Рішення

від 27.11.2019 по справі 206/5644/19

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/5644/19

2/206/1402/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.,

при секретарі Биковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2019 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20.04.1959 року та зареєстрованого у ДМБТІ 17.08.1961 року, його дідусю, ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1 ). Відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22.01.1998 року №144, загальнодержавний кадастровий номер: 1210100000:09:387:0006, ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 0,0646 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 . Батько позивача - ОСОБА_5 , його дядько - ОСОБА_2 та бабуся - ОСОБА_3 для прийняття спадщини, у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини подали до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори відповідні заяви. 28.11.2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку АДРЕСА_3 по 1/3 частині кожному. Право власності на дані частки земельної ділянки було зареєстровано 14.03.2018 року. 10.06.2016 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 на 3/5 частини житлового будинку по 1/5 частині кожному. Що стосується 2/5 частини житлового будинку, нотаріус відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, про що 10.06.2016 року видала відповідну постанову по відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/5 частини житлового будинку, нотаріус зазначила що за життя ОСОБА_4 подарував 2/5 частини вищевказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями ОСОБА_6 , що підтверджується Договором дарування, посвідченим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19.09.1963 року за реєстровим номером 1-2663, однак він не є належним правовстановлюючим документом, оскільки власником не було дотримано вимогу ст.227 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року щодо реєстрації договору, а також вимоги законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, одночасно з`ясувалося, що в один день - 19.09.1963 року було укладено 2 правочини: договір дарування 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , відповідно до якого ОСОБА_4 подарував 2/5 частини вищевказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями ОСОБА_6 та заповіт, відповідно до якого, ОСОБА_6 заповідав своєму онуку - ОСОБА_4 2/5 частини домоволодіння, що знаходяться в АДРЕСА_4 . АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дід позивача ОСОБА_4 , протягом 6-ти місяців з часу відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 не вчинив дій, що свідчать про її прийняття. Тобто, його дід, ОСОБА_4 , подарував своєму дідові, ОСОБА_6 , 2/5 частини житлового будинку, договір про що не був зареєстрований та не може вважатися належним правовстановлюючим документом, а в свою чергу ОСОБА_6 заповідав 2/5 частини житлового будинку, які не були прийняті ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 .. Зазначені обставини, а саме щодо наявності договору дарування на 2/5 частини житлового будинку, стали їм відомі під час оформлення спадкових прав на житловий будинок у 2016 році. ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батько, ОСОБА_5 помер. Він, як спадкоємець за законом спадщину прийняв, що підтверджується спадковою справою. В 2004 році він переїхав проживати до будинку АДРЕСА_3 де й проживає по сьогодення. Просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 за набувальною давністю.

24.10.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі (а.с.38).

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності в якій підтримувала позовні вимоги та просила їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи - Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, але на адресу суду від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20.04.1959 року та зареєстрованого у ДМБТІ 17.08.1961 року, дідусю позивача - ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1 ) (а.с.8-9)

Відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22.01.1998 року №144, загальнодержавний кадастровий номер: 1210100000:09:387:0006, ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 0,0646 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 .

Батько позивача - ОСОБА_5 , його дядько - ОСОБА_2 та бабуся - ОСОБА_3 для прийняття спадщини, у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини подали до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори відповідні заяви та 28.11.2008 року вони отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку АДРЕСА_3 по 1/3 частині кожному (а.с.11-16).

Право власності на дані частки земельної ділянки було зареєстровано 14.03.2018 року.

10.06.2016 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 на 3/5 частини житлового будинку по 1/5 частині кожному (а.с.17-25).

19.09.1963 року було укладено договір дарування 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , відповідно до якого ОСОБА_4 подарував 2/5 частини вищевказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями ОСОБА_6 (а.с.27) та заповіт, відповідно до якого, ОСОБА_6 заповідав своєму онуку - ОСОБА_4 2/5 частини домоволодіння, що знаходяться в АДРЕСА_4 (а.с. 28).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.95).

10.06.2016 року постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/5 частин житлового будинку оскільки договір від 19.09.1963 року не був зареєстрований та не може вважатися належним правовстановлюючим документом, а ОСОБА_6 заповідав 2/5 частини житлового будинку, які не були прийняті ОСОБА_4 після його смерті (а.с.26).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.02.2019 року (а.с. 29).

Позивач як спадкоємець за законом прийняв спадщину після його смерті (а.с.88).

В 2004 році позивач переїхав проживати до будинку АДРЕСА_3 , де і проживає по цей день, що підтверджується місцем реєстрації відповідно до паспорта громадянина України (а.с.7) та домовою книгою (а.с.104-105).

Відповідно до ст.328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.344 ЦК України , особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК .

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна:

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК ). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК ). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК , право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК ). До позову додані документи, що підтверджують права власника на 2/5 частин домоволодіння, тобто власник майна є встановленим.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15 , 16 ЦК , а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 на протязі 15 років вільно та відкрито володіє спірним домоволодінням, що підтверджується матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи встановлені судом обставини, а саме що позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє домоволодінням АДРЕСА_3 , постійно мешкає у ньому близько 15 років, слідкує за ним, проводить ремонти, оплачує комунальні послуги, спірна 2/5 частини домоволодіння нікому не належить, ніхто не заявляв до нього вимог щодо повернення вказаної частини нерухомого майна, він продовжує відкрито та безперервно володіти спірною частиною будинку близько 15 років, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , іпн. НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_4 ), третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора (м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3, код ЄДРПОУ 05383454) про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев