Рішення

від 16.12.2019 по справі 826/10302/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року м. Київ № 826/10302/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Пічугіна С.С., від третьої особи - Величко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач до третя особа:Офіс великих платників податків ДФС Первинна профспілкова організація Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця провизнання протиправним та скасування рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В травні 2015 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги від 25 березня 2015 року №Ю-5 №0000314201 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 08 квітня 2015 року №0000474201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що кошти, які однією юридичною особою перераховуються іншій юридичній особі згідно з укладеними угодами, не відносяться до бази нарахування єдиного внеску, не підпадають під дію Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) та не враховуються при визначені фонду оплати праці в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 "Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Перелік №1170) та Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом статистики України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі - Інструкція); крім того в самому акті перевірки встановлено, що Первинною профспілковою організацією при видачі путівок працівникам проведено декларування доходів фізичних осіб, отримувачів додаткового блага у вигляді наданих путівок, із зазначенням відповідного коду доходів та ідентифікаційного коду особи; до того ж відповідно до підпункту 165.1.35 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування; за наведеного, вимога та рішення про застування штрафних санкцій є протиправними і підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №826/10302/15 касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасовано, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В постанові від 04.03.2019 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали правової оцінки посиланням Підприємства, наведеним останнім як в позовній заяві, так і в подальшому в апеляційній скарзі на ту обставину, що грошові кошти для подальшого придбання оздоровчих путівок та квитків на залізничний транспорт перераховувались ним іншій юридичній особі - Первинній профспілковій організації ДП "Укрзалізничпостач" на виконання умов Колективного договору та Галузевої угоди, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, й надавались профспілкою її членам на власний розсуд, а відтак, на думку Підприємства, такі кошти не підпадають під визначення ані заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат в розумінні Закону України "Про оплату праці", ані бази нарахування єдиного внеску, встановленої статтею 7 Закону №2464.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2019 справу №826/10302/15 прийнято до провадження судді Каракашьяна С.К.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Первинну профспілкову організацію філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "українська залізниця" (ППО ФІЛІЇ "ЦЗВ" ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"), (місцезнаходження, 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський. 11/15, код ЄДРПОУ 21700428).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 25.03.2015 №358/28-10-42-10/19014832 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ( в частині спірних правовідносин):

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 та ч. 7 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у результаті чого донараховано єдиний внесок за період , що перевірявся на загальну суму 472340,70 грн., в тому числі 428047,52 грн. (36,79%), 41967,79 грн. (3,6%), 2325,39 грн. (8,41%);

- самостійно донараховано платником своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся на суму 1145,50 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.03.2015 №358/28-10-42-10/19014832, 25 березня 2015 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5 №0000314201 зі сплати єдиного внеску в розмірі 472340,70 грн.

Поряд з цим, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.04.2015 №0000474201, згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 236227,62 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Враховуючи постанову Верховного Суду від 04.03.2019 в даній справі, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

У пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 108/95-ВР, ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначена структура заробітної плати, зокрема: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Компенсаційні виплати - це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації витрат, пов`язаних з виконанням ними своїх трудових обов`язків, а також витрат у зв`язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість.

Роботодавці вправі самостійно застосовувати заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі вводити виплати, не передбачені законодавством, а також самостійно встановлювати розмір компенсацій, зокрема у колективному договорі.

Введені такими локальними нормативними актами заохочувальні та компенсаційні виплати, будуть включатися до фонду оплати праці підприємства, а відповідно є базою нарахування соціального внеску.

Стаття 97 КЗпП України визначає оплату праці на підприємствах, в установах і організаціях.

У відповідності до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі ст. 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об`єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об`єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

У ст. 24 Закону № 1045-XIV закріплено, що профспілки, їх об`єднання беруть участь в управлінні державним соціальним страхуванням як представники застрахованих осіб.

Частинами 1-4 статті 34 Закону № 1045-XIV передбачено, що профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування. Профспілки, їх об`єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій. Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об`єднань державними органами та органами місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об`єднань.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку - члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування (пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що заробітна плата (основна та додаткова) визначається за погодженням з працівником у трудовому договорі, інші заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати встановлюються роботодавцем у колективному договорі.

Таким чином, критерієм для віднесення доходу працівника до заробітної плати (основної, додаткової чи інших заохочувальних та компенсаційних виплат) або до додаткового блага є те, що така виплата у грошовій чи в натуральній формі передбачена трудовим договором (контрактом) чи колективним договором.

