Рішення

від 06.08.2019 по справі 376/989/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/989/19

Провадження № 2/376/699/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Коваленка О. М.,

при секретарі - Ткаченко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Київській області Сквирський районний відділ Державної виконавчої служби в особі Державного виконавця Грищенко Н.О., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обгурунтування позову позивачка вказала, що на праві приватної власності їй належить житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Індексний номер витягу 55969123, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 67359276, земельна ділянка кадастровий номер 3224010100:01:001:0022, площа 0,0781, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , копією ухвали Сквирського районного суду Київської області від 17.12.2015 року про визнання права власності, копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок Серія АЕ №001046.

Позивачка ОСОБА_1 з 28.08.2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є платником аліментів згідно рішення Сквирського районного суду Київської області, згідно якого з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та за яким виникла заборгованість, стягувачем є колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5

04.04.2018 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Грищенко Н.О. прийнято постанову про опис та арешт майна боржника на виконання рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, однак державний виконавець наклав арешт на майно, яке належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 .

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 14.08.2018 року вищевказану постанову державного виконавця скасовано.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2018 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 14.08.2018 року скасовано.

Верховний суд в ухвалі від 07 лютого 2019 року вказав, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не божнику та не погоджується з постановою державного виконавця про накладання арешту на належне їй майно, має право довести свої вимоги про порушення її права у спосіб звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та про зняття арешту в порядку вимог Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Оскільки майно на яке накладено арешт, належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності і вона не має можливості належним чином розпоряджатися своїм майном, як власник, а отже іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як зверненням до суду з даним позовом відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження позивачка не може, а тому просить суд:

зняти арешт накладений старшим Державним виконавцем Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Грищенко Н.О. постановою про опис та арешт майна боржника від 04.04.2018 року.

Позивачка ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просить суд розглянути справу у її відсутність без застосування засобів фіксування судового засідання, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, додаткових доказів не має (а.с. 4).

Представник відповідача Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у київській області Грищенко Наталія Олександрівна в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутність та винести рішення на розсуд суду (а.с. 31).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 25, 28,35) причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 24,29,36) причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вважає за необхідне розглянути справу у відсутність нез`явившихся учасників справи на підставі вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна.

Судом встановлено, що на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 належить житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Індексний номер витягу 55969123, копією витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 67359276, земельна ділянка кадастровий номер 3224010100:01:001:0022, площа 0,0781, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 (а.с.18,19), копією Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок Серія АЕ №001046 (а.с.9-12), копією ухвали Сквирського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року (а.с.8).

Позивачка ОСОБА_1 з 28.08.2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 28.08.2014 року, актовий запис №1200 (а.с.7).

ОСОБА_2 , третя особа по справі, є платником аліментів згідно рішення Сквирського районного суду Київської області у справі №2-911 від 27.10.2006 року, згідно якого з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та за яким виникла заборгованість у розмірі 22012,08 станом на 01.07.2019 року, що підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадженню Сквирського районного відділу державної виконавчої служби №9137 від 19.07.2019 року (а.с.33), стягувачем є колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5

04.04.2018 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Грищенко Н.О. прийнято постанову про опис та арешт майна боржника на виконання рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, однак державний виконавець наклав арешт на майно, яке належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 .

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 14.08.2018 року вищевказану постанову державного виконавця скасовано (а.с.8).

Постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2018 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області скасовано.

Верховний суд в ухвалі від 07 лютого 2019 року вказав, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не божнику та не погоджується з постановою державного виконавця про накладання арешту на належне їй майно, має право довести свої вимоги про порушення її права у спосіб звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та про зняття арешту в порядку вимог Закону України Про виконавче провадження (а.с.13-17).

Оскільки майно на яке накладено арешт, належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності і вона не має можливості належним чином розпоряджатися своїм майном, як власник, а отже іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як зверненням до суду з даним позовом позивачка не може, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог .

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої безпідставне обмеження у праві володіння, користування та розпорядження майном є порушенням права на мирне володіння майном, передбаченого ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Таким чином, арешт будинку, який належить на праві приватної власності позивачу по справі, порушує його права та законні інтереси, оскільки унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За правилами ч. 1,2 ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що державним виконавцем при виконанні своїх обов`язків не правомірно виконано вимоги ст. 18,56 ЗУ Про виконавче провадження , а саме накладено арешт на будинок ОСОБА_1 , яка не є боржником за виконавчим документом згідно рішення Сквирського районного суду Київської області у справі №2-911 від 27.10.2006 року , а боржником є її чоловік ОСОБА_2 , також з довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів №9137 від 19.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачує аліменти та заборгованість за виконавчим листом.

Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачкою доведені обставини на які вона посилається в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги та поновити порушені права ОСОБА_1 .

Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов`язків і не суперечить вимогам діючого законодавства та Конституції України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Статтею 129 - 1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 41, 129 - 1 Конституції України, ст..ст. 2, 4, 12,30, 76, 81, 82, 223,247,258, 259, 263 265, 268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 386 ЦК України, ст. ст. 18,56,59 Закону України Про виконавче провадження , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Київській області Сквирський районний відділ Державної виконавчої служби в особі Державного виконавця Грищенко Н.О., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна - задовольнити в повному обсязі.

Зняти арешт з житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності накладений старшим Державним виконавцем Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Грищенко Наталією Олександрівною постановою про опис та арешт майна боржника від 04.04.2018 року.

Зобов`язати старшого державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління територіального управління юстиції у Київській області Грищенко Наталію Олександрівну виконати вимоги ч. 2 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: Коваленко О. М.