Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/11548/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019Справа № 910/11548/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київбудсервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Літейл" пророзірвання договору Представники: від позивача:Мінко А.В. - представник на підставі ордеру від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київбудсервіс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літейл" про розірвання договору від 17.12.2018 № 1712/18-1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати договір від 17.12.2018 № 1712/18-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

04.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11548/19, підготовче засідання призначено на 07.10.2019.

07.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву.

У підготовчому засіданні 07.10.2019 судом оголошено перерву до 24.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву у справі № 910/11548/19.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 суд викликав сторін у підготовче засідання на 24.10.2019.

18.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку для подання відзиву та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частино 5 зазначеної статті визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У відповідно до частини 5 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Частиною 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на ціну позову, суд зазначає, що вказана справа є малозначною в силу закону, відтак, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на що клопотання відповідача визнається необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

21.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку для подання відзиву та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 судом оголошено перерву до 12.11.2019.

У підготовчому засіданні 12.11.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 суд викликав відповідача у судове засідання на 28.11.2019.

У судовому засіданні 28.11.2019 судом оголошено перерву до 16.12.2019.

16.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2019 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 16.12.2019 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Суд повідомив позивача про надходження від відповідача через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що директор відповідача знаходиться на лікуванні, відтак, у відповідача немає можливості надати відзив на позовну заяву. До того ж, у клопотанні зазначено, що представник відповідача в цей день перебуватиме в іншому судовому засіданні.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення судового засідання суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, у зв`язку з тим, що підготовчі та судові засідання вже неодноразово відкладалися, у зв`язку із неявкою представника відповідача. До того ж, клопотання відповідача про відкладення судового засідання підписані представником відповідача - адвокатом Романцовою Т.В., яка не з`явилася у жодне засідання по даній справи, мотивуючи це, зокрема, непрацездатністю директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Літейл". Разом з тим, суд зазначає, що непрацездатність директора не є поважною причиною для неявки представника відповідача у судове засідання. При цьому, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Таким чином, з огляду на встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, та враховуючи, що підготовчі та судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку із неявкою представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Станом на 16.12.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 06.09.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 16.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Київбудсервіс" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літейл" (постачальник за договором) укладено договір № 1712/18-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупцю продукцію (надалі - товар) згідно із специфікаціями (додатки до договору), а покупець зобов`язується сплатити вартість товару постачальнику у строк та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору сторони узгодили, що вид товару, його кількість, специфікація товару, вартість товару та інші умови цього договору визначаються сторонами у специфікаціях (додатки до цього договору), якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору оплата вартості товару здійснюється покупцем в українській національній валюті шляхом безготівкового банківського переказу на поточний рахунок постачальника відповідно до наданих постачальником рахунків-фактур.

За умовами пункту 3.2. договору оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах, визначених специфікаціями (додатками до договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар протягом строку поставки, який визначений сторонами у додатках до цього договору.

За умовами пункту 4.8. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю, а також підписання та скріплення печатками сторін видаткової накладної.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункту 9.1. договору).

Відповідно до пункту 3 додатку № 1 до договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 сторони погодили вартість товару в сумі 694 487 грн 75 коп., в тому числі ПДВ - 115 747 грн 96 коп.

Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 оплата вартості товару, визначеної у п. 3 цього додатку № 1, здійснюється покупцем наступним чином:

4.1. покупець сплачує аванс у розмірі 60 % вартості товарів - 408 292 грн 65 коп., в тому числі ПДВ - 68 048 грн 78 коп. на поточний рахунок постачальника до 28.12.2018.

4.2. остаточний розрахунок по додатку № 1 покупець сплачує 272 195 грн 10 коп. на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника листа про готовність товару на заводі.

Згідно з пунктом 5.1. додатку № 1 до договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 строк поставки товару - 10.02.2019.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 позивачем було проведено попередню оплату товару на загальну суму 408 292 грн 65 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 22.12.2018 № 1319, від 22.12.2018 № 1320 та від 22.12.2018 № 1321 з призначенням платежу: "Аванс за вентиляційне обладнання зг. Договору №1712/18-1 від 17.12.2018р…".

22.01.2019 позивачем було додатково сплачено відповідачу 155 788 грн 70 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 22.01.2019 № 1475 з призначенням платежу: "Аванс за вентиляційне обладнання зг. Договору №1712/18-1 від 17.12.2018р.".

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 564 081 грн 35 коп.

22.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про виконання зобов`язань та сплату штрафних санкцій за договором від 17.12.2018 № 1712/18-1. Однак вказана претензія залишилися без відповіді та задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого товару позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору від 17.12.2018 № 1712/18-1.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

16.08.2019 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 в односторонньому порядку. Вказане повідомлення залишилося без відповіді та задоволення.

Пунктом 9.2. договору визначено, що договір може бути припинено достроково у наступних випадах: за спільною письмовою згодою обох сторін; за ініціативою покупця за умови попередження постачальника в письмовому вигляді в термін не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів до дати такого дострокового припинення.

Судом встановлено, що в повідомленні від 16.08.2019 про розірвання договору від 17.12.2018 № 1712/18-1, позивачем не зазначено дати такого дострокового припинення, відтак, на момент звернення до суду з даним позовом договір від 17.12.2018 № 1712/18-1 є чинним.

Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд розцінює повідомлення позивача від 16.08.2019 про розірвання договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 як пропозицію про розірвання договору.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, внаслідок невиконання яких покупець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору, вимоги позивача про розірвання договору від 17.12.2018 № 1712/18-1 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір від 17.12.2018 № 1712/18-1 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Київбудсервіс" (вул. Тимофія Строкача, 5, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 33887512) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літейл" (вул. Анрі Барбюса, 5-Б, офіс 11, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40017842).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літейл" (вул. Анрі Барбюса, 5-Б, офіс 11, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київбудсервіс" (вул. Тимофія Строкача, 5, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 33887512) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 28.12.2019

Суддя Н.Б. Плотницька