Рішення

від 26.12.2019 по справі 540/1975/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1975/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради, третя особа Виконавчий комітет Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася в суд із позовом до Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради (відповідач), третя особа Виконавчий комітет Херсонської міської ради, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь 403546,49 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працювала на посаді начальника інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона. 29.06.2016 року її було звільнено із займаної посади. На підставі судових рішень позивача було поновлено на роботі та виплачено відшкодування за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2016 року по 16.01.2017 року. Однак, невідшкодованим залишився період з 17.01.2017 року по 27.06.2019 року, оскільки не мала можливості виконувати свої посадові обов`язки у цей час через вину відповідача, який незаконно звільнив її із займаної посади та не вжив заходів щодо поновлення. Крім того, просить суд врахувати коефіцієнт підвищення при розрахунку середнього заробітку, оскільки посадові оклади начальника Інспекції неодноразово підвищувались у спірному періоді.

27.09.2019 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.

24.10.2019 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про забезпечення доказів, зобов`язано ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі та Херсонський обласний центр зайнятості надати суду інформацію про отримані позивачем доходи у спірний період.

08.11.2019 року ухвалою суду зобов`язано позивача надати суду належним чином завірену копію РНОКПП на її ім`я.

28.11.2019 року ухвалою суду витребувано у ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі довідку про доходи ОСОБА_1

17.12.2019 року в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Представник третьої особи щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив розглянути справу без його участі. За змістом поданих пояснень, у період з 17.01.2017 по 03.03.2017 позивач була поновлена на посаді, тому за цей час відсутні підстави для нарахування середнього заробітку. Вказує на те, що наведений у позові розрахунок є неправильним, а сума, що заявлена до стягнення, завищеною. Крім того, просить врахувати суд, що у спірному періоді позивач була працевлаштована та отримувала дохід, який належить вирахувати із суми середнього заробітку. На думку третьої особи, підстави для застосування коефіцієнту підвищення передбаченого положеннями п. 10 постанови КМУ № 100 у цих правовідносинах, відсутні.

З огляду на те, що учасники справи не з`явились, представник позивача та третя особа подали заяви про розгляд справи без їх участі, а від відповідача відзиву та заяв не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, зокрема позов та пояснення третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2017 року у справі № 766/5871/16-а позов ОСОБА_1 до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В., виконавчого комітету ХМР, Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено. Суд поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона Херсонської міської ради з 30 червня 2016 року та стягнув з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 168 грн 36 коп. (сума без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівникові).

16.01.2017 року на виконання постанови суду розпорядженням міського голови № 33-К ОСОБА_1 . поновлено на посаді начальника Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради з 30.06.2016 та допущено до виконання обов`язків за посадою з 17.01.2017 року.

Одеський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 01 березня 2017 року скасував постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2017 року та прийняв нову, якою позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.

03.03.2017 року розпорядженням міського голови № 145-К розпорядження № 33-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді скасовано.

27.06.2019 року Верховний Суд своєю постановою задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 та скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2017 року залишив в силі.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (серед іншого) встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, з вищенаведених обставин справи та положень ст. 235 КЗпП України вбачається, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо поновлення на посаді або середнього заробітку у спірному періоді.

Разом із тим, суд не погоджується із заявленим до відшкодування періодом, виходячи з такого.

У період з 17.01.2017 року по 03.03.2017 року включно ОСОБА_1 була поновлена на посаді та допущена до виконання посадових обов`язків, що також підтверджується записами № 22, 23 трудової книжки. У зв`язку із чим, цей період не підлягає включенню до обрахунку середнього заробітку, оскільки не було вимушеного прогулу.

Проте, згідно довідки № 1242 від 17.12.2019 року виданої Інспекцією з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона, заробітна плата ОСОБА_1 у січні 2017 року склала 2011,79 грн, у лютому 2017 року - 2948,54 грн, у березні 2017 року - 0,00 грн.

З огляду на той факт, що 01.03.2017 року, 02.03.2017 року та 03.03.2017 року є робочими днями, ОСОБА_1 у цей час перебувала на посаді начальника Інспекції, але заробітна плата не нараховувалась, то цей період слід врахувати до обрахунку середнього заробітку.

