Рішення

від 27.12.2019 по справі 440/4121/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4121/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мачухівської сільської ради, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання № 21/VІІ-763 від 30 серпня 2019 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

зобов`язати Мачухівську сільську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду відповідачем його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку статті 118 Земельного кодексу України одержав відмову, мотиви якої не узгоджуються з положеннями Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з невідповідністю останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

14 листопада 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 04 листопада 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін у судове засідання.

12 грудня 2019 року судом отримано відзив на позов, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог з тих мотивів, що місце розташування обраної позивачем для відведення земельної ділянки з урахуванням її поточного цільового призначення суперечитиме Генеральному плану с. Байрак Полтавського району Полтавської області після завершення процедури зміни меж зазначеного населеного пункту, що наразі триває. Пояснив, що рішенням 15 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2109 року № 15/VІІ-479 затверджено Генеральний план с. Байрак Полтавського району Полтавської області, згідно якого існуючу площу с. Байрак заплановано збільшити на 6 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5324083200:00:001:0061 (до якої входить обрана для відведення позивачем земельна ділянка). Рішенням 19 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2109 року 15/VІІ-652 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області /а.с. 44-48/.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 08 липня 2019 року позивач звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га з масиву земельної ділянки за кадастровим номером 5324083200:00:001:0061 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мачухівської сільської ради за межами населених пунктів /а.с. 54/.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач рішенням двадцять першої сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 30 серпня 2019 року № 21/VІІ-763 залишив клопотання ОСОБА_2 без задоволення з тих мотивів, що передача обраної позивачем для відведення земельної ділянки суперечить Генеральному плану с. Байрак Полтавського району Полтавської області /а.с. 49-50/.

Позивач, не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Рішенням 15 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2109 року № 15/VІІ-479 затверджено Генеральний план с. Байрак Полтавського району Полтавської області, згідно якого існуючу площу с. Байрак заплановано збільшити на 6 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5324083200:00:001:0061 (до якої входить обрана для відведення позивачем земельна ділянка) /а.с 67-68/.

Рішенням 19 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2109 року № 15/VІІ-652 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області /а.с. 65-66/.

Станом на як дату прийняття спірного рішення, так і на дату розгляду справи судом завершення процедури приєднання земельної ділянки за кадровим номером 5324083200:00:001:0061 до території населеного пункту с. Байрак у встановленому законом порядку не відбулось, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України.

Так, відомостями публічної кадастрової карти України підтверджено, що земельна ділянка площею 5,8035 га за кадровим номером 5324083200:00:001:0061 має цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та належить до земель комунальної власності /а.с. 61/.

Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Судом встановлено, що викладені у спірному рішенні мотиви відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не узгоджуються зі змістом статті 118 Земельного кодексу України, оскільки суперечать фактичним обставинам, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України.

Як зазначалось вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави, визначені статтею 118 Земельного кодексу України

Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

За викладених обставин суд не визнає вищевказане рішення таким, що прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано.

Відхиляючи доводи позивача про те, що передача у власність позивачу обраної ним для відведення земельної ділянки з урахуванням її поточного цільового призначення суперечитиме Генеральному плану с. Байрак Полтавського району Полтавської області (після завершення процедури зміни меж зазначеного населеного пункту, що наразі триває), суд виходить з такого.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували існування об`єктивних перешкод для надання ініціатору звернення дозволу на розробку проекту землеустрою щодо обраної ним для відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Мачухівської сільської ради 21 сесії сьомого скликання № 21/VІІ-763 від 30 серпня 2019 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та наявність правових підстав для їх задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки кадастровий номер 5324083200:00:001:0061 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області задоволенню не підлягає, натомість належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Мачухівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 липня 2019 року (вхідний номер 1882/02-23 від 08 липня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки кадастровий номер 5324083200:00:001:0061 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Мачухівської сільської ради (вул. Історична, 1, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, ЄДРПОУ 21046808) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мачухівської сільської ради 21 сесії сьомого скликання № 21/VІІ-763 від 30 серпня 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зобов`язати Мачухівську сільську раду (вул. Історична, 1, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, ЄДРПОУ 21046808) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 08 липня 2019 року (вх.№ 1882/02-23) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова