Рішення

від 26.12.2019 по справі 420/4184/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4184/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс» Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500010/2019/000034/2 від 15 квітня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00135.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою оформлення придбаних товарі та випуску їх у вільний обіг у відповідності до ч. 2 ст. 53 КМУ через декларанта ТОВ "Акваполіс" подано митну декларацію разом з відповідними документами, які підтверджують митну вартість ввезених на територію України товарів. Разом з тим, ч. 5 ст. 53 МКУ встановлено заборону вимагати від декларанта та уповноваженої особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. Відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень не навів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності поданої інформації та витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосуванням іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості є протиправним.

Представником Одеської митниці ДФС до суду надано відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Положення міжнародних документів та норм чинного законодавства передбачають зазначення достовірних відомостей про умови оплати товарів в зовнішньоекономічному контракті та в рахунку-інвойсі, а тому виявлені розбіжності в цих документах викликали сумніви у достовірності наданих документів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів та зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МКУ та обумовили необхідність запитування додаткових документів та відомостей. Проте декларантом та його уповноваженою особою не подані в повному обсязі додаткові документи. За результатом проведеної консультації з органом доходів і зборів та декларантом обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02 вересня 2019 року по справі № 420/4184/19 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13 грудня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеську митницю Держмитслужби.

Ухвалою суду від 13 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі № 420/4184/19, в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської митниці Держмитслужби до суду не з`явився, про дату, час та місце судового засідання сповіщався, причини невяки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

12 квітня 2019 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № UA500010/2019/009005 (а.с. 21-22, 163-165 т. 1).

12 квітня 2019 року декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо надання документів, а саме 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 4 ) копію митної декларації країни відправлення (а.с. 63 т. 1).

13 квітня 2019 року декларантом позивача надано відповідь на запит митного органу та повідомлено, що надання доповнюючих документів за відсутності таких документів не є можливим (а.с. 64-66, 205 т. 1).

За результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500010/2019/00135 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000034/2, відповідно до якого подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: - у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 10.06.2016 № VLP 020812 термін платежу відрізняється від терміну вказаному у рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2019 року № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176, який є невід`ємною частиною даного товару; згідно п.3.2 контракту передбачено відвантаження вантажу протягом 15 днів з моменту 100 % передплати за дану поставку. У поданих до митного оформлення документах відсутній банківський платіжний документ, що стосується товару; у рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2019 року № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176, який є невід`ємною частиною контракту, зазначені умови оплати з відстрочкою на 90, що суперечить п.3.3 контракту; п. 7.1 контракту передбачено, що вартість пакування входить до ціни товару, проте документ, який підтверджує вартість пакування відсутній, що унеможливлює перевірку складових митної вартості. 13.03.2019 декларантом надіслано копію митної декларації країни відправлення від 22.03.2019 № 1934100ЕХ070700 (без перекладу) та листом від 15.04.2019 б/н повідомлено щодо неможливості надання інших документів. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч. 2-4 ст. 53 МКУ. За результатом проведеної консультації з органом доходів і зборів та декларантом обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товарів митне оформлення яких уже здійснено ТОВ "Акваполіс" є більшим та становить по товару 1 "невогнотривкі суміші" 0,45 дол. США/ кг нетто (МД UA500010/2018/005909 від 03.05.2018) ніж заявлено декларантом 0,2827 дол. США/кг нетто, по товару 2 "замазки для ущільнення" 1,57 дол США/кг нетто (UA500010\2018\005909) ніж заявлено декларантом 0,404 дол. США/кг нетто (а.с. 158-162 т. 1).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) ; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою І декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності І обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року у справі №815/6780/15, від 06.09.2019року у справі №803/1212/14.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про коригування митної вартості від 15.04.2019 року № UA500010/2019/000034/2, встановлено, що подані декларантом ТОВ "Акваполіс" документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 10.06.2016 № VLP 020812 термін платежу відрізняється від терміну вказаному у рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2019 року № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176, який є невід`ємною частиною даного товару;

- згідно п.3.2 контракту передбачено відвантаження вантажу протягом 15 днів з моменту 100 % передплати за дану поставку. У поданих до митного оформлення документах відсутній банківський платіжний документ, що стосується товару;

- у рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2019 року № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176, який є невід`ємною частиною контракту, зазначені умови оплати з відстрочкою на 90, що суперечить п.3.3 контракту;

-п. 7.1 контракту передбачено, що вартість пакування входить до ціни товару, проте документ, який підтверджує вартість пакування відсутній, що унеможливлює перевірку складових митної вартості.

Разом з тим, судом встановлено, що 10.06.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" та KALEKIM KIMYEVI MADDELER SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI ERKFLTI укладено контракт № 003/2016/UA, відповідно до якого постачальник зобов`язується протягом всього терміну дії вказаного контракту доставляти, а покупець приймати та оплачувати продукцію (товар) за найменуванням, за ціною, в кількості (обємах), відповідної якості, із зазначенням загальної суми поставки та на умовах, які вказані у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною вказаного контракту. відповідно до п. 2 контракту товар доставляється окремими партіями. Кількість товару в кожній партії вказується у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною даного контракту. Якісні характеристики товару який поставляється по контракту повинні відповідати державним стандартам і технічним умовам країни-киробника і підтверджуватися відповідними документами та якісними посвідченнями (а.с. 174-178 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, у вантажній митній декларації № UA500010/2019/009005 від 12.04.2019 року, поданій митним декларантом ТОВ "Акваполіс", зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах CFR (а.с. 163-165 т. 1).

Згідно правил Інкотермс 2010 за умов CFR (вартість і фрахт) продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнятою є поставка товару з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), необхідне для поставки товару. Упаковка повинна містити належне маркування.

При цьому, згідно п. 7 контракту № 003/2016/UA, який надавався при митному оформленні, вартість пакування входить в ціну товару.

Згідно ч. 4 ст. 58 МК України, за основним методом митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина 10 зазначеної статті визначає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни.

Таким чином, оскільки витрати на упаковку входять до складу ціни, вони не є окремими складовими митної вартості товарів, а отже й не потребують документального підтвердження за умови документального підтвердження ціни, на них не розповсюджуються приписи ч. 10 ст. 58 МК України, а тому зауваження відповідача щодо необхідності надання документу, який підтверджує вартість пакування відсутній, що унеможливлює перевірку вкладових митної вартості, є неспроможними.

Щодо посилання Одеської митниці ДФС на те, що у поданому до митного оформлення зовнішньо-економічному договорі (контракті) від 10.06.2016 № VLP 020812 термін платежу відрізняється від терміну вказаному у рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2019 року № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176, який є невід`ємною частиною даного товару; згідно п.3.2 контракту передбачено відвантаження вантажу протягом 15 днів з моменту 100 % передплати за дану поставку. У поданих до митного оформлення документах відсутній банківський платіжний документ, що стосується товару; у рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.03.2019 року № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176, який є невід`ємною частиною контракту, зазначені умови оплати з відстрочкою на 90, що суперечить п.3.3 контракту, суд зазначає, що контрактом № 003/2016/UA від 10.06.2016 року визначено, що загальна сума поставки та умови зазначаються у відповідних інвойсах.

Згідно інвойсу № ККХ2019000000175 ККХ2019000000176 від 18.03.2019 року визначено відстрочку оплати за товар на 90 днів, а тому у позивача не виникло обов`язку відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України для надання до митного оформлення для надання до митного органу. При цьому, вартість товару була сплачена позивачем 19.04.2019 року, в сумі, яка зазначена в проформі інвойс (а.с. 73 т.1).

Відтак, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу.

В даному випадку митним органом використано МД від 03.05.2018 року UA500010/2018/005909 (а.с. 222-223 т. 1).

Разом з тим, як вбачається з митної декларації від 03.05.2018 року UA500010/2018/005909 вказана декларація стосується оформлення іншого товару, ніж того, що оформлявся за МД № UA500010/2019/009005 від 12.04.2019 року, що виключає можливість порівняння заявленої позивачем митної вартості із митною вартістю товару, зазначеного в митній декларації в 2018 році. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA500010/2019/000034/2 від 15 квітня 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00135 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1406264773.1 від 12.07.2019 року та квитанції № 0.0.1417810318.1 від 23.07.2019 року (а.с. 3, 87 т. 1).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс» слід стягнути судовий збір у розмірі 3842,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс» (код ЄДРПОУ 32059474, адреса місцезнаходження: 49034, місто Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 96) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500010/2019/000034/2 від 15 квітня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00135 від 15 квітня 2019 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акваполіс» судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.