Ухвала

від 26.12.2019 по справі 915/2278/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

26 грудня 2019 року Справа № 915/2278/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Ковальжи А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Баштанської місцевої прокуратури, провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, 56101 (код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради, вул. Миру, 228, смт. Казанка, Миколаївська обл., 56002 (код ЄДРПОУ 04375292)

до відповідача Фермерського господарства «Мир» , вул. Курдіманова, 51, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська обл., 56000 (код ЄДРПОУ 31125870)

про повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Григорян Е.Р., (посвідчення № 035059 від 13.08.2015);

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Виконуючий обов`язки керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Фермерське господарство «Мир» повернути у розпорядження Казанківської селищної ради земельну ділянку площею 19,5011 га з кадастровим номером 4823655100:33:000:0106, вартістю 527 270, 74 грн., розташовану в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 Галини Іванівни для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК № 006797, виданого районною радою народних депутатів Казанківського району Миколаївської області від 19.03.1999.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що земельна ділянка площею 19,38 га була передана Коростиль Г.І. у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серії ІІ-МК № 006797. Коростиль Г.І. у 1999 році створила Фермерське господарство "Мир". 25.01.2010 року Коростиль ОСОБА_2 померла. Земельна ділянка площею 19,5011 га на теперішній час продовжує використовуватись відповідачем безпідставно, без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим, на думку прокурора, підлягає поверненню державі. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 13 Конституції України, ст. 407, 413, 1212, 1225 ЦК України, ст. ГК України, ст. 31, 92, 116-118, 122, 123, 125, 131 ЗК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року позовну заяву Виконуючого обов`язки керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради (вх. № 17603/19 від 15.11.2019 року) до відповідача Фермерського господарства «Мир» про повернення земельної ділянки залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 26.12.2019 року.

Позивач та відповідач явку повноважних представників в судове засідання 26.12.2019 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

В судовому засіданні 26.12.2019 року судом з`ясовувалось питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах в інших справах № 912/2385/18 та № 922/989/18.

Прокурор вирішення питання залишив на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що в провадженні Верховного Суду перебуває справа № 912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-груп» і Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 912/2385/18 вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначену справу, обґрунтувала свій висновок доводами про те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, та вказала на правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: 1) додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; 2) обґрунтування та доведення суду причини, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду?

Окрім того, за позицією колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, існує також інше питання, а саме: щодо наслідків, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру") (повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову).

На розгляд Великої Палати Верховного Суду поставлено також інші питання, які становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду. По-перше: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності. По-друге: які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

В пункті 4.15 ухвали колегія суддів також врахувала інший висновок Великої Палати Верховного Суду, конкретизований у постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду, погоджуючись з вищезазначеними висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийняла справу № 912/2385/18 до свого розгляду.

Крім того, в провадженні Верховного Суду перебуває справа № 922/989/18 за позовом СФГ "Берізка" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 922/989/18 вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу № 922/989/18 на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що вбачає виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду і яка полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики у вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи. За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 587/260/17, від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року прийнято до розгляду справу № 922/989/18.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет та підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, в тому числі щодо застосування та трактування норм права щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, а також щодо визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, та оскільки, як у справі № 915/2278/19, так і у справах № 912/2385/18 та № 922/989/18 правовідносини є подібними, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/2278/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 912/2385/18 та № 922/989/18.

Керуючись ст. 177, 181-182, 195, 227, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у даній справі № 915/2278/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справах № 912/2385/18 та № 922/989/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст ухвали складено 27.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш