Рішення

від 26.12.2019 по справі 915/2229/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 915/2229/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв (54020, м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 8; ідентифікаційний код 39573908)

до відповідача: Державного підприємства Племрепродуктор Степове (57107, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Степове; ідентифікаційний код 00854995)

про: стягнення 397,90 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

06.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 06.11.2019 (вх. № 17108/19) про стягнення з Державного підприємства Племрепродуктор Степове заборгованості за Договором поставки № 914 від 03.07.2017 в сумі 11325,00 грн, 3 % річних в сумі 397,90 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № 914 від 03.07.2017; видаткових накладних № 210 від 26.07.2018, №238 від 31.07.2018, № 117 від 15.08.2018; рахунків на оплату № 1179 від 26.07.2018, № 1208 від 31.07.2018, № 1307 від 15.08.2018; податкових накладних № 170 від 26.07.2018, № 195 від 31.07.2018, № 94 від 15.08.2018; претензії (вимога) про сплату заборгованості за договором поставки № 914 від 03.07.2017 з доказами направлення на адресу відповідача; застосування норм статей 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки товару.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2229/19 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 03 грудня 2019 року о 09:30; викладено вимоги до позивача; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

18.11.2019 до суду від позивача надійшов лист б/н від 18.11.2019 (вх. № 17711/19) на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2019.

21.11.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 20.11.2019 (вх. № 17908/19) про зменшення розміру позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв повідомило суд, що 11.11.2019 відповідачем була сплачена сума основного боргу за Договором поставки згідно рахунків 1179 від 26.07.2018, № 1208 від 31.07.2018, № 1307 від 15.08.2018 за Договором поставки № 914 від 03.07.2017 в розмірі 11325,00 грн. Зазначене підтверджується випискою по рахунку за 11.11.2019. На підставі наведеного, керуючись ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач повідомив суд про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути Державного підприємства Племрепродуктор Степове на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв 3 % річних в сумі 397,90 грн; витрати за судовий збір в сумі 1921,00 грн покласти на відповідача.

Копія вказаної заяви скерована позивачем на адресу відповідача 21.11.2019, що підтверджується доданими до заяви доказами (опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек, поштова накладна).

Ухвалою суду від 03.12.2019 розгляд справи було відкладено на 26 грудня 2019 року о 09:30.

В засіданні 03.12.2019 судом констатовано, що заява б/н від 20.11.2019 (вх. № 17908/19) про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, в даній справі підлягають розгляду позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства Племрепродуктор Степове на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв 3 % річних в сумі 397,90 грн.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 11.11.2019 відповідачу було встановлено 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 14.11.2019, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400138235080. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 29.11.2019 включно.

Разом з тим, ні станом на 29.11.2019, ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання 26.12.2019 сторони своїх повноважних представників не направили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (12.12.2019) та відповідачем (07.12.2019) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2019 у справі № 915/2229/19 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400138731282, 5400138731290.

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на повторну неявку в судове засідання представників сторін, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 26.12.2019 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2017 року між Державним підприємством Племрепродуктор Степове та Товариством з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв був укладений договір поставки № 914 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач, як продавець, зобов`язався передати у власність покупця, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити майно (надалі - Товар). Найменування Товару, загальна кількість окремої партії Товару, що підлягає поставці, одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру Товару визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що оформлюються Сторонами протягом строку дії цього Договору та є невід`ємною частиною Договору. Загальна кількість Товару за цим Договором визначається сумарною кількістю партій товарних поставок, які зазначені в рахунках-фактурах та видаткових накладних, оформлених Сторонами, та фактично прийнятих Покупцем в період дії цього Договору.