Згідно наданих сторонами документів, суд встановив, що з 01.03.2017 по 27.06.2019 року позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо розміру грошового зобов`язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона від 05.09.2019 року, за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню (квітень - травень 2016 року), сума заробітної плати позивача складає 7563,47 грн (6234,47 + 1329,00). Середньоденна заробітна плата складає 189,08 грн із розрахунку: 7563,47 : 40 (21 робочий день у квітні 2016 року + 19 робочих днів у травні 2016 року).

Суд не приймає довідку надану третьою особою, щодо розрахованої середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки наведені у ній розрахунки не відповідають правилам викладеним у Порядку № 100.

Згідно довідки № 1093 від 07.11.2019 року виданої Інспекцією з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона, посадові оклади начальника у спірному періоді неодноразово підвищувались, а саме: станом на 17.01.2017 - 1845,00 грн, на 26.05.2017 - 5600,00 грн, на 18.05.2018 - 6800,00 грн, на 25.06.2019 - 7400,00 грн.

Пунктом 10 Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Суд не приймає доводів третьої особи щодо відсутності підстав для застосування до цих правовідносин вищевказаного пункту 10 Порядку № 100, оскільки у спірному періоді посадовий оклад тричі підвищувався.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне розділити середній заробіток за час вимушеного прогулу при розрахунку на періоди в залежності від підвищення посадового окладу.

Період з 01.03.2017 року по 25.05.2017 року (57 робочих днів) слід розраховувати без коефіцієнту підвищення, оскільки у цей період посадовий оклад був такий же як і на момент звільнення: 1845,00 грн.

Отже, неотриманий заробіток за цей період становить 10777,56 грн (189,08 х 57).

З 26.05.2017 року посадовий оклад підвищився до 5600,00 грн, тому період з 26.05.2017 року по 17.05.2018 року (244 робочих дні) слід розраховувати наступним чином:

коефіцієнт підвищення дорівнює 3,03 із розрахунку 5600,00 грн : 1845,00 грн;

неотриманий заробіток складає 139790,62 грн (189,08 грн х 244 х 3,03).

З 18.05.2018 року посадовий оклад підвищився до 6800,00 грн, тому період з 18.05.2018 року по 24.06.2019 року (274 робочих дні) розрахований наступним чином:

коефіцієнт підвищення дорівнює 3,68 із розрахунку 6800,00 грн : 1845,00 грн;

неотриманий заробіток складає 190653,14 грн (189,08 грн х 274 х 3,68).

З 25.06.2019 року посадовий оклад підвищений до 7400,00 грн, тому період з 25.06.2019 року по 27.06.2019 року (3 робочих дні) розраховується таким чином:

коефіцієнт підвищення дорівнює 4,01 із розрахунку 7400,00 грн : 1845,00 грн;

неотриманий заробіток складає 2274,63 грн (189,08 грн х 3 х 4,01).

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.03.2017 року по 27.06.2019 року складає 343495,95 грн (10777,56 + 139790,62 + 190653,14 + 2274,63).

Разом із тим, позивач у спірному періоді була офіційно працевлаштована на Комунальному підприємстві "Херсонський міський центр земельно-майнових відносин" виконавчого комітету ХМР на посаді директора та отримувала заробітну плату, яка згідно довідки № 4г від 16.12.2019 року виданої цим підприємством з травня 2018 року по червень 2019 року складає 143927,04 грн (заробітну плату отриману у липні 2019 року суд не враховує, оскільки цей дохід отриманий позивачем поза межами спірного періоду. Вказане також підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 виданої ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Крім того, згідно довідки Податкового органу від 10.12.2019 року № 3957/9/21-22-51-08-09 позивач у спірному періоді отримувала дохід нарахований відповідачем, а саме: другий квартал 2017 року - 547,14 грн; другий квартал 2018 року - 27273,04 грн; третій квартал 2018 року - 4960,33 грн, що разом складає 32780,51 грн.

Загальний дохід отриманий позивачем у період з 01.03.2017 року по 27.06.2019 року складає 176707,55 грн (143927,04 + 32780,51).

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.04.2018 року у справі № 814/709/16 дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки суди при проведенні розрахунку суми середнього заробітку, не врахували отриманий позивачем дохід у цей період.

З огляду на викладене, суму доходу, яка отримана позивачем у спірному періоді належить вирахувати із суми середнього заробітку, у зв`язку із чим, Інспекція з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради повинна сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2017 року по 27.06.2019 року у сумі 166788,40 грн (343495,95 грн - 176707,55 грн) з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 39577771, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Рози Люксембург, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 166788,40 грн (сто шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сорок копійок) з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 106030000