Постанова

від 18.12.2019 по справі 440/2167/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 р.Справа № 440/2167/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.09.19 року по справі № 440/2167/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0006251401 та №0006241401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством не було допущено порушень податкового законодавства, оскільки господарські операції товариства з контрагентом ПП "ФГ "Урожай плюс" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Отже, з викладених підстав, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

28 серпня 2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 20 травня 2019 року №0006251401 та №0006241401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин справи з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, на недотримання судом першої інстанції вимог законності та обґрунтованості, оскільки вважає не підтвердженою реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "ФГ "Урожай плюс" у перевіряємий період. Зазначив, що джерело походження придбаного насіння соняшника невідоме, в актах не містяться відомості щодо особи/осіб, які передали товар покупцю, а саме наявний підпис без розшифрування посади, ПІБ осіб, відповідальних за здійснення даних господарських операцій. Також звертає увагу на податкову інформацію щодо ПП "ФГ "Урожай плюс", а саме: відсутність ПП "ФГ "Урожай плюс" за податковою адресою; слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062 внесеного до ЄРДР 22.12.2017за ознаками кримінального провадження, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. Таким чином, посилаючись на викладені доводи, вважає правомірними оскаржувані податкові повідомлення рішення, які скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.08.2014, номер запису в ЄДР про проведення державної реєстрації юридичної особи 15881020000014085; основний вид економічної діяльності - 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (том 1 а.с. 94-98). Товариство зареєстроване платником податку на додану вартість.

У період з 28.03.2019 по 17.04.2019 року посадовою особою ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" (податковий номер 39349845) податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.08.2014 по 31.12.2018.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2019 №540/16-31-14-01-10/39349845 (том 1 а.с. 207 /зі звороту/ - 229), відповідно до висновків якого зафіксовано порушення позивачем:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", п.5 П(С)БО 15 "Дохід", п.6 П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1339677,00 грн, у тому числі за 2017 рік - 269594,00 грн, І квартал 2018 року - 1070083,00 грн;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1570410,00 грн, у тому числі за грудень 2017 року - 381837,00 грн, січень 2018 року - 162180,00 грн, за лютий 2018 року - 797950,00 грн, за березень 2018 року - 228443,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення на вказаний акт, які зареєстровані в контролюючому органі за вх.№25120/10/16-31 від 07.05.2019 (том 1 а.с. 230-231) та за результатами розгляду яких першим заступником начальника ГУ ДФС у Полтавській області Д. Коротюк затверджено висновок від 15.05.2019 №94 про залишення висновків акту перевірки без змін (том 1 а.с. 233-235).

20.05.2019 на підставі висновків акту від 24.04.2019 №540/16-31-14-01-10/39349845 ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0006251401, яким ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 1674596,25 грн, з яких: 1339677,00 грн - податкові зобов`язання, 334919,25 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 235 зі звороту);

- №0006241401, яким ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 1963012,50 грн, з яких: 1570410,00 грн - податкові зобов`язання, 392602,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 236).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаних рішень протиправним та їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій у перевіряємий період між позивачем та ПП "ФГ "Урожай плюс" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2017 року - березень 2018 року у загальній сумі 1570410,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2017 рік та І квартал 2018 року у загальній сумі 1339677,00 грн, за результатами здійснення операцій між ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" та ПП "ФГ "Урожай плюс", оскільки в ході перевірки:

1) встановлено відсутність у актах перерахунку ціни партії товару відомостей щодо особи/осіб, які передали товар покупцю;

2) виявлено ненадання до перевірки довіреностей, наказів на відрядження та інших підтверджуючих документів, виписаних ПП "ФГ "Урожай плюс", про перебування відповідальних осіб, які здійснюють передачу товарів в адресу покупця ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" у м. Южне;

3) отримано податкову інформацію від 03.07.2018 №382/14-29-14-08/35451791, згідно з якою ПП "ФГ "Урожай плюс" відсутнє за податковою адресою, у останнього відсутні основні засоби та трудові ресурси для оброблення наявних у нього площ сільськогосподарських культур, а відносно створених з ознаками фіктивності контрагентів-постачальників останнього здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062, внесене до ЄРДР 22.12.2017.

Таким чином, на переконання контролюючого органу, фактично мала місце реалізація товару, джерело походження якого не встановлене, що є свідченням набуття ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" його у власність без наявності будь яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу хибними з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін`юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "ФГ "Урожай плюс".

Матеріалами справи підтверджено, що господарські операції ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" з ПП "ФГ "Урожай плюс" здійснювалися протягом 2017-2018 років відповідно до умов договорів від 05.12.2017 №05-12/17 (том 2 а.с. 217-218), від 11.12.2017 №11-12/17 (том 2 а.с. 10-15), від 01.02.2018 №01-02/18 (том 2 а.с. 60-62), від 26.01.201826-01/18 (том 3 а.с. 1-3), від 05.02.2018 №05-02/18 (том 2 а.с. 69-72), від 08.02.2018 №08-02/18 (том 2 а.с. 94-97), від 14.02.2018 №14-02/18 (том 2 а.с. 119-121), від 19.02.2018 №19-02/18 (том 2 а.с. 143-146), 22.02.2018 №22-02/18 (том 2 а.с. 171-174).

Предмет договорів за змістом є аналогічним та зводиться до того, що постачальник ПП "ФГ "Урожай плюс" зобов`язується поставити і передати у власність покупця ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО", а останній прийняти та оплатити соняшник врожаю 2017 року українського походження.

На виконання умов вказаних вище договорів щодо реалізації товару ПП "ФГ "Урожай плюс" на користь ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" виписані рахунки, видаткові та податкові накладні на загальну суму 9422458,32 грн, в тому числі ПДВ 1570409,70 грн (том 2 а.с. 16-27, 63-64, 73-78, 98-101, 122-127, 147-152, 175-182, 219, 221, 223, том 3 а.с. 4-11).

Розрахунки між позивачем та його контрагентом ПП "ФГ "Урожай плюс" проведено у безготівковій формі, що підтверджується реєстром документів за період з 01.12.2017 по 01.05.2018 та випискою по рахунку за період з 01.12.2017 по 31.05.2018 (том 3 а.с. 45-56).

За даними перевірки акту від 24.04.2019 №540/16-31-14-01-10/39349845 на бухгалтерському рахунку "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" дебіторська / кредиторська заборгованість відсутня.

У спірних господарських операціях транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника ПП "ФГ "Урожай плюс", про що свідчать долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 34-35, 67-68, 82-84, 105-108, 131-134, 156-160, 187-196, 225-229, том 3 а.с. 16-17).

На виконання вимог пункту 6.1 договорів поставки, підписаних між ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" та ПП "ФГ "Урожай плюс", у зв`язку з поставкою соняшника, якісні показники якого гірше базових, визначених у пункті 2.2 договорів, останніми складено акти перерахунку ціни партії від 07.12.2017, від 08.12.2017, від 11.12.2017, від 16.12.2017, від 21.12.2017, від 23.12.2017, від 16.03.2018, 15.03.2018, від 14.03.2018, від 22.02.2018, від 21.02.2018, від 20.02.2018, від 16.02.2018, від 15.02.2018, від 14.02.2018, від 13.12.2017, від 09.02.2018, від 08.02.2018, від 06.02.2018, від 03.02.2018, від 02.02.2018, від 01.02.2018, від 30.01.2018, від 19.01.2018, від 28.01.2018, від 12.01.2018, від 10.02.2018 (том 2 а.с. 62-93).

Як слідує зі змісту наявних договорів поставки, видаткових накладних та актів перерахунку ціни партії товару (том 2 а.с. 36-59, 85-93, 109-118, 135-142, 161-170, 197-214, 230-238, том 3 а.с. 18-35) придбане позивачем у ПП "ФГ "Урожай плюс" в результаті здійснення спірних господарських операцій насіння соняшника урожаю 2017 року було реалізоване на користь ТОВ "ТД "Дельта Вілмар".

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та контрагентами ПП "ФГ "Урожай плюс" договори містять положення щодо предмету, обов`язків та відповідальності сторін, строків дії договорів та ін., що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Таким чином, вищезазначені договори колегія суддів вважає належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Так, для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Так, норми п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вищезазначених норм були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися позивачем, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача.

Натомість, у акті зафіксовано факт реєстрації податкових накладних по спірних господарських операціях в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що суми ПДВ по виписаних податкових накладних включено до податкових декларацій з ПДВ (ряд.10.1 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту" податкових декларацій) за відповідні звітні періоди 2017-2018 роки (том 1 а.с. 239-248).

Також, будь яких зауважень щодо правильності оформлення рахунків, видаткових та накладних у акті перевірки від 24.04.2019 №540/16-31-14-01-10/39349845 перевіряючим не висловлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт отримання ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" соняшника від ПП "ФГ "Урожай плюс" у перевіряємий період.

Так, колегія суддів вважає підтвердженим факт того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів вказує на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а тому доводи апелянта про нереальність спірних господарських операцій, з оглядку на недоліки в оформленні актів перерахунку ціни партії, колегія суддів відхиляє.

Отже, колегія суддів вказує на те, що господарські операції ПП "ФГ "Урожай плюс" з його контрагентом підтверджуються вже наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача.

З приводу доводів апелянта про відсутність довіреностей, наказів на відрядження та інших підтверджуючих документів, виписаних ПП "ФГ "Урожай плюс", про перебування відповідальних осіб, які здійснюють передачу товарів в адресу покупця ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО" у м. Южне, колегія суддів вказує на те, що останнім до матеріалів справи були представлені довіреності, за змістом яких повноваження на оформлення та підписання від імені товариства товарно-транспортних накладних покладені на ОСОБА_1 . та Осипова О.М., а повноваження щодо отримання оригіналів накладних, додатків, рахунків, договорів або товарно-транспортних накладних покладені на директора товариства Боровкова М.В. (том 2 а.с. 3-6).

Доводи апелянта про наявну податкову інформацію від 03.07.2018 №382/14-29-14-08/35451791, згідно з якої ПП "ФГ "Урожай плюс" відсутнє за податковою адресою, у останнього відсутні основні засоби та трудові ресурси для оброблення наявних у нього площ сільськогосподарських культур, а відносно створених з ознаками фіктивності контрагентів-постачальників останнього здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062, внесене до ЄРДР 22.12.2017, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відсутність ПП "ФГ "Урожай плюс" за податковою адресою спростовуються тим, що в ході збирання вказаної вище податкової інформації контролюючими органами неодноразово направлялися запити до ПП "ФГ "Урожай плюс" за його податковою адресою і останнім надавалися відповіді на такі запити, про що безпосередньо зазначено у інформації від 03.07.2018 №382/14-29-14-08/35451791.

З приводу відсутності у ПП "ФГ "Урожай плюс" основних засобів та трудових ресурсів для оброблення наявних у останнього площ сільськогосподарських культур колегія суддів вказує на те, що чинне законодавство не позбавляє права залучати трудові ресурси та орендувати відповідну техніку для обробки полів.

Щодо кримінального провадження №32017110000000062, внесеного до ЄРДР 22.12.2017, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять судового вироку, стосовно контрагента позивача, який набрав законної сили. Відповідачем не надано будь яких документальних доказів, які б підтверджували порушення кримінального провадження відносно самого ПП "ФГ "Урожай плюс" чи його посадових осіб, пред`явлення їм обвинувачення та ухвалення відносно останніх вироку суду.

Крім того, за даними досудового розслідування виявлено фактичне створення невстановленими особами, діючими на території Київської області, низки суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, в тому числі, які є контрагентами-постачальниками ПП "ФГ "Урожай плюс". Тобто, в даному випадку не йдеться про фіктивність самого ПП "ФГ "Урожай плюс", а лише вказується про наявність ознак фіктивності у певних його контрагентів-постачальників.

Так, у листі ГУ ДФС у Київській області від 25.01.2018 №266/7/10-36-23 "Про надання інформації" (том 3 а.с. 59) зазначено, що ряд підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ "Метверс" (код ЄДРПОУ 41139921), ТОВ "Ай.ком" (код ЄДРПОУ 41387324), ТОВ "Оптторг.юа" (код ЄДРПОУ 41387446) та інші, вже здійснили та продовжують здійснювати операції щодо формування незаконного податкового кредиту для суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, зокрема, зареєстрованих платниками податків в органах державної фіскальної служби Миколаївської області, серед яких й ПП "ФГ "Урожай плюс" (код ЄДРПОУ 35451791).

Отже, вказане свідчить про те, що контролюючий орган відносить ПП "ФГ "Урожай плюс" до суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача, які ґрунтуються виключно на припущеннях,та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ПП "ФГ "Урожай плюс", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "ДІКАНЬКА-ЗЕРНО", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає спростованими наявними в матеріалах справи доказами доводи апелянта щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ФГ "Урожай плюс" у перевіряємий період.

Як наслідок, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", п.5 П(С)БО 15 "Дохід", п.6 П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України зроблено при довільному тлумаченні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 20.05.2019 №0006251401 та №0006241401, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ ОСОБА_2 -ЗЕРНО", оскаржуваних податкових повідомлень.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність висновків акту перевірки та наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року по справі № 440/2167/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 26.12.2019 року