Постанова

від 21.08.2006 по справі 07/3652а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/3652а

                              ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                              

                                                                                                         Справа №  07/3652а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2006 р.

9год., м. Черкаси

За адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю  „Преміям –Пак - Україна”

до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі

про визнання недійсними рішень

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Долженкова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучеренко О.М. - за довіреністю від 03.07.2006р. ;

від відповідача: Савченко В.О. –за довіреністю від 02.08.2006р., Гащак Р.М. - за довіреністю від 17.08.2006р.

Заявлено адміністративний позов до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними:

податкового повідомлення-рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 19.06.2000р. №0001162301/3, за яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4657грн. 08коп., у тому числі 1552грн. 36коп. за основним платежем і 3104грн. 72коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.06.2006р. №0001172301/3 про застосування до позивача 2368грн. фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

За клопотанням державної податкової інспекції у Монастирищенському районі господарський суд на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну відповідача –Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції, яка з 1 липня 2006р. відповідно до наказу державної податкової адміністрації в Черкаській області від 11.03.2006р. №37 була припинена як юридична особа, на її правонаступника –державну податкову інспекцію у Монастирищенському районі.

В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність спірних податкового повідомлення-рішення та рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції фактичним обставинам та вимогам законодавства.

Зокрема, позивач вказав на невідповідність фактичним обставинам висновку Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції про надання позивачем своїм працівниками додаткових благ, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у вигляді виплати коштів (відшкодування затрат) на їх харчування. За твердженням позивача ці кошти видавалися працівниками підприємства під звіт для проведення від імені підприємства і в його інтересах презентаційно-рекламних акцій (обідів) за участю постачальників і покупців товарів.

Позивач також вважає, що Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією неправильно був застосований у спірних правовідносинах    п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72, з огляду на те, що у даному випадку видача позивачем коштів під звіт здійснювалася не готівкою з каси підприємства, а у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з рахунку підприємства на карткові (вкладні) рахунки фізичних осіб в установі банку.

Крім того, на думку позивача Христинівська міжрайонна державна податкова інспекція неправильно визначила у п'яти випадках дату видачі коштів під звіт, безпідставно ототожнивши її з датою перерахування коштів на карткові (вкладні) рахунки фізичних осіб, не зваживши при цьому на дату зарахування коштів на ці рахунки.

У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає спірні податкове повідомлення-рішення та рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції такими, що відповідають фактичним обставинам та вимогам законодавства.

У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову з викладених у поданому до господарського суду письмовому запереченні проти позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

У жовтні, листопаді 2005р. Христинівської міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності від 01.01.2004р. по 01.07.2005р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 22.11.2005р. №195/23-009/31324320.

Перевіркою було встановлено, що позивач в період, який перевірявся, надавав своїм працівникам додаткові блага у вигляді виплати їм коштів на харчування і в  порушення вимог пп. „б” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” не оподатковував ці виплати податком з доходів фізичних осіб. Сума не утриманого із вказаних виплат і не сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб склала 1552грн. 36коп.

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивач в порушення вимог п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72, допустив перевищення встановлених строків використання виданої ним під звіт готівки у сумі 9638грн. 56коп.

На підставі акта від 22.11.2005р. №195/23-009/31324320 Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією були прийняті і надіслані  позивачу спірні податкове повідомлення-рішення від 19.06.2000р. №0001162301/3, за яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4657грн. 08коп., у тому числі 1552грн. 36коп. за основним платежем і 3104грн. 72коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення від 08.06.2006р. №0001172301/3 про застосування до позивача 2368грн. фінансових санкцій за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, передбачених Указом Президента України від 12.06.1995р. №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Подані позивачем з позовом докази, а саме: наказ по підприємству від 16.01.2004р. №1/1-В про створення комісії і визначення відповідальних осіб за організацію презентацій, свят, прийомів делегацій постачальників сировини, покупців готової продукції, довіреність від 21.06.2004р., видана підприємством Герхарду Фішеру на придбання продуктів харчування і організацію представницького обіду, авансовий звіт Герхарда Фішера за 30.06.2004р. про використання коштів, наданих під звіт у сумі 846грн. 80коп., рахунки від 29.06.2004р. кафе „Шашлична” на суму 801грн. 80коп. і кафе „Якобс” на суму 45грн. та складений створеною на підприємстві комісією акт про проведення Герхардом Фішером  29.06.2004р. зустрічі з представниками компанії „Екотехніка” і використання при цьому коштів згідно з поданими рахунками і чеками, спростовують доводи відповідача, що сума –846грн. 80коп. була надана Герхарду Фішеру в червні 2004р. на його харчування як додаткове благо, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 03.08.2006р. господарський суд пропонував позивачу надати відповідні докази на підтвердження його доводів про використання усіх виплачених ним у період, який перевірявся, коштів на організацію презентаційно-рекламних акцій (обідів), однак позивач таких доказів господарському суду не надав і не пояснив причини їх ненадання.

