Рішення

від 20.12.2019 по справі 500/2455/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2455/19

20 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича, третіх осіб на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору ПП "Тернопільська фірма "Меблі", Приватного підприємства "Аріол-Тернопіль" про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича, третіх осіб на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору ПП "Тернопільська фірма "Меблі", Приватного підприємства "Аріол-Тернопіль" про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Відповідача для виконання нотаріальних дій, на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року у справі № 921/611/17-г/14, яке набрало законної сили.

Однак, рішенням Відповідача від 18.10.2019 року Позивачу відмовлено у їх вчиненні з підстав пункту 3-1 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755-IV згідно якої однією із підстав для відмови у державній реєстрації є те, що заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників. Позивач не згідний із даною відмовою відповідача, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 29.10.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 13.11.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

15 листопада 2019 року ухвалою суду призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11.12.2019 о 10:15 год.

11 грудня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 20.12.2019 о 11:45 год., у зв`язку із неявкою позивача та відповідача.

20 грудня 2019 року позивачем до матеріалів справи долучено копії документів.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши заяву від 10.12.2019 про те, що підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити повністю та просить справу слухати без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд даної справи без його участі, проти позову заперечує в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання позивача, та відповідну заяву відповідача про розгляд справи без його участі, - суд, у відповідності до положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року у справі № 921/611/17-г/14, яке набрало законної сили, розірвано договір купівлі-продажу корпоративних прав укладений між Позивачем (Продавець) та Приватним підприємством "Аріол-Тернопіль" від 14.10.2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу Жовнір І.Т., скасовано наказ Приватного підприємства "Аріол-Тернопіль" №24 від 14.10.2011 про затвердження Статуту Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Меблі" в новій редакції від 14.10.2011, визнано недійсними зміни, внесені до Статуту Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Меблі" в редакції від 14.10.2011, стосовно зміни власника 100% частки в статутному (складеному) капіталі Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Меблі" з Позивача на Приватне підприємство "Аріол-Тернопіль", визнано припиненими корпоративні права Приватного підприємства "Аріол-Тернопіль" як власника 100 відсотків частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Меблі".

Позивач звернувся до Відповідача, на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року у справі № 921/611/17-г/14, яке набрало законної сили для вчинення нотаріальних дій щодо вчинення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Однак, рішенням Відповідача від 18.10.2019 року Позивачу відмовлено з підстав пункту 3-1 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755-IV згідно якої однією із підстав для відмови у державній реєстрації є те, що заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, судове рішення це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов`язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755-IV (в редакції станом на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій) систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб`єкти державної реєстрації.

До повноважень інших суб`єктів державної реєстрації належить: 1) забезпечення: прийому документів, поданих для державної реєстрації; державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій; ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього; формування та зберігання реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Акредитовані суб`єкти можуть здійснювати усі повноваження, визначені у цій частині, або здійснювати повноваження щодо забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації на підставі договору з іншим суб`єктом державної реєстрації та/або нотаріусом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 6 Закону № 755-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

Державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Відповідно до ст. 1 Протоколу N 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій регламентує ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.15.2003 р. за №755-IV, та містить норму про перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації. Підставою для відмови у державній реєстрації згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 28 ЗУ №755-IV є - заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки.

Станом на 18.10.2019 (дата відмови у вчинення реєстраційної дії) та 12.11.2019 року в Єдиному державному реєстрі боржників знайдено інформацію в кількості 6 записів про боржника ПП АРІОЛ-ТЕРНОПІЛЬ код 37457526, який є засновником (учасником) юридичної особи ПП Тернопільська фірма Меблі код 01555022.

Окрім того, п. 9 ч.2. с. 28 ЗУ №755-IV надає право заявнику: після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, повторно подати документи для державної реєстрації.

Відтак, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд вважає, що державний реєстратор (нотаріус) діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича, третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ПП "Тернопільська фірма "Меблі", Приватного підприємства "Аріол-Тернопіль" про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.