Рішення

від 09.12.2019 по справі 480/4006/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 р. Справа № 480/4006/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Кучменка С.В.,

представника відповідача - Юрченко Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (далі - відповідач, Миколаївська СР), в якій просив:

1) визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївської СР від 05.08.2019 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської СР;

2) зобов`язати Миколаївську СР на найближчий сесії прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської СР.

Свої вимоги мотивував тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у рішенні не навів.

Ухвалою суду від 18.10.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За клопотанням позивача (а.с.42) ухвалою суду від 05.11.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 19.11.2019 (а.с.43).

Представником позивача 12.11.2019 подано до суду додаткове обґрунтування позовних вимог з урахуванням правових висновків Верховного Суду (а.с.45-66), на підставі чого просив застосувати спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки це третя судова справа, в межах якої позивач намагається поновити свої порушені права відносно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

За клопотанням представника позивача (а.с.67-68) ухвалою суду від 19.11.2019 розгляд справи відкладено на 09.12.2019 (а.с.71).

Представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.76-77), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що дійсно спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області згідно акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.10.2018 та перебуває в оренді згідно договору оренди земельної ділянки від 27 червня 2018 року, укладеного між відділом у Білопільському районі Головного управлінням Держгеокадастру у Сумській області в особі Глущенка ОСОБА_2 Сергійовича та фермерського господарства Смакол в особі представника Нечая П.В., відповідно до якого орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах, складає у розмірі 59905,87грн. на рік, що становить 17,519789 %, від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням 25 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради від 22.07.2018 встановлені ставки та пільги із земельного податку на території Миколаївської селищної ради на 2019 рік. Відповідно до цього рішення ставка податку складає 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для фізичних осіб, які ведуть особисте селянське господарство. Тому в разі якщо Миколаївська СР надасть дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, плата за земельну ділянку складатиме 361.98грн. на рік., що вплине на бюджет ради.

Крім того, у відзиві представник зауважив, що для захисту інтересів мешканців територіальної громади та реалізації їх прав на землю, які є безпосередніми власниками земель територіальної громади згідно вимог закону, не обмеження права територіальної громади на свій розсуд розпоряджатися своєю власністю, враховуючи положення ст.122 Земельного кодексу України, 38 сесією 7 скликання Миколаївської СР від 21.05.2019 року було прийнято рішення про надання в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду (платне користування) та забезпечення надання земель (першочергово) учасникам АТО, які зареєстровані на території Миколаївської селищної ради, відповідно до якого можливість розпорядження правом територіальної громади на передачу земель комунальної власності тільки до жителів громади (громадян України), які зареєстровані та безпосередньо проживають на території Миколаївської ОТГ Білопільського району Сумської області. В рішенні зазначено, що для наповнення селищного бюджету з метою розвитку території Миколаївської селищної ОТГ, забезпечення мешканців громади комфортними умовам проживання на території ОТГ, прийняте рішення про надання в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тільки на платній основі (оренда). Як виняток, для підтримки учасників АТО, які зареєстровані на території Миколаївської селищної ОТГ, надавати в безкоштовне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення в розмірах, визначених вимогами чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримав та просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської СР.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві та просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач у липні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області (на даний час - Миколаївська СР), однак, листом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.08.2018 №Н-9365-4007/21-18 (а.с.9-10) позивача було відмовлено у задоволенні клопотання.

Не погодившись з наданою відповіддю ГУ Держгеокадастру у Сумській області, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 22.11.2019 у справі №1840/3478/18 позовні вимоги було задоволено (а.с.11-16) та визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 21.08.2018 Н-9365-4007/21-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населених пунктів.

При цьому, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.10.2018 № 18-7833/16-18-СГ Миколаївській СР передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 32,4462 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Миколаївської об`єднаної територіальної громади Білопільського району Сумської області за актом приймання-передачі (а.с.78).

Згідно з копією додатка до акта, Миколаївській селищній раді передано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5920685300:02:003:0179 (23 га) та 5920685300:02:003:0169 (9,4462 га), які знаходяться на території Луциківської сільської ради (а.с.79, 80).

12.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської СР із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Луциківської сільської ради (Миколаївської СР (а.с.17). До заяви додав копію паспорту та РНОКПП, графічні матеріали земельної ділянки, нотаріально засвідчену згоду землекористувача фермерського господарства Смакол (а.с.18-24), однак, рішенням Миколаївська СР 36 сесії сьомого скликання від 26.02.2019 було вирішено не надавати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною (орієнтовною) площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с.25).

Не погодившись з вказаним рішенням Миколаївської СР від 26.02.2019, позивач оскаржив його до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 25.06.2019 у справі №480/901/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської СР позовні вимоги було задоволено (а.с.27-34), зокрема, визнано протиправною та скасовано рішення Миколаївської СР від 26.02.2019 та зобов`язано Миколаївську СР повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12.11.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Миколаївської СР.

Рішенням 40 сесії сьомого скликання Миколаївської СР від 05.08.2019 на підставі ст.12, 33, 81, 122, 123 Земельного кодексу України, керуючись ст.26 п.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вирішено не надавати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.26).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно зі ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України Про місцеве самоврядування в Україні ) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Натомість, як встановлено судом, рішенням 40 сесії сьомого скликання Миколаївської СР від 05.08.2019 на підставі протоколу засідання постійної комісії (а.с.85) розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 12.11.2018 та вирішено не надавати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.26). При цьому, у вказаному рішенні не зазначено жодних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Лише у відзиві представник відповідача, обґрунтовує свою позицію щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою економічними втратами бюджету ради, а також прийняттям рішення 38 сесії 7 скликання Миколаївської СР від 21.05.2019 року, яким надано в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення в оренду (платне користування) та забезпечення надання земель (першочергово) учасникам АТО, які зареєстровані на території Миколаївської СР, відповідно до якого можливість розпорядження правом територіальної громади на передачу земель комунальної власності тільки до жителів громади (громадян України), які зареєстровані та безпосередньо проживають на території Миколаївської ОТГ Білопільського району Сумської області (а.с.81).

Однак, вказані у відзиві на позовну заяву обставини, як підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не є тими підставами, визначені ст. 118 Земельного кодексу України для відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та не позбавляють позивача права на отримання ним у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України. Більш того, вказані підстави не зазначені у рішенні, а відтак, в силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не може на них посилатись.

Відтак, діючи у такий спосіб, відповідач не дотримувався вимог частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин, оскаржуване рішення не може відповідати критеріям правомірності, визначеним в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення сорокової сесії сьомого скликання Миколаївської СР від 05.08.2019 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської СР, та зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання зазначеного дозволу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання органу владних повноважень до прийняття конкретного рішення, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких відповідних орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, відповідний орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вказані висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.06.2019 (справа №826/17196/17), від 30.09.2019 (справа №818/1760/17).

Також суд наголошує, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Оскільки процес надання позивачу формальної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, враховуючи, що Миколаївська СР вже не вперше протиправно, відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а зобов`язання Миколаївської СР прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської СР буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської СР суму судового збору в розмірі 1536,80грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанцій від 24.09.2019 та від 18.10.2019 (а.с.3).

Крім того, позивач в позові встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі шляхом зобов`язання відповідача протягом одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про його виконання.

Суд вбачає можливим задовольнити подане клопотання, враховуючи наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частин 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення вказаної статті не розкривають умови, за яких суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Очевидно, що такими умовами можуть бути невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.

Враховуючи, що відповідач, вже не вперше приймає рішення за заявою позивача від 12.11.2018, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд, враховуючи зазначені вище приписи вважає необхідним зобов`язати Миколаївську СР подати звіт про виконання рішення у даній справі протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (41854, Сумська область, Білопільський район, смт.Миколаївка, бульвар Свободи, буд.2, код ЄДРПОУ 04390083) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення сорокової сесії сьомого скликання Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 05.08.2019 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Зобов`язати Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Стягнути з Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (41854, Сумська область, Білопільський район, смт.Миколаївка, бульвар Свободи, буд.2, код ЄДРПОУ 04390083) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80коп.

Зобов`язати Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 в адміністративній справі №480/4006/19 протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2019.

Суддя І.Г. Шевченко