Рішення

від 26.12.2019 по справі 924/1092/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2019 р. Справа № 924/1092/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи - підприємця Столяр Леоніда Проферовича, м. Здолбунів, Здолбунівський р-н., Рівненська обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кілометри успіху", м. Хмельницький

про стягнення грошей

представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Оніщук Є.О. згідно ордеру

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 18 000 грн. боргу за виконане перевезення вантажу. Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що 23.10.18 з допомогою електронної пошти на адресу позивача від замовника перевезень - відповідача надійшла разова заявка-договір на перевезення вантажу № 1. Умови цієї заявки прийняті позивачем (підписана та засвідчена печаткою).

Згідно заявки-договору позивач виконав перевезення вантажу за маршрутом: м. Рівне - м. Одеса. Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень вантажовідправника в ТТН та наявністю підпису одержувача на накладній. При цьому, позивач відмічає, що разова заявка-договір за своєю правовою природою є договором перевезення, який підлягає виконанню, а підтвердженням укладення договору є ТТН.

Оригінал ТТН та інші документи, що є підставою для проведення оплати двічі направлялись на адресу відповідача. Проте, оплата не проведена. Враховуючи відсутність оплати, незважаючи на настання дати її проведення, позивач подав даний позов.

Позивач свого представника до суду не направив, надіслав 13.12.19 клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами. Також, в клопотанні вказано, що позивач позов підтримує, додаткових клопотань немає.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, зазначає про його безпідставність. При цьому, заперечує як факт укладення договору між сторонами про перевезення вантажу, так і факт надання послуг перевезення на користь відповідача. Зазначає також, що неподання відзиву, жодним чином не свідчить про визнання позову відповідачем.

Матеріалами справи встановлено.

До позову додано разову заявку - договір № 1 від 23.10.18 (як стверджує позивач отриману через засоби електронного зв`язку), яка містить підпис і печатку позивача. У заявці зазначено, що: маршрутом перевезення є м. Рівне - м. Одеса, замовник - ТОВ „Кілометри успіху» , вартість транспортних послуг 18 000 грн., строк оплати - 2-3 дні після отримання оригіналу ТТН на картку ПриватБанку. Заявка містить підпис незазначеної особи навпроти графи „замовник» , який скріплений печаткою відповідача - ТОВ „Кілометри успіху» . В заявці-договорі вказано автомобіль „Рено» ВК 7991 АХ, ВК 8128 ХХ, водій - ОСОБА_1 У ТТН також зазначено: автомобіль - „Рено магнум» ВК 7991 АХ, причіп ВК 8128 ХХ, водій - Михальов В ОСОБА_2

В заявці-договорі також зазначено, що заявка, не підтверджена печаткою протягом 3:00, з моменту її отримання вважається недійсною та анулюється.

Крім того позивачем подано копію відповіді на заявку без доказів її направлення (отримання) відповідачу.

Позивачем також додана товарно - транспортна накладна від 23.10.18 № 23/10 з якої слідує, що автомобіль перевізника - ФОП Столяр Л.П. (водій ОСОБА_3 ) здійснив перевезення вантажу з пункту навантаження - м. Рівне в пункт розвантаження - м. Одеса. В накладній зазначено замовника ТОВ „Орманкер» код ЄДРПОУ 41519305. Вантажовідправник також ТОВ „Орманкер» . Вантажоодержувач - ТОВ „Орманкер» . В накладній відмічено, що дане перевезення є внутрішнім переміщенням зі складу на склад. Накладна підписана від вантажовідправника Істанбул Махмуд Еркан та водієм ОСОБА_3 . Також на накладній міститься підпис незазначеної особи засвідчений печаткою ТзОВ „СФ ОДЕССА» .

З опису вкладень кореспонденції від 20.09.19 з штампом пошти вбачається, що відправник - ФОП Столяр Л.П. направив на адресу відповідача товарно - транспортну накладну від 23.10.18 № 23/10 та разову заявку - договір від 23.10.19. Направлення підтверджується також фіскальним чеком від 21.09.19 та поштовою накладною від 21.09.19, з зазначеним відправником - ФОП Столяр Л.П. та адресатом - ТОВ „Кілометри успіху»

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані докази та давши їм оцінку в сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Вищевказані законодавчі положення свідчать про те, що обов`язок щодо оплати наданих послуг може виникати при наявності відповідних підстав, якими, в тому числі є наявність договору. При цьому, обґрунтовуючи позов, позивач посилається саме на таку підставу, вказуючи про порушення відповідачем умов договору перевезення.

Згідно ст. 3 Закону „Про автомобільний транспорт» цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За ст. 50 вказаного Закону договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (в редакції, чинній на момент перевезення), затверджених наказом Мінтраспорту України № 363 від 14.10.97 (Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правил).

Позивач вказує, що договір між сторонами укладено шляхом направлення відповідачем разової заявки-договору позивачу (електронною поштою), яка останнім прийнята до виконання. При цьому, виконання і укладення договору підтверджується товарно-транспортною накладною.

Слід зазначити, що за ч. 1 ст. 640 ЦКУ (як вказано вище договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. За ст. 643 ЦКУ якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Як видно з разової заявки-договору № 1 від 23.10.18, в останній вказано, що заявка, не підтверджена печаткою на протязі 3:00 з моменту її отримання, вважається недійсною та анулюється. Наявність даної вказівки в заявці свідчить про необхідність застосування до спірних відносин ст. 643 ЦКУ та вирішувати питання укладеності договору з розрахунку встановленого строку для надання відповіді на заявку.

