Постанова

від 26.12.2019 по справі 140/2896/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12154/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі №140/2896/19 (ухвала постановлена в м. Луцьку, головуючий суддя Костюкевич С.Ф.) за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бестдрайв" до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ПП Бестдрайв 26.09.2019 звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області в частині про включення до переліку ризикових платників податків , зобов`язання виключити з переліку підприємств, визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі наступних податкових накладних: ПН № 32 від 22.08.2019 року, ПН № 33 від 22.08.2019 року, ПН № 34 від 22.08.2019 року, ПН № 35 від 23.08.2019 року, ПН № 36 від 23.08.2019 року, ПН № 37 від 23.08.2019 року, ПН № 38 від 27.08.2019року, ПН № 39 від 02.08.2019 року, ПН № 40 від 30.08.2019 року, ПН № 41 від 28.08.2019 року, ПН № 42 від 27.08.2019 року, ПН № 43 від 29.08.2019 року, ПН № 44 від 29.08.2019 року, ПН № 45 від 27.08.2019 року, ПН № 46 від 27.08.2019 року, ПН № 47 від 27.08.2019 року, ПН № 48 від 27.08.2019 року, ПН № 49 від 29.08.2019 року, ПН № 50 від 27.08.2019 року, ПН № 51 від 27.08.2019 року, ПН № 52 від 27.08.2019 року, ПН № 53 від 29.08.2019 року, ПН № 54 від 29.08.2019 року, ПН № 55 від 30.08.2019 року, ПН № 56 від 30.08.2019 року, ПН № 57 від 29.08.2019 року, ПН № 58 від 28.08.2019 року та зобов`язання зареєструвати зазначені накладні.

15.10.2019 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Приватного підприємства «Бестдрайв» до переліку ризикових платників податків.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що неправомірне включення позивача до переліку ризикових платників податків стає причиною зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу призводить до негативних наслідків для підприємства, а саме: погіршення ділової репутації, а також до можливих прямих і непрямих збитків підприємства, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача та розірвання ділових відносин.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року задоволено клопотання Приватного підприємства «Бестдрайв» . Зупинено дію рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом від 23 серпня 2019 року №95, в частині внесення до переліку ризикових платників податків Приватного підприємства «Бестдрайв» .

Не погодившись з таким рішенням суду першої ГУ ДФС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні даної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що сама лише незгода ПП Бестдрайв із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, у свою чергу суд першої інстанції зазначаючи , що в оскаржуваному рішенні, оформленому протоколом від 23.08.2019 №95, відсутнє будь-яке обґрунтування його прийняття , фактично до постановлення рішення в даній справі надає оцінку оскарженому рішенню.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд не наводить мотивів, за яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, зупинення дії нормативно-правового акта, який оскаржується, можливе лише у разі очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом про його оскарження.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Предметом спору по даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області в частині включення до переліку ризикових платників податків; зобов`язання виключити з переліку підприємств та визнання протиправними дій ДФС України щодо зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі оскаржуваних податкових накладних.

Як видно з протоколу засідання комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.08.2019 №95, позивача включено до переліку ризикових платників податку ІТС «Податковий блок» відповідно до абзацу 6 підпункту 1.6 пункту 1 критеріїв ризиковості, зареєстрованих в ДФС за №1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019.

Позивач просить суд зупинити дію рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, оформлену таким протоколом № 95 від 23 серпня 2019 року в частині внесення ПП Бестдрайв до переліку ризикових платників податків.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Крім того, перевірка протиправності оскаржуваних рішень можлива лише в ході з`ясування усіх фактичних обставин справи при розгляді її по суті, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

На переконання колегії суддів, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим при вирішенні заяви про забезпечення позову.

На цій підставі колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України. При цьому, колегія суддів вважає, що відповідність винесеного рішення критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Така ж позиція висловлена Верховним судом у постанові від 30.09.2019 у справі №420/5553/18.

Відтак, підстави для задоволення заяви Приватного підприємства "Бестдрайв" про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність забезпечення адміністративного позову, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі №140/2896/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Приватного підприємства "Бестдрайв" про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді О. О. Большакова В. Я. Качмар