Рішення

від 27.12.2019 по справі 420/5962/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5962/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Токмілової Л.М.

за участі:

секретаря судового засідання - Сердюк І.С.

представника позивача - Бойко А.В.

представника відповідача - Поперечного О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 (ЄДРПОУ 3431956, місце знаходження: вул. 25-ї Чапаївської дивізії 2, оф.507, м. Одеса, 65101) до Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Жилстройсервис-2 з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ за січень 2019 р. За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС в Одеській області встановлено порушення ТОВ Жилстройсервис-2 п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 абз. б) та в) ст. 200 ПК України. Як зазначено в Акті перевірки, на завищення податкового кредиту мали вплив правовідносини з контрагентом ТОВ КОНСУЛЬТАЦІЙНЕ БЮРО СТАРТО , оскільки в акті ГУ ДФС у м. Києві від 10.07.2019 року №1003/26-15-14-04-03 вказано про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КОНСУЛЬТАЦІЙНЕ БЮРО СТАРТО (попередня назва ТОВ ПРОЕКТ- БУДСЕРВІС , ЄДРПОУ 37508800) по взаємовідносинам із ТОВ Жилстройсервис-2 то відповідні фінансово-господарські взаємовідносини не є підтвердженими по ланцюгу постачання відповідних послуг, а також відсутнє підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до державного бюджету України. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області 27.09.2019 року складено податкові повідомлення-рішення №000003402 та №000004402.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

11.11.2019 р. через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вх. №41898/19 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що згідно акту ГУ ДФС в м. Києві про можливість проведення зустрічної звірки ТОВ КОНСУЛЬТАЦІЙНЕ БЮРО СТАРТО (попередня назва ТОВ ПРОЕКТ- БУДСЕРВІС ) по взаємовідносинам із позивачем встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, таким чином відповідні фінансово-господарські відносини не є підтвердженими по ланцюгу постачання відповідних послуг, а також відсутнє підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до державного бюджету України. В зв`язку з викладеним, відповідач просить відмовити в задоволенні позову ТОВ Жилстройсервис-2 .

Ухвалою суду від 09.12.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 грудня 2019 року о 15 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 19.12.2019 року представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 19.12.2019 року представник відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 зареєстроване 21.03.2006 року, місцезнаходження: 65101, Одеська обл., місто Одеса, вулиця 25-ї Чапаєвської дивізії, будинок 2, офіс 507. Основним видом економічної діяльності є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch). ТОВ Жилстройсервис-2 з 25.10.2013 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до ст. 200 ПКУ, подано декларацію з ПДВ за січень 2019 року №9024958332 від 18.02.2019 р.,

Вказана декларація подана позивачем за допомогою Електронного кабінету платника та отримана ГУ ДФС в Одеській області 20.02.2019 р., що підтверджується квитанцією №2. Після подання зазначеної декларації ТОВ Жилстройсервис-2 , з метою виправлення самостійно виявлених помилок, подавало уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість разом з додатками, останній уточнюючий розрахунок з додатками був поданий Позивачем 20.03.2019 р. за допомогою Електронного кабінету платника та отриманий ГУ ДФС в Одеській області 20.03.2019 р., що підтверджується квитанцією №2, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Так, відповідно до останнього уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 20.03.2019 р. сума від`ємного значення складає 83 732 607 грн, сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 34 508 909 грн., сума, від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 49 223 698 грн.

Заява про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2019 року, що є додатком №4 до податкової декларації з ПДВ (з урахуванням уточнень), платником податків заявлено про повернення на банківський рахунок 34 508 909 грн.

Додаток №3 до податкової декларації з ПДВ (з урахуванням уточнень) містить детальний розрахунок сум бюджетного відшкодування у розрізі контрагентів, які були фактично сплачені постачальниками товарів/послуг протягом березня 2017 р. - вересня 2017 р., листопада 2017 р.- грудня 2017 р., січня 2018 р. - грудня 2018 р.

Відповідно до наказу 16.08.2019 року та наказу 28.08.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Тельновим Олексієм Михайловичем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2019 року по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ КОНСУЛЬТАЦІЙНЕ БЮРО СТАРТО (попередня назва ТОВ ПРОЕКТ- БУДСЕРВІС ).

За результатами перевірки податковим органом встановлено завищення податкового кредиту (р. 17 декларації з ПДВ) у сумі 968 686 грн., в т.ч. по періодам: березень 2017 року у сумі 549 188,52 грн., квітень 2017 року у сумі 136 925,1 грн., травень 2017 року у сумі 121627,33 грн., липень 2017 року у сумі 39 208,33 грн., серпень 2017 року у сумі 62 625 грн., вересень 2017 року у сумі 9569,5 грн., жовтень 2017 року у сумі 8125 грн., листопад 2017 року у сумі 41 416,67 гри., відповідне призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ (р. 19 декларації з ПДВ) на загальну суму ПДВ 968 686 грн., в т.ч. по періодам: березень 2017 року у сумі 549 188,52 грн., квітень 2017 року у сумі 136925,1 грн., травень 2017 року у сумі 121627,33 грн., липень 2017 року у сумі 39 208,33 грн., серпень 2017 року у сумі 62 625 грн., вересень 2017 року у сумі 9569,5 грн., жовтень 2017 року у сумі 8125 грн., листопад 2017 року у сумі 41 416,67 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 686 594 грн., та призвело завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за січень 2019 року у сумі 282 092 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, на завищення позивачем податкового кредиту мали вплив правовідносини з контрагентом ТОВ КОНСУЛЬТАЦІЙНЕ БЮРО СТАРТО (попередня назва ТОВ ПРОЕКТ-БУДСЕРВІС , ЄДРПОУ 37508800, 06.09.2018 року змінено назву підприємства, адресу та керівника).

Не погоджуючись з вказаними висновками, позивач скористався правом на адміністративне оскарження. Відповідно до листа ГУ ДПС в Одеській області від 26.09.2019 року за результатами розгляду заперечення позивача залишено без задоволення.

27.09.2019 року головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення №000003402 та №000004402.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильності обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом б п.200.4 ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Так, 12.01.2017 року між TOB Жилстройсервис-2 як замовником та TOB Мегалайн девелопмент як підрядником був укладений Договір підряду з функціями управління будівництва.

Відповідно до п.2.1. цього Договору Підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати повний перелік робіт з організації будівництва та управління будівництвом зазначений у Додатку №3 на об`єкті Замовника, який іменується як, 24-х поверховий оздоровчий Комплекс з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 .

Відповідно до п.3.2.17 цього Договору Замовник має право без погодження із підрядником укладати із іншими підрядними організаціями окремі договори підряду на виконання робіт, але сторони домовились зазначити в таких договорах повний перелік функцій та повноважень наданих підряднику умовами даного Договору, тобто, з п. 3.2.17. договору підряду з функціями управління будівництва від 12.01.2017 р. вбачається, що TOB ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2 мало право без будь-якого погодження з TOB Мегалайн девелопмент укладати договори підряду з іншими підрядними організаціями.

14.02.2017 р. між TOB "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" (як Замовником) та TOB Проект - будсервіс (як виконавцем) були укладені наступні договори: договір №ДВР-36/2017 про проведення проектних робіт на об`єкті будівництва 24-верхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеca, Французький бульвар, 60/1;

договір №ДЕ-37/2017 про виконання робіт з експлуатації та технічного обслуговування баштанового крану Linden Comansa 10LC140 зав. №14614 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1;

договір №ДМ-38/2017 про проведення робіт з монтажу, демонтажу баштанового ану Linden Comansa 10LC140 зав. №14614 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1;

договір №ДВР-39/2017 про проведення проектних робіт на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1;

договір №ДЕ-40/2017 з експлуатації та технічного Обслуговування баштового крану Liebherr 110 ЕСВ-6 зав. № LE84948 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1;

договір №ДМ-41/2Ш7 про проведення робіт з монтажу, демонтажу баштанового крану Liebherr 110 ЕСВ-6 зав. № LE84948 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1.

На підтвердження виконання робіт за Договором №ДВР-36/2017 надано наступні договори надання послуг: № 108 від 15.03.2017 р, №121 від 25.04.2017 p., №123 від 25.04.2017 р.,№ 742 від 14.11.2017 p., №743 від 14.11.2017 р.

На підтвердження виконання робіт за Договором №ДЕ-37/2017 надано наступні договори надання послуг: № 242 від 30.04.2017 p., №325 від 31.05.2017 р.,№326 від 31.05.2017 p., №410 від 27.05.2017 р.,№502 від 16.08.2017 p., №581 від 31.08.2017 р.,645 від 30.09. 2017 p., №648 від 02.10.2017 p., №718 від 01.11.2017 р., №804 від 30.11.2017 p.,

На підтвердження виконання робіт за Договором №ДМ-38/2017 надано наступні акти надання послуг: № 122 від 18.05.2017 p., №741 від 14.11.2017 р.

Виконання робіт за Договором №ДВР-39/2017 підтверджується наступними актами надання послуг: №109 від 15.03.2017 p., №171 від 10.04.2017 p., №445 від 18.07.2017 p., №112 від 04.05.2018 р.

На підтвердження виконання робіт за Договором №ДЕ-40/2017 надано наступні акти надання послуг: №243 від 30.04.2017 p., №327 від 31.05.2017 р.,№328 від 31.05.2017 p., №411 від 27.07.2017 p., № 504 від 16.08.2017 р. №580 від 21.08.2017 p., №644 від 30.09.2017 p., №719 від 31.10.2017 p., №806 від 30.112017 р.

На підтвердження виконання робіт з Договором №ДМ-41/2017 надано наступні акти надання послуг: № 172 від 18.05.2017 p., №444 від 18.07.2017 p., №111 від 04.05.2018 р.

Так, відповідно до вищезазначених актів наданих послуг, TOB "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" надано послуги з розробки та узгодження проектної документації на розкріплення, фундамент баштового крану, виготовлення міжповерхові розкріплення баштового крану, доставки баштовий кран, розробки проект виконання робіт для роботи двох баштових кранів, монтажу та експлуатації баштового крану.

Всі вищезазначені документи (договори та акти виконаних робіт) в копіях надавались перевіряючому під час проведення перевірки, крім цього товариством також надавались копії податкових накладних, платіжні доручення, картка рахунку №631 за січень 2017 p.- червень 2019 p., картка суб`єкта контрагенти за січень 2017 p.- червень 2019 p., картка рахунку №3711 за січень 2017 p.- червень 2019 р.

Разом з позовною заявою до суду також надавались додаткові документи, а саме копії витягів з наступної документації:

робочої документації конструкції металеві 06-03/17-км проектної документації, Міжповерхові розкріплення на кран баштовий Linden Comansa 10LC140 зав. №14614 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 - на 3 арк. - робочої документації конструкції залізобетонні 14-03/17-Кз Фундамент під кран баштовий на хрестовині №2 linden Comansa 10LC14Q зав. №14614 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 - на 2 арк.

робочої документації конструкції металеві 03-03/17-км проектної документації, Міжповерхові розкріплення на кран баштовий Liebherr 110 ЕСВ-6 зав. № LE84948 на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 - на 3 арк.

проекту виконання робіт на об`єкті будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 - на 3 арк.

Разом з тим, із досліджених судом наданих учасниками справи документів та обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій, здійснених позивачем та його вищенаведеними контрагентами у спірний період у сукупності із нормами чинного податкового законодавства, судом встановлено, що наведені вище висновки посадових осіб контролюючого органу не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями документів, які оформлені у відповідності до вимог ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі підтверджують зміни у власному капіталі, рух активів позивача по сплаті за придбаний товар та отримані послуги з будівництва від своїх.

За таких обставин, висновки посадових осіб контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача із вищенаведеними контрагентами за січень 2019р. є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами та при їх дослідженні судом не встановлено їх юридичної дефектності, а відповідачем така дефектність не доведена належними доказами виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару та послуг від контрагентів позивача - продавців товару та послуг - TOB Проект - будсервіс та TOB Мегалайн девелопмент , що давало позивачеві як покупцю послуг право (обов`язок) на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем послуг вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. б п.200.4 ст.200, п.201.10. ст.201 ПК України, виходячи із того, що за вищевказаними операціями відбулися зміни у капіталі позивача (отриманий товар та послуги з капітального ремонту), відбувся рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем товар та послуги на користь вищенаведених контрагентів позивача, де у складі вартості придбаних послуг позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копіями платіжних доручень з відмітками банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що зміна власного капіталу та рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав послуги за зазначеними вище актами виконаних робіт, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадових осіб контролюючого органу щодо безпідставного оформлення господарських операцій позивачем по нереальних господарських операціях із вищенаведеними контрагентами, викладені в акті перевірки від 12.09.2019 р. є лише припущеннями таких посадових осіб та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено жодними належними, достовірними та допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними і доводи відповідача про те, що висновки акту перевірки контролюючого органу ґрунтуються на підставі аналізу баз електронних баз даних контролюючих органів, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагентів позивача (суб`єктів господарювання) по ланцюгах постачання послуг, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформаційний характер та може бути лише підставою для ініціювання перевірок або зустрічних звірок суб`єктів господарювання та не є безумовними доказами нереальності господарських операцій без дослідження первинних бухгалтерських документів суб`єкта господарювання, що також передбачено і нормами податкового законодавства.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару, робіт та послуг вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було у суму податку на додану вартість.

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару (послуг) на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару (послуг).

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд дійшов висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентами, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами позивача та постачальниками контрагентів позивача по ланцюгу постачання товару (обрив ланцюга), які викладені в акті перевірки від 12.09.2019 р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеними вище контрагентами до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаними контрагентами по отриманню позивачем послуг від вказаних контрагентів були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем таких послуг, було отримано товар (послуги) та сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості послуг, що не спростовано відповідачем наданими документами.

Тобто, позивач, отримавши товар (послуги), сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару, робіт та послуг як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що, позивачем правомірно сформовано податковий кредит спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у зв`язку з чим таке порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 105,03 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 (ЄДРПОУ 3431956, місце знаходження: вул. 25-ї Чапаївської дивізії 2, оф.507, м. Одеса, 65101) до Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000003402 від 27.09.2019 р. виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000004402 від 27.09.2019 р. виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Стягнути з Головне управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням № 3097 від 07.10.2019 року у сумі 17 105, 03 грн. (сімнадцять тисяч сто п`ять гривень 03 копійки.);

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Жилстройсервис-2 (ЄДРПОУ 3431956, місце знаходження: вул. 25-ї Чапаївської дивізії 2, оф.507, м. Одеса, 65101)

Головне управління ДФС України в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646)

Головуючий суддя Л.М. Токмілова

.