Отримавши заявку на перевезення вантажу (пропозиція укласти договір), позивач, в відповідності до ст. 640 ЦКУ мав надати відповідачу відповідь на пропозицію, яка повинна бути повною і безумовною. Позивач вказує, що оригінал ТТН та інші документи, які є підставою для здійснення оплати 21.09.19 вдруге направлені відповідачу. Дійсно, докази здійснення вищевказаної кореспонденції наявні у справі. Проте, направлення документів, які є відповіддю на пропозицію (заявку) 21.09.19, з встановленим у заявці строком її прийняття в 3 год. (заявка від 23.10.18) свідчить про значне протермінування відповідних дій. В свою чергу, таке прострочення говорить про недотримання позивачем законодавчих умов, наявність яких є обов`язковими для укладення договору.

Доказів первинного направлення відповідачу відповідних документів (оскільки позивач зазначає, що відправка 21.09.19 є повторною) в справі немає, а тому дослідження строків можливого прийняття пропозиції раніше 21.09.19 є неможливим.

Отже, дані обставини вказують на неукладеність договору та відсутність підстав для виникнення договірного обов`язку відповідача відносно оплати.

При цьому, надана до справи товарно-транспортна накладна також не може буди доказом наявності між сторонами договору враховуючи таке. Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (в редакції, чинній на момент перевезення), затверджених наказом Мінтраспорту України № 363 від 14.10.97 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно розділу 11 Правил (в редакції, чинній на момент складання ТТН): основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання , найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача , найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси , посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п. 11.1); Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.4). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.5); Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (п. 11.6).

В силу ч. 2 ст. 50 Закону „Про автомобільний транспорт» істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін ; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження ; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Вказане свідчить про те, що ТТН, як доказ укладення договору має містити необхідні обов`язкові реквізити, наявність яких дає змогу прийняти ТТН як належний доказ. У справі наявна товарно-транспортна накладна від 23.10.18 № 23/10, в якій вказано: перевізника - ФОП Столяр Л.П., водія; марку та номер автомобіля з причепом, найменування та кількість товару, підписи водія, вантажоодержувача та вантажовідправника. Однак, в порушення вищевказаних Правил, в ТТН не зазначено повної адреси місця навантаження та місця розвантаження. Так, вказано лише м. Рівне і м. Одеса. (без вулиць та номерів приміщень). Не містить ТТН і жодної інформації щодо відповідача, яка дала б змогу ідентифікувати ТТН, як доказ здійснення перевезення за замовленням відповідача. При цьому, в ТТН зазначено, що замовником, вантажовідправником і вантажоодержувачем є ТОВ „Орманкер» , а печатка належить ТОВ „ СФ Одеса» .

Таким чином, ТТН не містить всіх обов`язкових реквізитів, які б свідчили про досягнення між сторонами (саме сторонами спору) всіх істотних умов договору на перевезення, а відтак і про укладення договору. При цьому, за ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору перевезення вантажу та факту надання відповідних послуг саме відповідачу (наявна ТТН може бути доказом перевезення вантажу за замовленням та на користь ТОВ Орманкер ).

Крім того, слід зазначити, що за п. 3.4. Правил після того, як перевізник і замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом перевізника проект договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах перевізник зобов`язаний направити замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження. За п. 3.5. у договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо. Згідно п. 3.5.1. замовник не пізніш як через 10 днів після одержання від перевізника проекту договору підписує його і додатки до нього, і один екземпляр повертає перевізнику. За п. 3.7. Правил замовник надає перевізнику при наявності договору заявку відповідно до встановленої форми. Більш того, в силу п. п. 3.8. 3.9. Правил за погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв`язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (заявка № 1 містить необхідні реквізити). Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором, примірна форма якого наведена в додатку 2.

Дані умови Правил свідчать про те, що заявка на перевезення має надаватись при наявності вже укладеного договору та є наслідком такого укладення. При цьому, разове перевезення також має здійснюватися за разовим договором, який, в свою чергу повинен містити всі необхідні елементи, які дають змогу стверджувати про наявність такого договору. Тобто, разова заявка-договір від 23.10.18 № 1 може вважатися договором лише при наявності у ній всіх необхідних реквізитів притаманних договору та при умові дотримання законодавчих вимог, що ставляться при укладенні договору (оферта, акцепт). Відсутність же необхідних обов`язкових умов говорить про відсутність договору. При цьому, як вказано вище, розглядувана заявка-договір здійснена без дотримання вимог закону, визначених для укладення договору (немає доказів прийняття пропозиції в вказаний у ній термін і в термін, вказаний Правилами).

Таким чином, зазначені у позові обставини не знайшли свого документального підтвердження (зокрема виникнення обов`язку відповідача відносно оплати), та спростовані доводами відповідача. Отже у позові слід відмовити.

Судові витрати за ст. 129 ГПКУ покладаються на позивача. До судових витрат, поряд з судовим збором, ГПК відносить також витрати на професійну правничу допомогу, які за ч. 2 ст. 126 ГПК підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зокрема, згідно ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, за ч. 3 названої статті, в тому числі відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні, до судових дебатів, заявив клопотання про відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. При цьому, він, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПКУ вказав, що докази понесення відповідачем вищевказаних витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наявність відповідного права відповідача, яке надано ч. 8 ст. 129 ГПК, суд вирішуватиме питання відшкодування понесених відповідачем витрат, при умові надання відповідних доказів на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, згідно абзацу 3 вищевказаної норми ГПКУ, у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишиться без розгляду. У даному випадку суд керується ч. 3 ст. 233 ГПКУ, де вказано, що суд може вирішити питання розподілу витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті та п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПКУ, де вказано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 27.12.2019р.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (35705, Рівненська обл., АДРЕСА_1 р АДРЕСА_2 )

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 16)

Всім рекомендованим з повідомленням