Ухвала

від 27.12.2019 по справі 127/33178/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 127/33178/19

Провадження 1-кс/127/18029/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання директора приватного підприємства «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_2 про скасування арешту майна, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами, -

ВСТАНОВИВ:

Директор ПП «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_2 подав до Вінницького міського суду Вінницької області клопотання про скасування арешту майна.

Клопотання мотивовано тим, що В провадженні старшого слідчого СВ Вінницького РВП ВВП ГУ НП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження №12017020100000841 від 29.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (далі - кримінальне провадження).

Так, 01.08.2018 року слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_4 по справі №127/16333/17, розглядаючи матеріали досудового розслідування, виніс ухвалу відповідно до змісту якої наклав арешт на автомобіль вилучений під час огляду місця події від 29.07.2017 року, а саме на автомобіль марки "DAF" д.н.з. НОМЕР_1 із причепом марки «Крона» д.н.з. НОМЕР_2 .

Вказаний автомобіль з причепом є власністю приватного підприємства "Бісквіто-Мілк", що підтверджується документами на право власності, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 cm. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку (ст.368 КПК України).

Такі положення національного законодавства узгоджуються заст. І Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950 року, згідно з яким кожна фізична чи юридична особа має правомірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, висловленого в постанові від 15 травня 2013 року, яка прийнята за наслідками розгляду справи №б-26цс-13 «...право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатись шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власності поширюється на ці відносини...» Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 15 травня 2013 року розглянув справу №6-26цс 13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване в процесі кримінального провадження майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

З матеріалів справи слідує, що ПП "Бісквіто-Мілк" є власником вказаного майна, а тому подальший арешт (вже більше 2 років !!!) автомобіля призводить до псування майна, внаслідок чого ПП "Бісквіто-Мілк" поніс великі матеріальні збитки.

Крім цього, підозра у вчиненні злочину по кримінальному провадженню жодній особі не оголошувалася

А тому, дані обставини свідчать про те, що відповідно до ст.174 КПК України в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Крім цього, подальше застосування арешту майна порушує права ПП "Бісквіто-Мілк", як власника майна, оскільки право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.ст.319,321 ЦК України).

Варто відмітити, що досудове розслідування кримінального провадження провадиться досить довго, по справі проведено всі необхідні експертизи та необхідні слідчі дії, які стосуються транспортного засобу.

Враховуючи все вищенаведене, директор ПП «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_5 просив його клопотання задовольнити.

В судові засідання директор ПП «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_2 неодноразово не з`являлася, про день, час та місце розгляду клопотання був повідомлений завчасно та належним чином.

Слідчий в судові засідання неодноразово не з`являвся, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся завчасно та належним чином.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

З огляду на те, що директор ПП «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в судовому засіданні не довів обставин необхідності скасування арешту майна, тому слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання директора ПП «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_2 слід відмовити.

Крім того, слідчий суддя вважає, що неявка без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подане клопотання про скасування арешту майна, свідчить про фактичне не підтримання поданого клопотання та не доведення згаданих обставин, що оцінюється як підстава для відмови у задоволенні такого клопотання.

На підставі наведеного, керуючись ст. 172, 174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання директора приватного підприємства «Бісквіто-Мілк» ОСОБА_2 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя