Рішення

від 17.12.2019 по справі 914/1460/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 Cправа № 914/1460/19

м. Львів

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства Аніла , м. Львів

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень .

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: Яворська О. І.

Від відповідача: Жидачівська Т. М.

Хід розгляду спору:

Позовну заяву подано Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства Аніла про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.08.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. у відрядженні, розгляд справи №914/1460/19, призначений на 16.08.2019 не відбувся.

Ухвалою від 19.08.2019 підготовче засідання відкладено на 03.09.2019.

03.09.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2019, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 17.09.2019 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.10.2019.

10.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2019, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 01.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.11.2019.

26.11.2019 розгляд справи по суті відкладено на 17.12.2019, про що представника відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 17.12.2019 представник позивача з`явився. Через службу діловодства господарського суду подав заяву про виправлення описки в п. 3 прохальної частини позовної заяви, а саме, вірною адресою розташування нежитлових приміщень просить вважати: м. Львів, вул. В. Великого, 34. Дав пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 121 559, 39 грн. просить закрити провадження, в решті позовних вимог просить відмовити.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11248-18 від 27.06.2018, згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв в користування приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 34, загальною площею 281,2 м2, з обов`язком сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання в частині сплати орендної плати в повному обсязі не виконував, допустив несплату протягом трьох місяців підряд, що в силу ст.782 ЦК України та п.5.8 договору є підставою для дострокового розірвання договору. Несвоєчасність внесення відповідачем орендної плати порушує істотну умову договору, так як внаслідок неповної сплати орендарем орендної плати, орендодавець не міг отримати те, на що розраховував при укладенні договору.

В судовому засіданні позивачем визнано факт сплати відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі, що зазначена у позовній заяві та за вказані у ній періоди. Однак, правом на подання заяви про зменшення (зміну) позовних вимог позивач не скористався.

Враховуючи наведене, позивач просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11248-18 від 27.06.2018, стягнути з Приватного підприємства Аніла заборгованість з орендної плати у сумі 121 559, 39 грн. та зобов`язати Приватне підприємство Аніла звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Правова позиція відповідача.

19.08.2019 через службу діловодства господарського суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечив у повному обсязі проти заявлених у справі позовних вимог та обставин, на яких вони ґрунтуються. Зокрема, відповідачем зазначено, що орендарем не було допущено несплату орендної плати протягом 3 місяців підряд, а відтак правові підстави для дострокового розірвання договору та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень - відсутні. Зазначив, що не вважає неповну сплату орендної плати істотним порушенням умов договору, оскільки договором сторони передбачили право орендодавця на стягнення з орендаря пені у випадку неналежного виконання умов договору, що дає змогу компенсувати завдані збитки. Крім того, зазначив, що станом на момент прийняття рішення суду, заборгованість, що є предметом розгляду даного спору - сплачена відповідачем в повному обсязі. Просить суд в частині стягнення заборгованості з орендної плати провадження закрити, в решті позовних вимог - відмовити повністю.

Крім того, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України зазначив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду має намір подати докази судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

27.06.2018 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач, за договором - орендодавець) та Приватним підприємством Аніла (відповідач, за договором - орендар), укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-11248-18.

Згідно умов даного договору, орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 07.05.2018 №233-О, наказу Управління комунальної власності від 05.06.2018 №280-О, наказу Управління комунальної власності від 22.06.2018 №303-О та договору оренди від 08.04.2013 №Ф-8623-13, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП Сонячне (балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 34, загальною площею 281, 2 м2, з індексами приміщень - 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 07.01.2017, інвентаризаційна справа №664 (п.1.1). У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору (п.3.3). Термін договору оренди визначений на 9 років 364 дні з 27.06.2018 до 26.06.2028 включно (п. 4.1). Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду (п.4.3). Розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає 30 294, 45 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік) (п.5.2). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п.5.3).

Відповідно до п.7.1.2 договору відповідач, як орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Проте, як зазначено у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо внесення орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 121 559, 39 грн. за період з 01.06.2018 по 01.06.2019.

До позовної заяви позивачем долучено Довідку №4-2302-1444 від 27.06.2019, згідно якої за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 121 559, 39 грн.

Враховуючи наведене, у зв`язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців поспіль (як зазначено позивачем у позовній заяві, з червня по серпень 2018 орендна плата не сплачувалась взагалі), позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про розірвання Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11248-18 від 27.06.2018, стягнення з Приватного підприємства Аніла заборгованості з орендної плати у сумі 121 559, 39 грн. та зобов`язання Приватного підприємства Аніла звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень. Крім того, додатково зазначив, що несплата орендарем орендної плати у повному обсязі є істотним порушенням умов договору та додатковою підставою для дострокового розірвання договору.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем зазначено про відсутність факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, а саме у періоди: з червня по серпень 2018, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату орендної плати, згідно укладеного між сторонами Договору №Ф-11248-18 від 27.06.2018. Зокрема, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що відповідно до п.5.6. Договору, орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць, таким чином у відповідача прострочення зі сплати орендної плати за червень 2018 року виникає лише з 21.07.2018, прострочення зі сплати орендної плати за липень 2018 року виникає - 21.08.2018, а прострочення зі сплати орендної плати за серпень 2018 року - 21.09.2018. Крім того, пояснив, що у випадку неналежного виконання зобов`язання, договором передбачено право орендодавця на стягнення з орендаря штрафних санкцій, як засобу забезпечення виконання зобов`язання. Враховуючи наведене, недоплата орендної плати не може вважатись порушенням істотних умов договору.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

Згідно ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Нормативним документом Львівської міської ради, який регламентує питання оренди комунального майна, є Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року (зі змінами, внесеними ухвалою ЛМР №2472 від 27.06.2013 р.), згідно з п.1.4 та п.1.5 якого передача в оренду комунального майна територіальної громади м. Львова здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених цим Положенням, а Управління комунальної власності департаменту економічної політики укладає договори оренди нерухомого майна з врахуванням вимог цього Положення. Відповідно до п.7.3 орендну плату за користування об`єктами оренди, які перебувають на балансі закладів, установ та організацій освіти, культури, медицини, орендар сплачує на рахунок відповідного балансоутримувача, у всіх інших випадках орендна плата сплачується на рахунок Управління комунальної власності департаменту економічної політики.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов`язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця 20 числа.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Оскільки відповідач користувався орендованим майном, то в силу закону та договору він зобов`язаний оплачувати таке користування. Відповідно, на нього покладено тягар доведення факту здійснення оплати за користування орендованим майном.

На момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач допустив заборгованість з орендної плати. Згідно наявних у справі платіжних доручень за період з 11.09.2018 по 03.09.2019 вбачається, що станом на момент прийняття рішення судом, відповідачем сплачено орендну плату за користування об`єктом оренди, що заявлена позивачем до стягнення, у повному обсязі.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази сплати орендарем орендної плати за користування об`єктом оренди в розмірі заявленої до стягнення суми та за вказані в позовній заяві періоди, а також враховуючи те, що позивачем визнано обставину сплати, провадження в частині стягнення орендної плати в розмірі 121559,39 грн. слід закрити на підставі ч.1 п.2 ст.231 ГПК України.

Доводи позовної заяви про те, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд (а саме у період з червня по серпень 2018) спростовуються матеріалами справи, зокрема наявними платіжними дорученнями про сплату орендної плати згідно укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-11248-18. Враховуючи, що відповідно до п.5.6 Договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць, у відповідача прострочення зі сплати орендної плати за червень 2018 виникає з 21.07.2018, за липень- з 21.08.2018, за серпень- з 21.09.2018 та здійснення 11.09.2018 та 14.09.2018 часткового платежу, твердження про несплату орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, є безпідставними.

Крім того, дана обставина була визнана позивачем в судовому засіданні 10.10.2019, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ознакою допустимого доказу є його здатність до підтвердження суттєвих для справи обставин на підставі певних засобів доказування. Відповідальність за спростування доказів, складених на підтвердження належного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання несе сам позивач, і саме він несе ризики неналежного спростування того факту, що відповідач виконав грошове зобов`язання у повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18.

Щодо розірвання договору, звільнення та повернення об`єкта оренди шляхом виселення у зв`язку з істотним порушенням умов договору, суд зазначає наступне.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.

За змістом статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом статі 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Зі змісту укладеного між сторонами договору випливає, що основною метою договору оренди нерухомого майна та правом орендодавця є своєчасне отримання орендної плати в установленому розмірі.

З аналізу чинного законодавства, яким врегульовано орендні правовідносини можна дійти висновку, що підстава для розірвання договору виникає лише тоді, коли орендар взагалі не сплачує орендну плату. Якщо ж орендар виплачує орендну плату, але у меншому розмірі, то орендодавець має право вимагати її сплати в повному обсязі та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 484/3687/16-ц.

Суд звертає увагу сторін, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Недотримання стороною свого процесуального обов`язку обґрунтувати свої вимоги поданими доказами є безумовною підставою для відмови у таких вимогах через їх безпідставність та необґрунтованість.

Так, заявляючи позовну вимогу про розірвання договору та зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення, позивач не доводить належними та допустимими доказами жодну із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та постанові від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, принципу змагальності у господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний і саме цей стандарт, як правило, має застосовуватись при розгляді господарських спорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ст. 4 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено прав позивача, а наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена позивачем суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в частині вимог щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11248-18 від 27.06.2018, зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень - в позові відмовити. В частині вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства Аніла заборгованості з орендної плати у сумі 121 559, 39 грн. - провадження закрити.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Позивачем за подання даного позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5 763, 00 грн за дві позовні вимоги немайнового та одну майнового характеру, згідно платіжних доручень від 02.07.2019 № 753 на суму 1 921, 00 грн. та від 02.07.2019 № 754 на суму 3 842, 00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на те, що за результатами вирішення даного спору суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 121 559, 39 грн., суд зазначає, що після набрання рішенням законної сили, позивачу може бути повернуто частину сплаченого ним судового збору в розмірі 1 921, 00 грн., за умови надходження до суду відповідного клопотання позивача.

Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3 842, 00 грн. суд зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України, такий слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В частині вимог щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-11248-18 від 27.06.2018, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Приватним підприємством Аніла та зобов`язання Приватного підприємства Аніла звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 34, загальною площею 281,2 м2 - в позові відмовити.

2. В частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 121 559, 39 грн. - провадження закрити.

Рішення виготовлено 27.12.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.