Ухвала

від 24.12.2019 по справі 523/8839/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1158/19

Номер справи місцевого суду: 523/8839/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07.11.2018 року відносно ОСОБА_8 , -

встановив:

оскаржуваним вироком районного суду:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Татарбунари, Одеської області, українець, громадянин України, одружений, маючий на утриманні 4-х дітей, не працевлаштований, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий:

-25.01.2011року Татарбунарськимрайонним судомОдеської областіза ч.3ст.185КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 31.03.2014 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 303 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 71,72 КК України, приєднана частина не відбутого покарання за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 25.01.2011 призначено остаточне покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 19.08.2016 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст.75 КК України обвинувачений звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням обов`язків передбачених п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили залишено без змін. Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів.

Згідно з оскаржуваним вироком районного суду ОСОБА_8 визнаний винним за те, що, 09.03.2018 року, о 06.00 год., реалізуючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно із корисливим мотивом, знаходячись біля будинку №34 по вул. Почтовій в м. Одесі, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, відкрито вирвав із рук ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Нuawei YЗ 2017 Grау» ІМЕI НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 вартістю 2599,90 гривень, а також сумку потерпілої, з якої дістав грошові кошти в сумі 1500,00 гривень та 80 доларів США, після чого викинувши сумку, залишив місце скоєння злочину розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Вказаними злочинними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 6207,81 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_8 , просить вирок суду скасувати вирок районного суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. Прокурор зазначає, що призначене районним судом покарання не відповідає тяжкості злочину, особі обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий та судимість не погашена, а тому призначене судом покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, є занадто м`яким.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в зв`язку з істотними порушеннями вимог КПК України допущеними районним судом під час розгляду кримінального провадження; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч.2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно з положеннями ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до вимог ст.374 КПК України та роз`яснень, які містяться в п.п. 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», судам вказано на необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК України про обґрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини. Звернута увагу судів на те, що згідно з вимогами ст.323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак, зазначені вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження виконані не були.

Згідно з положеннями ч.3 ст.373КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до положень п.2 ч.3 ст.374КПК України мотивувальначастина обвинувальноговироку повиннамістити середіншого докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині обвинувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а також мотивовані висновки суду про доведеність вчинення кримінального правопорушення або недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК України. Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі №521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно оскарженого вироку, визнаючи винним ОСОБА_8 у інкримінованому йому злочині, районний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуваний вирок районного суду не можна вважати законним і обґрунтованим.

Так, як свідчать матеріали кримінального провадження, зокрема зміст мотивувальної частини вироку, журнал судового засідання та звукозапис фіксації судового процесу в суді першої інстанції, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 фактично своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнавав та заперечував щодо наявності у нього умислу на відкрите викрадення майна потерпілої, посилаючись на те, що взяв майно потерпілої в рахунок сплати за проїзд, оскільки компанія до якої входила потерпіла не бажала розраховуватися за послуги таксі (т.1, а.с.38-39, 41-43).

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, районний суд прийняв рішення про здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись при цьому лише допитом обвинуваченого та оголошенням досудової доповіді.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_8 заперечувалась такі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності до положень ст.91 КПК України, як форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим спрощена процедура розгляду кримінального провадження в даному випадку не могла бути застосована.

З огляду на зазначене, висновок районного суду про доведеність вини особи без належного аналізу інших доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, апеляційний суд визнає передчасним.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 зроблені без аналізу сукупності зібраних доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого тощо, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст.370,374КПК Українита загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ч.1 ст.412 КПК України, а тому не може залишатися у силі і підлягає скасуванню.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п.п. 2-7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

У зв`язку зі скасуванням вироку з процесуальних підстав, доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного покарання, апеляційним судом не перевіряються, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, як така, що містить вимогу про скасування вироку, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в районному суді зі стадії підготовчого судового засідання.

При новому розгляді даного кримінального провадження суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, усунути вказані в ухвалі порушення, розглянути кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_8 та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального та кримінального законів, яке буде відповідати вимогам закону та забезпечить виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК України.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року відносно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №12018161490001043 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.186 КК України в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4