В іншому ж випадку, якщо певні виплати здійснюються не безпосередньо роботодавцем, а іншим суб`єктом, зокрема профспілковою організацією, то роботодавець не набуває правового статусу податкового агента.

Судом встановлено, 01.04.2013 р. між ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та комітетом профспілки ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" укладено Колективний договір, який зареєстрований за № 99-13.

У п. 1.1 - п. 1.3 зазначеного Колективного договору встановлено, що він укладається між адміністрацією в особі директора ДП "Укрзалізничпостач" та комітетом профспілки ДП "Укрзалізничпостач", що разом іменуються - Сторони. Адміністрація визнає Профком повноважним представником усіх працівників ДП "Укрзалізничпостач" у колективних переговорах з питань трудових відносин, соціального захисту та пільг. Дія колективного договору спрямована на створення умов підвищення ефективності роботи підприємства, peaлізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників. Сторони оперативно вживатимуть заходів до усунення передумов виникнення колективних трудових спорів в ході реалізації зобов`язань і положень колективного договору, віддаватимуть перевагу розв`язанню спірних питань шляхом проведення консультацій, переговорів і примирних процедур відповідно до законодавства.

У п.п. 9.1.4, 9.1.15, 9.2.2 Колективного договору Сторони встановили, що адміністрація зобов`язується: згідно з Галузевою угодою зберегти для працівників підприємства, з включенням однієї особи, яка знаходиться на їх утриманні, право на проїзд по квитку форми 6 в прямому сполученні по країнах СНД. Надавати всім працівникам підприємства і членам їх сімей, які знаходяться на утриманні, включаючи дітей до 18 років під опікою, річний квиток форми 4 на відстань до 150 кілометрів від місця проживання, але більше двох напрямків, в сумарному обчисленні. В цей же квиток враховується проїзд від місця проживання до місця роботи. Додатково працівникам видається другий разовий квиток форми 6 залізницях України з відміткою "в купейному вагоні швидкого поїзда" на одну особу. При наявності прибутку перераховувати кошти на рахунок профкому на придбання путівок для оздоровлення, лікування та відпочинок працівників, членам їх сімей та пенсіонерів підприємства. Надавати путівки згідно Положення "Про порядок планування і видачі працівникам ДП "Укрзалізничпостач", членам їх сімей та пенсіонерам путівки для оздоровлення в санаторіях-профілакторіях, пансіонатах". Профком зобовязується забезпечити цільове використання коштів у відповідності до кошторису за надходженням.

З наведеного вбачається, що придбання путівок для оздоровлення членів профспілки здійснювалось Первинною профспілковою організацією ДП "Укрзалізничпостач" за рахунок її власних коштів, а здійснене ДП "Укрзалізничпостач" цільове фінансування на оздоровлення працівників та їх дітей є обов`язком в силу положень колективного договору.

При цьому, кошти на придбання оздоровчих путівок перераховувалися позивачем не фізичним особам, а юридичній особі - Первинній профспілковій організації ДП "Укрзалізничпостач", яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС та є платником податків і зборів згідно з податковим законодавством України.

Разом з тим, відповідачем не було доведено факту придбання путівок працівникам товариства саме за рахунок коштів ДП "Укрзалізничпостач", зокрема спрямування грошових коштів згідно з вказаними в акті перевірки платіжними дорученнями на купівлю путівок працівникам; в акті перевірки не міститься посилань на кількість та вартість придбаних путівок, їх характеристики та умови придбання.

Таким чином, позивач не є податковим агентом щодо платежів, здійснених на користь профспілки, незалежно від їх цільового призначення, і в даному випадку відсутні правові підстави для нарахування на суми, сплачені позивачем на користь Первинної профспілкової організації ДП "Укрзалізничпостач" за купівлю путівок працівникам, єдиного внеску відповідно до ст. 7 Закону № 2464-VI.

Також, з огляду на вищенаведене, суд вбачає необґрунтованими та відхиляє доводи відповідача про те, що виплати щодо вартості путівок працівникам на лікування та відпочинок за рахунок коштів підприємства та вартість квитків на залізничний транспорт відносяться до додаткової заробітної плати.

З огляду на те, що в даному випадку відсутні підстави для нарахування на суми, сплачені позивачем на користь Первинної профспілкової організації ДП "Укрзалізничпостач" за купівлю путівок працівникам, єдиного внеску відповідно до статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якою визначено базу нарахування єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2015 №Ю-5 №0000314201 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.04.2015 №0000474201 підлягають скасуванню.

Згідно із частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2015 № Ю-5 № 0000314201 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.04.2015 №0000474201 Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Головного управління з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 26.12.2019.

Суддя С.К. Каракашьян