Постанова

від 28.12.2019 по справі 904/2794/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2794/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 р., ( суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складений 12.09.2019р.) у справі 904/2794/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпромолсервіс", м. Синельникове, Дніпропетровська область

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 112 458,14 грн. за договором № б/н від 19.11.2018 року

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпромолсервіс" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) солідарно заборгованості за договором № б/н від 19.11.2018 року у розмірі 122 458,14 грн., з яких: 104 769,56 грн. - заборгованість за кредитом, 4 155,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 532,72 грн. - пеня за несвоєчасне використання зобов`язань за договором.

Позов обгрунтований неналежним виконанням зобов`язань відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни, а відповідачем-2 - своїх зобов`язань за договором поруки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "ТД Дніпромолсервіс" та з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі 104 769,56 грн. , в решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, господарський суд вказав на відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, звернулося до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- відсутність підпису відповідача-1 на умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними та не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами;

- суд , посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019 залишив поза увагою, що у вказаній справі абсолютно інші обставини, а також інші правовідносини, оскільки відповідачем у згаданій справі є фізична особа, а отже на правовідносини між сторонами розповсюджуються дія законодавства про захист прав споживачів;

- відповідач - 1, як позичальник не заперечував факту ознайомлення з Умовами;

- встановивши, що банк надав відповідачу-1 кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту та нарахованій сумі пені.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.11.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпромолсервіс" (далі-відповідач-1) підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви, відповідач-1 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі по тексту -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrіvаtbank.uа., які разом складають Договір банківського обслуговування № б/н від 19.11.2018 (далі по тексту - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

У відповідності до умов договору відповідачу-1 позивачем встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку (позивача) і клієнта (в даному випадку відповідача) (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

До кредитного договору банк додав Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Як вбачається з наданої позивачем довідки про розмір установлених кредитних лімітів, 18.01.2019 відповідачу - 1 був установлений кредитний ліміт в сумі 200000,00грн.

Згідно п. 3.2.1.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1. Умов).

При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки у розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати, на яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.2.1.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3. Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку з нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.5 Умов банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

10.01.2019 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) (поручителем) укладено договір поруки №Р1547106873419361199 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Підприємством відповідача (боржника) зобов`язань за угодами приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2 Угоди 1 - 34 % річних;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.2.3. Угоди 1 - 68% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.15 Угоди - в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди - 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 90000,00 грн.

Пунктом 1.2. договором поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 цей Договір припиняє свою дію (п. 4.1. договору поруки).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем-1 неналежним чином виконувалися зобов`язання за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, у зв`язку з чим, станом на 29.05.2019, у останнього виникла заборгованість у загальній сумі 112458,14 грн., яка складається з наступного:

- 104 769,56 грн. заборгованості за кредитом;

- 4 155,86 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 3 532,72 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором від 19.11.2018 в частині своєчасного повернення кредитних коштів позивачу, порушення відповідачем-2 зобов`язань за договором поруки від 10.01.2019 господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення солідарно з відповідачів 104769грн.56коп. заборгованності за кредитом.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.06.2019 у справі № 342/180/17: в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. .

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільний кодекс України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09.04.1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 с. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі 4155,86грн. та пені в сумі 3532,72грн., господарський суд виходив з відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Так, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Позивачем не надано доказів того, що саме ті Умови та Правила, на які він посилається позовній заяві діяли на час підписання відповідачем заяви.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4155,86грн. та пені в сумі 3532,72грн. правильно визначені господарським судом такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та підстави для його скасування відсутні.

Вказане вище спростовує доводи скаржника про обізнаність ТОВ ТД Дніпромолсервіс з умовами договору кредитування.

Доводи скаржника відносно того, що господарський суд неправомірно послався при вирішенні даного спору на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, оскільки відповідачем у згаданій справі є фізична особа, а отже на правовідносини між сторонами розповсюджуються дія законодавства про захист прав споживачів колегією суддів визнані безпідставними.

Так, при вирішенні спору у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст..269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 р. у справі 904/2794/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г.Іванов