Рішення

від 18.12.2019 по справі 200/12472/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. Справа№200/12472/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В. за участю секретаря Котова С.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області (юридична адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 3, код ЄДРПОУ 40317209) про скасування рішень №28-30/4966, №28-30/4967 від 20.09.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, -

за участю сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Кравченко С.В. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області про визнання неправомірними та скасування рішень №28-30/4966, №28-30/4967 від 20.09.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/12472/19-а та призначено підготовче засідання на 20 листопада 2019 року.

20 листопада 2019 року судом відкладено підготовче засідання до 04 грудня 2019 року.

25 листопада 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

29 листопада 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18 грудня 2019 року.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи, без участі позивача та його представника.

Враховуючи вимоги ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 20 вересня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області встановлено розповсюдження зовнішньої реклами тютюнових виробів та виніс рішення №28-30/4966 про накладення на позивача як рекламодавця штраф в дохід державного бюджету у розмірі 5 083,00 грн. Крім того, за неподання на вимогу органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, усних або письмових пояснень, відео - та звукозаписів, а також інформації щодо вартості розповсюдження зовнішньої реклами у відповідності до вимог ч. 2 ст. 26 ЗУ Про Рекламу на позивача як рекламодавця рішенням №28-30//4967 накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн. Зазначив, що відповідачем не зазначено у рішенні яких способом позивач розповсюджував рекламу тютюнових виробів, місце і час розповсюдження та яким чином реклама порушує приписи зазначеного Закону. Крім того, відповідачем не зазначено у рішенні, на підставі чого було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є рекламодавцем, виробником або розповсюджувачем реклами, а посадові особи не вимагали від позивача усунення виявлених порушень. Про час і дату розгляду вказаних справ про притягнення до відповідальності позивач не був повідомлений, протокол про накладення штрафу складено за відсутності позивача. Зазначив, що необхідною передумовою для настання відповідальності за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами є вина рекламодавця, а не розповсюджувача, відтак, підстави для накладення штрафу, згідно з оскаржуваним рішенням, відсутні.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в рамках контролю посадовою особою відповідача зафіксовано дві рекламні конструкції, розміщені на вікнах споруди на території ринку Юмовіла , та отримано від особи, яка реалізовувала тютюнову продукцію, фіскальний чек, з якого була встановлена інформація про суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 , який провадить господарську діяльність з реалізації тютюнових виробів, на підставі чого було складено Протокол №01 від 08.07.2019 року. 10.07.2019 року на адресу позивача було направлено Вимогу №28-30/3521 про необхідність надати пояснення та необхідні документи. Не отримавши відповідь Головним управлінням було повторно направлено Вимогу про надання пояснень та необхідного переліку документів від 30.07.2019 року №28-30/3887 та попереджено, що у разі ненадання вищевказаних документів будуть вжиті заходи в межах наданих повноважень. На підставі протоколу №01 від 08.07.2019 року Головним управлінням було прийнято рішення від 08.08.2019 року про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу з ознаками порушень ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу , повідомлення про розгляд справи направлено на адресу позивача, яке позивач отримав 15.08.2019 року. На засіданні 28.08.2019 року позивач прибув та надав пояснення. У зв`язку з наданням позивачем документів не у повному обсязі комісією було вирішено продовжити строк розгляду справи та надано позивач можливість надати докази по справі у повному обсязі та призначено наступне засідання на 19.09.2019 року, про що позивача було повідомлено листом від 04.09.2019 року №28-30/4620, який позивач отримав 07.09.2019 року. На засідання 19.09.2019 року позивач не з`явився. Оскільки позивачем не було надано витребуваної інформації, посадовою особою Головного управління було складено Протокол про порушення законодавства про рекламу від 19.09.2019 року №16 за ознаками порушення вимог ч.2 ст. 26 Закону. Оскільки встановлено розповсюдження зовнішньої реклами тютюнових виробів, чим порушено вимоги ч.1, ч.3 ст. 22 Закону та винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №28-30/4966 від 20.09.2019 року, та встановлено факт неподання на вимогу документів, чим порушено вимоги ч.2 ст. 26 Закону та винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу 28-30/4967 від 20.09.2019 року.

Позивачем через канцелярію суду 29.11.2019 року надано відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному у позовній заяві обґрунтуванню. Зазначив щодо суті правопорушення в протоколі вказано про наявні ознаки правопорушення ст.16 Закону України Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення , ч.1,3 ст.22 Закону України Про рекламу , однак в самому протоколі не вказано конкретної адреси розташування конструкцій, що на них зображено, та , щодо належності цих конструкцій саме позивачу. В порушення вимог закону не було у встановлені законом строки повідомлено про проведення засідання про розгляд справи про притягнення до відповідальності та відповідно не надано протокол самого засідання на ознайомлення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 23.08.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 , основний вид економічної діяльності є 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах. (а.с. 13)

Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби в Донецькій області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачі та їй підпорядковане. Діє на підставі Положення, яке затверджується Головою Держпродспоживслужби та затверджене наказом Держпродспоживслужби від 15.08.2017 року №694 (далі - Положення №694).

Відповідно до п.15 Положення№694 Головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

08.07.2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області складено протокол №01 про порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення. Відповідно до зазначеного протоколу встановлено ознаки порушення вимог абзацу першого та одинадцятого статті 16 Закону України Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення , а саме: забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі: інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну; частини першої статті 22 Закону України Про рекламу , а саме: реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється: засобами внутрішньої реклами; засобами зовнішньої реклами; частини третьої статті 22 Закону України Про рекламу , а саме: реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби: не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Також встановлено, що рекламні конструкції розміщені за адресою: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, ринок Юмовіла , а саме, дві рекламні конструкції, рекламодавцем ФОП ОСОБА_1 , до протоколу додано копія зображення реклами на 2 арк. (а.с. 40)

Начальником Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області складено вимогу №28-30/3521 від 10.07.2019 року про витребування в строк до 25.07.2019 року письмові пояснення з доданням завірених належним чином копій наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта господарювання; договір із виробником реклами та оригінал макету зазначеної реклами; дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; документ, що підтверджує вартість виготовленої та розповсюдженої реклами. Додатково зазначено, що у разі невиконання вимоги та ненадання запитуваної інформації Управління захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області буде змушено звернутись до правоохоронних органів та відповідних органів виконавчої влади з метою отримання вищезазначеної інформації та вжиття заходів в межах наданих повноважень. Зазначену вимогу направлено засобами поштового зв`язку позивачу (а.с. 38-39)

Начальником Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області складено повторну вимогу №28-30/3887 від 30.07.2019 року про витребування в строк до 07.08.2019 року витребувані документи, у зв`язку з тим, що станом на 29.07.2019 року не отримано жодної інформації. Зазначену вимогу направлено засобами поштового зв`язку позивачу. (а.с. 36-37)

08 серпня 2019 року начальником Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно розповсюджувача реклами - фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 та направлено позивачу засобами поштового зв`язку (а.с. 34-35)

08 серпня 2019 року начальником Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області винесено повідомлення про розгляд справи щодо ознак порушення вимог Закону України Про рекламу ФОП ОСОБА_1 та призначено розгляд на 28.08.2019 року із зазначенням переліку необхідних документів. Додатково повідомлено, що у разі неприбуття ФОП Смешко С.О. або його представника, справу буде розглянуто без його участі. Зазначене повідомлення направлено засобами поштового зв`язку позивачу. (а.с. 33-34)

28.08.2019 року ФОП Смешко ОСОБА_2 . надав пояснення на ім`я начальника Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області, відповідно до яких заперечив проти притягнення першого до відповідальності, у зв`язку з тим, що відсутні докази його вини. Надані фотографії не є доказами будь-яких порушень з його сторони. (а.с. 32)

04 вересня 2019 року начальником Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області винесено повторне повідомлення про розгляд справи щодо ознак порушення вимог Закону України Про рекламу ФОП ОСОБА_1 в зв`язку з надходженням додаткових доказів, призначено розгляд справи на 19.09.2019 року із зазначенням переліку надання необхідних документів. Додатково повідомлено, що у разі неприбуття ФОП Смешко С.О. або його представника, справу буде розглянуто без його участі. Зазначене повідомлення направлено засобами поштового зв`язку позивачу. (а.с. 31,42)

Посадовою особою Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області, головним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, анти тютюнового законодавства Гаманюк І.В., складено протокол №16 від 19 вересня 2019 року про порушення законодавства про рекламу відносно рекламодавця ФОП ОСОБА_1 про наявні ознаки порушення вимог частини другої статті 26 Закону України Про рекламу , а саме: неподання на вимогу органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів: усних та/або письмових пояснень, відео - та звукозаписів, а також інформації щодо вартості розповсюдження зовнішньої реклами. (а.с. 30)

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області №28-30/4967 від 20.09.2019 р. за неподання на вимогу органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів: усних та/або письмових пояснень, відео - та звукозаписів, а також інформації щодо вартості розповсюдження зовнішньої реклами, у відповідності до вимог частини другої статті 26 закону України Про рекламу накладено на рекламодавця - ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 700 грн. (а.с. 10)

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області №28-30/4966 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 19 вересня 2019 року накладено на рекламодавця - ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 5083 грн. за порушення порядку розповсюдження реклами у відповідності до частини першої та третьої статті 22 Закону України Про рекламу . (а.с. 11)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до абзацу 2 частин першої статті 26 Закону України Про рекламу від 03.07.1996 № 270/96-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно із п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, яка реалізує, зокрема, політику державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п.7 Положення).

В своїй діяльності відповідач керується, зокрема, Законами України Про захист прав споживачів та Про рекламу .

Нормативно-правовим актом, який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України Про рекламу .

У силу ст. 1 Закону України Про рекламу , рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламодавцем є особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; а розповсюджувачем реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

У той же час, приписами ст. 22 Закону України Про рекламу визначені особливості рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України Про рекламу , реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні з 6 до 23 години; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань; в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань); засобами внутрішньої реклами; за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв); на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену; засобами зовнішньої реклами.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу , реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби: забороняється на товарах та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань; забороняється з використанням осіб віком до 18 років як фотомоделей; не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв; не може розташовуватися ближче ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років; не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя; не повинна створювати враження, що вживання алкогольних напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв`язанню особистих проблем; не може формувати думку, що алкоголь чи тютюнові вироби мають лікувальні якості або що вони є стимулюючими чи заспокійливими засобами; не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв; не може містити зображень лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів; не повинна створювати враження, що більшість людей палить або вживає алкогольні напої; забороняється шляхом розміщення зображення тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, під якими випускаються тютюнові вироби, на будь-яких інших товарах, крім розміщення на товарах (предметах), пов`язаних із вживанням тютюнових виробів, запальничках, попільничках.

Відповідно до статті 26 Закону України Про рекламу контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, здійснюють Держпродспоживслужба та її територіальні органи.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю (абз.1 ч.2 ст. 26 Закону України Про рекламу ).

Крім того, територіальні органи Держпродспоживслужби мають право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами (абз. 2 ч.2 ст. 26 Закону України Про рекламу ).

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи (абз. 3 ч.2 ст. 26 Закону України Про рекламу ).

Згідно визначень, викладених у статті 1 Закону України Про рекламу :

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про рекламу особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Частиною 6 статті 27 вказаного Закону встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу, врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693.

Відповідно до пункту 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол про порушення законодавства про рекламу, складений, зокрема, Держспоживінспекції України або її територіальних органів.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи (пункт 11 Порядку).

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (пункт 12 Порядку).

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк (пункт 10 Порядку).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 16 Порядку).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (пункт 18 Порядку).

Системний аналіз наведених норм законодавчих актів є передумовою для висновку про те, що контроль за відповідністю підстав розміщення реклами вимогам чинного законодавства здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про рекламу , постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, тобто спеціальними нормативно-правовими актами.

Отже, в даному випадку посадова особа відповідача повинна скласти протокол про порушення законодавства про рекламу, перевірити відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження та в разі необхідності витребувати документи, усні чи письмові пояснення та іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу.

Суд звертає увагу, що, як вбачається з фотокопій, використаних відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, не зрозуміло на фасаді якого конкретного приміщення (магазину, складу, дому... і таке інше) розміщена реклама, а також: хто саме є суб`єктом підприємницької діяльності, який використовує цей магазин та продає вказану в рекламі продукцію, яка розміщена на фасаді приміщення.

Відповідач зазначив, що під час здійснення контролю посадовою особою було отримано фіскальний чек, з якого встановлено інформацію про суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 . Проте, в матеріалах справи відсутній та протокол №01 від 08 липня 2019 року не містить посилання на зазначений чек в якості доказу, з якого посадова особа відповідача дійшла висновку про те, що суб`єктом господарювання, який є рекламодавцем, є ФОП ОСОБА_1 .

Водночас в протоколі не зазначено, яку саме заборонену рекламу розмістив позивач.

Крім того, відповідач посилається на фотокартки на яких зображено частину вітрини торгівельного кіоску, яка також не дає змогу встановити належність даного об`єкту ФОП ОСОБА_1 .

У своєму позові позивач зазначив, що він не є ані рекламодавцем, ані виробником, ані розповсюджувачем реклами та не має будь - якого стосунку до замовлення, виготовлення і розміщення на будівлі, що знаходиться ринку Юмовіла , м. Маріуполь.

Суд звертає увагу, що належних доказів стосовно розміщення саме ФОП ОСОБА_1 на вітрині торгівельного кіоску за адресою: АДРЕСА_2 Донецька область АДРЕСА_3 м АДРЕСА_4 Маріуполь, ринок Юмовіла забороненої реклами Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області до суду надано не було, з протоколу про порушення законодавства про рекламу не підтверджується зв`язок між діяльністю ФОП ОСОБА_1 та розміщенням реклами на фасаді будівлі за адресою: на вітрині торгівельного кіоску за адресою: 87500, Донецька область АДРЕСА_3 м АДРЕСА_4 Маріуполь, ринок Юмовіла .

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він не був повідомлений про розгляд справи 20.09.2019 року, оскільки відповідачем надано доказ направлення повторного повідомлення про розгляд справи на 19.09.2019 року, яке позивач отримав 07.09.2019 року.

Водночас відповідно п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 року Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу не встановлено обов`язку Держспоживінспекції та її територіальних органів виносити рішення в день розгляду справи про накладання штрафу, міститься лише строкове обмеження щодо розгляду справи.

Враховуючи зазначені обставини суд дійшов висновку, що Головним управління Держпродспоживслужби в Донецькій області не доведено факту вчинення порушення саме ФОП ОСОБА_1 , оскільки відповідач не надав доказів того, що саме ФОП ОСОБА_1 є рекламодавцем, виробником або розповсюджувачем цієї реклами, у зв`язку із чим суд виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності, яка передбачена ст.27 Закону України "Про рекламу".

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст.27 Закону України Про рекламу то і відповідно підлягає скасуванню рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20 вересня 2019 року №28-30/4966 та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20 вересня 2019 року №28-30/4967, якими до позивача застосовані штрафи за неподання інформації щодо розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи всі зазначені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., суд зазначає.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 14 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених Позивачем витрат на правничу допомогу до позову було надано договір про надання юридичних послуг від 01.10.2019 року, укладений між Адвокатом Маросін Михайло Олександрович та Позивачем ОСОБА_1 , розрахунок розміру витрат на надання правової допомоги адвоката №375 від 17 жовтня 2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1830 від 22.12.2004 року, акт виконаних робіт №1 до Договору про надання юридичних послуг від 01.10.2019 року, квитанція до прибуткового ордера №01/01.10.19 від 17.10.2019 року із зазначенням підстави Договір про надання юридичних послуг від 01.10.2019 року , платник ОСОБА_1 , на суму 2500,00 грн.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи всі зазначені обставини суд дійшов висновку стягнення судові витрати за участь адвоката у розмірі 2500,00 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №23255902 від 16.10.2019 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1921 грн., в той час коли за законом необхідно сплатити 1536,80 грн. по (768,40 грн. за дві вимоги) у редакції чинній на момент подачі позову до суду.

Враховуючи вищенаведене за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню на користь позивача судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону 3674-VI, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області (юридична адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 3, код ЄДРПОУ 40317209) про скасування рішень №28-30/4966, №28-30/4967 від 20.09.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області №28-30/4966 від 20.09.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області №28-30/4967 від 20.09.2019 року.

Стягнути з Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області (юридична адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 3, код ЄДРПОУ 40317209) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області (юридична адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 3, код ЄДРПОУ 40317209) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку загального позовного провадження 18 грудня 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 26 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова