Рішення

від 07.08.2007 по справі 15/241-07-6187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

         "07" серпня 2007 р.

Справа  № 15/241-07-6187

Господарський

суд Одеської області у складі:

Судді                                              

Петрова В.С.

При

секретарі                                

Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача -      ОСОБА_2

від

відповідача -  ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2до фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1про визнання права власності на майно, -

   ВСТАНОВИВ: 

Фізична особа -підприємець

ОСОБА_2звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про визнання права власності на нежитлове

приміщення під офіс-салон, яке складається з 4-ох основних кімнат загальною

площею 141,1 кв.м., основною площею 79,0 кв.м, підсобною 62,1 кв.м., яке

розташоване за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1, нежитлове приміщення  НОМЕР_1, яке було реконструйоване з частини

жилої квартири.

В обґрунтування позову позивач

послався на наступне.

01 серпня 2006 року між позивачем

та відповідачем був укладений договір, згідно якого відповідач зобов'язався

здійснити будівництво прибудови та реконструкцію приміщення під офіс-салон,

який розташований за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1, кв. НОМЕР_1, а позивач

зобов'язався прийняти будівництво офісу-салону. Так, позивач зазначає, що

передбачені договором роботи були виконані відповідачем, про що складено акт

здавання-приймання виконаних робіт, однак відповідач оспорює право власності

позивача на нежиле приміщення, яке було збудовано відповідачем. 

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 20.07.2007 р. порушено провадження у справі №

15/241-07-6187 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не

надав, проте у судовому засіданні позов не визнав. 

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

01 серпня 2006 року між Приватним

підприємцем ОСОБА_2(позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1(відповідач) був

укладений договір № 3, згідно якого відповідач зобов'язався здійснити за

завданням позивача будівництво прибудови та реконструкцію приміщення під

офіс-салон, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1, кв. НОМЕР_1,

а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти будівництво та реконструкцію

зазначеного приміщення та оплатити вартість вказаних робіт.

Згідно зі ст. 629 Цивільного

кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу

України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна

умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи

листом від НОМЕР_3 відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти

закінчене будівництво офісу-салону згідно договору № НОМЕР_2р.

Згідно положень ст. 882 Цивільного

кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність

до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це

передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх

прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється

актом, підписаним обома сторонами.

Так, прийняття позивачем виконаних

робіт підтверджується актом здавання-приймання виконаної роботи від 04.12.2006

р., підписаний позивачем та відповідачем. Однак, 25.05.2007 р. відповідач

звернувся до позивача з претензією про здійснення позивачем оплати виконаних

робіт, також листом № НОМЕР_4р. відповідач повідомив позивача про те, що вважає

збудовану прибудову свою власністю у зв'язку з тим, що позивач не розрахувався

за виконані роботи.

Між тим, як вбачається зі змісту

договору № НОМЕР_5р., в договорі відсутня вказівка на те, що у разі несплати

позивачем вартості виконаних робіт право власності на збудовану прибудову

переходить до відповідача.

Підстави набуття права власності

передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право

власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена

судом.

До того ж факт набуття позивачем

права власності на частину приміщення за № НОМЕР_1, розташоване за адресою: м.

Одеса, вул. АДРЕСА_1, підтверджується договором дарування від ІНФОРМАЦІЯ_1р. та

витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № НОМЕР_6р. Відтак,

право власності на реконструйовану відповідачем згідно затвердженої проектно-кошторисної

документації, що підтверджується матеріалами справи, частину вищезазначеного

приміщення належить саме позивачу, про що також свідчить виданий КП „Одеське

міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

технічний паспорт на нежиле приміщення за № НОМЕР_1 в житловому будинку №

АДРЕСА_1в м. Одесі.

Згідно до ст. 321 Цивільного

кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно

позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного

кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у

разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності. 

Відповідно до ст. 15 Цивільного

кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі

його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу

України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту

цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського

процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Враховуючи вищевикладене та

оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні

вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2цілком обґрунтовані, відповідають

вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим

підлягають задоволенню.

Керуючись ст.

ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про визнання права

власності на майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1(65025, м. Одеса, вул. АДРЕСА_2 іден.код НОМЕР_7) право

власності на реконструйовану частину нежитлового приміщення - офіс-салон, що

складається з 4-ох основних кімнат загальною площею 141,1 кв.м., основною

площею 79,0 кв.м, підсобною -62,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса,

вул. АДРЕСА_1, к. НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя