пошкодження окремих елементів опалубки, наймач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з дати, зазначеної в п.2.2.е. Договору, оплатити штрафні санкції Наймодавцеві згідно умов п.4.1.2. Договору. У цьому випадку Наймодавець надсилає Наймачу Акт-претензію про сплату штрафних санкцій. У випадку відмови від підписання Наймачем Акту-претензії Наймодавець має право відшкодувати таку вартість за рахунок застави Наймача в безспірному порядку (п.4.1.4. Договору).

Пунктом 4.1.5. Договору передбачено, що у випадку протермінування Наймача щодо сплати орендної плати Наймач сплачує наймодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з орендної плати за кожен день такого протермінування. Якщо Наймачем не внесено попередню плату за період розрахунків і він продовжує користуватись обладнанням, він вважається таким, що протермінував (невчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховується на Наймача з наступного календарного дня, що наступає після трьох робочих днів до початку періоду розрахунків.

Відповідно до п.4.1.6. Договору у випадку протермінування Наймача щодо відшкодування вартості опалубки або її окремих елементів (п.п.4.1.2. - 4.1.4. Договору), Наймач сплачує Наймодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відшкодування за кожен день такого протермінування.

Згідно п.5.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 365 днів або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору Наймач повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті приймання-передачі, договорі, іншому двосторонньому документі Сторін, підписаному до Договору, або у вимозі Наймодавця про повернення обладнання у визначений строк. Якщо обладнання за Договором було передано в оренду на невизначений строк, Наймач повинен повернути його Наймодавцеві протягом трьох діб після направлення такої вимоги Наймодавця про повернення обладнання, або в більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана в письмовій формі під розпис уповноваженої особі Наймача або рекомендованим чи цінним листом.

Пунктом 6.2. Договору Сторонами встановлено, що Наймач повинен повернути обладнання негайно в день розірвання Договору Наймодавцем з підстав, передбачених законодавством або підстав, визначених Договором.

Підтвердженням факту повернення орендованого майна Наймодавцю є відповідним чином складений та підписаний Акт прийому-передачі (повернення) Обладнання. До підписання такого акту Обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні наймача і не повернуто Наймодавцеві (п.6.11. Договору).

Актом приймання-передачі від 01.11.2017р. №1 Сторонами підтверджено, що Наймодавець за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 317, передав, а Наймач прийняв обладнання згідно переліку за Договором загальною вартістю 218889грн., вартість оренди за один день становить 414,70грн.

Так, вказаним актом передано наступне обладнання:

- Стійка 3,5м. у кількості 43 шт., вартістю 500грн./шт. на суму 21500грн.;

- Стійка 4,0м. у кількості 48 шт., вартістю 1300грн./шт. на суму 62400грн.;

- Стійка СЕР20-500 у кількості 1шт., вартістю 1800грн./шт. на суму 1800грн.;

- Тринога оцинкована крашена у кількості 110 шт., вартістю 500грн./шт. на суму 55000грн.;

- Корона крашена у кількості 73 шт., вартістю 200грн./шт. на суму 14600грн.;

- Балка GPH 20 L=1.9 у кількості 46 шт., вартістю 247грн./шт. на суму 11362грн.;

- Балка GPH 20 L=2.45 у кількості 12 шт., вартістю 318,50грн./шт. на суму 3822грн.;

- Балка GPH 20 L=2.65 у кількості 1 шт., вартістю 344грн./шт. на суму 344грн.;

- Балка GPH 20 L=2.90 у кількості 2 шт., вартістю 377грн./шт. на суму 754грн.;

- Балка GPH 20 L=4.50 у кількості 3 шт., вартістю 585грн./шт. на суму 1755грн.;

- Балка GPH 20 L=4.90 у кількості 7 шт., вартістю 637грн./шт. на суму 4459грн.;

- Балка GPH 20 L=5.90 у кількості 4 шт., вартістю 767грн./шт. на суму 3068грн.;

- Балка GPH 20 L=2.35 у кількості 50 шт., вартістю 305,50грн./шт. на суму 15275грн.;

- Балка GPH 20 L=3.50 у кількості 50 шт., вартістю 455грн./шт. на суму 22750грн.

Вказаний Договір та Акт приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач покликається на те, що Відповідачем не виконано взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати за користування обладнанням та не повернуто таке обладнання у встановленому Договору порядку та строки.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 134480,48грн. суми основного боргу, 14607,46грн. пені, 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат, розірвати Договір про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17 та зобов`язати Відповідача повернути Позивачу обладнання за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.773 ЦК України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ч.1 ст.782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Про невиконання зобов`язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, підставою для розірвання договору Позивач визначає несплату орендної плати Відповідачем та неповернення Обладнання за Договором у встановленому у Договорі порядку та строк, внаслідок чого Позивач позбавляється того, на що розраховував при укладенні Договору і йому завдається цим матеріальна шкода. Докази сплати орендної плати чи повернення Обладнання за Договором станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного, оглянувши та дослідивши матеріали справи, здійснивши перевірку обґрунтованості заявленої до стягнення суми основного боргу, беручи до уваги відсутність доказів повного чи часткового виконання Відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, суд дійшов висновків про підставність та обґрунтованість позовних вимог про розірвання укладеного між Сторонами Договору про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути Позивачу обладнання за Договором суд зазначає, що згідно Акту приймання-передачі від 01.11.2017р. №1 Позивачем передано, а Відповідачем прийнято в строкове платне користування обладнання на загальну суму 218889грн. за Договором, зокрема: Стійка 3,5м. у кількості 43 шт.; Стійка 4,0м. у кількості 48 шт.; Стійка СЕР20-500 у кількості 1шт.; Тринога оцинкована крашена у кількості 110 шт.; Корона крашена у кількості 73 шт.; Балка GPH 20 L=1.9 у кількості 46 шт.; Балка GPH 20 L=2.45 у кількості 12 шт.; Балка GPH 20 L=2.65 у кількості 1 шт.; Балка GPH 20 L=2.90 у кількості 2 шт.; Балка GPH 20 L=4.50 у кількості 3 шт.; Балка GPH 20 L=4.90 у кількості 7 шт.; Балка GPH 20 L=5.90 у кількості 4 шт.; Балка GPH 20 L=2.35 у кількості 50 шт.; Балка GPH 20 L=3.50 у кількості 50 шт. Доказів передавання іншого обладнання за Договором Учасниками справи станом на час розгляду спору по суті суду не заявлено та не подано.

При цьому, Позивач у позовній заяві просить суд, окрім вказаного обладнання, зобов`язати Відповідача повернути Позивачу SAS опалубний анкер тип F15,0 1м. у кількості 190 шт.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що позовна вимога про зобов`язання Відповідача повернути Позивачу SAS опалубний анкер тип F15,0 1м. у кількості 190 шт. є безпідставною та необґрунтованою.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 134480,48грн. суми основного боргу суд зазначає, що внаслідок здійсненого судом перерахунку судом встановлено, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати за Договором становить 137433,80грн., відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 134480,48грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог.

При цьому суд зазначає про те, що суд самостійно не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу зі сплати орендної плати Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 14607,46грн. пені суд зазначає наступне.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 14607,46грн. пені за період з 18.02.2019р. по 18.08.2019р.

Пунктом 4.1.5. Договору передбачено, що у випадку протермінування Наймача щодо сплати орендної плати Наймач сплачує наймодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з орендної плати за кожен день такого протермінування. Якщо Наймачем не внесено попередню плату за період розрахунків і він продовжує користуватись обладнанням, він вважається таким, що протермінував (невчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховується на Наймача з наступного календарного дня, що наступає після трьох робочих днів до початку періоду розрахунків.

Відповідно до п.4.1.6. Договору у випадку протермінування Наймача щодо відшкодування вартості опалубки або її окремих елементів (п.п.4.1.2. - 4.1.4. Договору), Наймач сплачує Наймодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відшкодування за кожен день такого протермінування.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлені ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку розрахунку суми пені, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку сплати орендної плати за вказаний позивачем період, беручи до уваги те, що Відповідач не скористався своїм правом на заперечення позовних вимог чи суми нарахованої пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, її розміру, періоду існування з врахуванням приписів ст. 534 ЦК України, а також приписів ч.6 ст.232 ГК України щодо максимально допустимого строку нарахування штрафних санкцій у формі пені за порушення порядку і строку виконання грошового зобов`язання. Відтак, сума пені, належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача за вказаний Позивачем період становить 13054,25грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 14607,46грн. пені за період з 18.02.2019р. по 18.08.2019р. підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 13054,25грн. в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2017р. по 18.08.2019р. суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, її розміру, періоду існування з врахуванням приписів ст. 534 ЦК України. Відтак, сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку сплати орендної плати за Договором за вказаний Позивачем період становить 4273,40грн., інфляційних втрат 8811,47грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2017р. по 18.08.2019р. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

При цьому суд зазначає про те, що суд самостійно не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати поставленої за Договором електричної енергії Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Суд зазначає, що перерахунок сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснювався із застосуванням інструменту Калькулятор штрафів програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2019 .

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позову, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати у встановленому Договором порядку та розмірі, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо такої несплати, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про розірвання укладеного між Сторонами Договору про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17 та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу Стійку 3,5м. у кількості 43 шт.; Стійку 4,0м. у кількості 48 шт.; Стійку СЕР20-500 у кількості 1 шт.; Триногу оцинковану крашену у кількості 110 шт.; Корону крашену у кількості 73 шт.; Балку GPH 20 L=1.9 у кількості 46 шт.; Балку GPH 20 L=2.45 у кількості 12 шт.; Балку GPH 20 L=2.65 у кількості 1 шт.; Балку GPH 20 L=2.90 у кількості 2 шт.; Балку GPH 20 L=4.50 у кількості 3 шт.; Балку GPH 20 L=4.90 у кількості 7 шт.; Балку GPH 20 L=5.90 у кількості 4 шт.; Балку GPH 20 L=2.35 у кількості 50 шт.; Балку GPH 20 L=3.50 у кількості 50 шт., а також стягнення з Відповідача на користь Позивача 134480,48грн. суми основного боргу, 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат є підставними, мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення в повному обсязі; позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 14607,46грн. пені є частково підставними, мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 13054,25грн пені, в решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 7619,39грн.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжні доручення від 27.08.2019р. №10 на суму 1921грн., від 27.08.2019р. №11 на суму 2415,04грн., від 27.08.2019р. №12 на суму 3283,35грн. про сплату 7619,39грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Оригінали вказаних Платіжних доручень є додатком №3 до позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві викладено дві позовні вимоги майнового характеру, - про стягнення 161002,08грн. (134480,48грн. суми основного боргу, 14607,46грн. пені, 3709,66грн. трьох відсотків річних та 8204,48грн. інфляційних втрат) та зобов`язання відповідача повернути позивачу обладнання вартістю 218889грн. і одну позовну вимогу немайнового характеру - про розірвання Договору. Відтак, з врахуванням визначеної Позивачем ціни позову, судом встановлено, що сума судового збору, належного до сплати за подання позовної заяви до господарського суду становить 7619,37грн.

Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору Позивачем станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 7619,37грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, враховуючи результати вирішення спору, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 7596,07грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Окрім того, суд зазначає про те, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 0,02грн судового збору, однак, з підстав відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 180, 193, 207, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 203, 216, 229, 230, 509, 525, 526, 527, 530, 534, 601, 610, 612, 614, 626, 627, 628, 629, 632, 651, 759, 762, 773, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.7 Закону України Про судовий збір , суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Фамілія-Львів 8 (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Наливайка, буд.3, кімн.9; ідентифікаційний код 39637494) на користь Фізичної особи-підприємця Жолинського Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 134480,48грн. суми основного боргу, 13054,25грн. пені, 3709,66грн. трьох відсотків річних, 8204,48грн. інфляційних втрат та 7596,07грн. судового збору.

3. Розірвати укладений між Фізичною особою-підприємцем Жолинським Андрієм Миколайовичем ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Фамілія-Львів 8 (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Наливайка, буд.3, кімн.9; ідентифікаційний код 39637494) Договір про оренду опалубки від 01.11.2017р. №1-01/11/17.

4. Зобов`язати Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Фамілія-Львів 8 (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Наливайка, буд.3, кімн.9; ідентифікаційний код 39637494) повернути Фізичній особі-підприємцю Жолинському Андрію Миколайовичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) наступне обладнання:

- Стійка 3,5м. у кількості 43 шт.;

- Стійка 4,0м. у кількості 48 шт.;

- Стійка СЕР20-500 у кількості 1 шт.;

- Тринога оцинкована крашена у кількості 110 шт.;

- Корона крашена у кількості 73 шт.;

- Балка GPH 20 L=1.9 у кількості 46 шт.;

- Балка GPH 20 L=2.45 у кількості 12 шт.;

- Балка GPH 20 L=2.65 у кількості 1 шт.;

- Балка GPH 20 L=2.90 у кількості 2 шт.;

- Балка GPH 20 L=4.50 у кількості 3 шт.;

- Балка GPH 20 L=4.90 у кількості 7 шт.;

- Балка GPH 20 L=5.90 у кількості 4 шт.;

- Балка GPH 20 L=2.35 у кількості 50 шт.;

- Балка GPH 20 L=3.50 у кількості 50 шт.

5. В решті в позові відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.12.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.