Сторони визнали, що уся вказана в акті перевірки сума коштів - 9638грн. 56коп., яка була видана позивачем під звіт фізичним особам і щодо якої перевіркою було встановлене перевищення встановлених строків використання, насправді була видана позивачем шляхом переказу коштів із свого поточного рахунку на спеціальні карткові рахунки фізичних осіб в установі банку.  

Пункт 1.1 ст. 1 Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” термін „додаткові блага” визначає як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Підпунктом „б” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” установлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

Підпункт 4.3.2 п.4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Пункт 9.10 Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” містить такі норми:

„Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів”.

Згідно з п. 1.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72, вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними.

Пункт 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72, визначає, зокрема такі терміни:

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса підприємства - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

картковий рахунок - банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками;

Пункт 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72, передбачає, що видача готівкових коштів під звіт на відрядження здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів України. Видача готівкових коштів під звіт з каси підприємства на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту (далі - закупівля сільгосппродукції та заготівля вторсировини), дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі й для закупівлі в населення сільгосппродукції та заготівлі вторсировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці цілі, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача готівкових коштів під звіт проводиться з кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до чинного законодавства. У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядженні для потреб підприємства він звітує за витрачені кошти згідно із чинним законодавством.

Указом Президента України від 12.06.1995р. №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Згідно з ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Виплачена позивачем у червні 2004р. Герхарду Фішеру під звіт сума –846грн. 80 коп. на проведення презентаційно-рекламної акції (обіду) з представниками компанії „Екотехніка” не є додатковим благом для Герхарда Фішера у розумінні Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” тому вона не підлягала оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Отже, спірне податкове повідомленням-рішенням від 19.06.2006р. №0001162301/3 є неправомірним в частині визначеного за ним позивачу  податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 330грн. 24 коп., у тому числі 110грн. 08коп. за основним платежем і 220грн. 16коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, донарахованого з виплаченої позивачем у червні 2004р. Герхарду Фішеру під звіт суми –846грн. 80 коп.

В решті визначеної позивачу Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4326грн. 84коп., у тому числі 1442грн. 28коп. за основним платежем і 2884грн. 56коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, достатніх підстав вважати спірне податкове повідомленням-рішенням від 19.06.2006р. №0001162301/3 неправомірним немає, оскільки наявні у справі докази не спростовують встановлені перевіркою обставини і зроблені Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією за цими обставинами висновки.

Видача позивачем під звіт фізичним особам коштів шляхом їх переказу із свого поточного рахунку на спеціальні карткові рахунки фізичних осіб в установі банку означає, що у даному випадку кошти під звіт видавалися не готівкою із каси підприємства, а у безготівковій формі через установу банкую. Відтак відносини, пов'язані з видачею у такий спосіб коштів під звіт не регулюються п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72. Ці відносини в частині строків використання коштів і відповідальності за їх порушення врегульовані не вказаним Положенням та Указом Президента України від 12.06.1995р. №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” а п. 9.10 ст. 10 Закону України від 22.05.2003р. №3899-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Крім того, застосовані Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією до позивача за спірним рішенням від 08.06.2006р. №0001172301/3 фінансові санкції відповідно до ст.ст. 238, 239, 241 Господарського кодексу України відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням того, що моментом виявлення порушення у даному випадку є день складання акту перевірки - 22.11.2005р., то станом на 08.05.2006р. - день прийняття спірного рішення, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення правопорушення уже минув. Порушення Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією цього строку також означає про протиправність спірного рішення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково. Нечинними підлягають визнанню податкове повідомлення-рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 19.06.2000р. №0001162301/3 в частині визначеного позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 330грн. 24 коп., у тому числі 110грн. 08коп. за основним платежем і 220грн. 16коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.06.2006р. №0001172301/3 повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1грн. 40коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 19.06.2000р. №0001162301/3 в частині визначеного товариству з обмеженою відповідальністю „Преміум – Пак _- Україна” податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 330грн. 24 коп., у тому числі 110грн. 08коп. за основним платежем і 220грн. 16коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.06.2006р. №0001172301/3 повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум –Пак _- Україна” (вул. Леніна, буд. 122, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, ідентифікаційний код 31324320, поточний рахунок №260025247 в ЧОД АППБ „Аваль”, МФО 354411) –1грн. 40коп. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко М.В.