За умовами наведеного Договору:

- ціна на товар формується продавцем та вказується в рахунках-фактурах, що оформлюються продавцем протягом дії цього Договору та пред`являються Покупцю до оплати (п. 3.1);

- загальна сума Договору визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в рахунках-фактурах та видаткових накладних, оформлених сторонами, та фактично прийнятих покупцем в період дії цього Договору (п. 3.4);

- покупець здійснює оплату ціни окремої партії товару на умовах 100 % оплати по факту отримання товару протягом 30 календарних днів з дати належного оформлення сторонами видаткової накладної (п. 3.5);

- порядок оплати ціни товару може бути змінений за взаємною згодою сторін, шляхом внесення відповідних відомостей до рахунку-фактури (п. 3.6);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (п. 5.1);

- строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 5.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2018 (п. 5.2);

- закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.3);

- у випадку порушення Договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України (п. 6.1).

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога продавця до покупця про стягнення з останнього 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

До предмету доказування у даній справі належать обставини поставки товару позивачем та прострочення відповідачем розрахунків за поставлений товар.

Так, позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- договір поставки № 914 від 03.07.2017;

- видаткові накладні № 210 від 26.07.2018, №238 від 31.07.2018, № 117 від 15.08.2018;;

- рахунки на оплату № 1179 від 26.07.2018, № 1208 від 31.07.2018, № 1307 від 15.08.2018;

- податкові накладні № 170 від 26.07.2018, № 195 від 31.07.2018, № 94 від 15.08.2018;

- претензія (вимога) про сплату заборгованості за договором поставки № 914 від 03.07.2017 з доказами направлення на адресу відповідача;

- банківська виписка по рахунку від 11.11.2019.

Відповідач, як було вище зазначено, відзив на позовну заяву та жодних доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 11325,00 грн, що підтверджується:

1. Видатковими накладними:

- № 210 від 26.07.2018 на суму 6900,00 грн;

- № 238 від 31.07.2018 на суму 2485,00 грн;

- № 117 від 15.08.2018 на суму 1940,00 грн.

2. Податковими накладними:

- № 170 від 26.07.2018 на суму 6900,00 грн;

- № 195 від 31.07.2018 на суму 2485,00 грн;

- № 94 від 15.08.2018 на суму 1940,00 грн.

Крім того, на виконання умов п. 3.1 Договору позивачем надано відповідачу оформлені до оплати рахунки:

- № 1179 від 26.07.2018 на суму 6900,00 грн;

- № 1208 від 31.07.2018 на суму 2485,00 грн;

- № 1307 від 15.08.2018 на суму 1940,00 грн.

За даними позивача, які не спростовані належними доказами, відповідач з простроченням провів оплату за поставлений товар на загальну суму 11325,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за 11.11.2019.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, позивач 22.10.2019 оформив та скерував на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором поставки № 914 від 03.07.2017 з вимогою погасити заборгованість за Договором в сумі 11325,00 грн шляхом перерахування грошових коштів за наведеними реквізитами.

Суд відмічає, що докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної та своєчасної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за товар, поставлений за договором поставки № 914 від 03.07.2017, у зв`язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних в розмірі 397,90 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Так, з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку вбачається, що відповідні нарахування товариством проведені:

- за видатковою накладною № 210 від 26.07.2018 за період з 26.08.2018 по 31.10.2019 на суму 245,00 грн;

- за видатковою накладною № 238 від 31.07.2018 за період з 31.08.2018 по 31.10.2019 на суму 87,20 грн;

- за видатковою накладною № 117 від 15.08.2018 за період з 15.09.2018 по 31.10.2019 на суму 65,70 грн;

Суд, перевірив наведений розрахунок 3% річних та дійшов таких висновків.

При нарахуванні 3% річних за видатковою накладною № 210 від 26.07.2018 позивачем не були враховані вимоги ч. 5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України та п. 3.5 Договору першим днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 28.08.2018, оскільки 25.08.2018 припадає на суботу, а перший за ним робочий день - це 27.08.2018.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних за видатковою накладною № 210 від 26.07.2018 за період з 28.08.2018 по 31.10.2019 є 243,86 грн.

Розрахунок 3 % річних за іншими видатковими накладними позивачем проведено вірно.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає сума 3 % річних у загальному розмірі 396,76 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 1,14 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1915,43 грн ((396,76 / 397,90) * 100 %= 99,71 %; 99,71 % * 1921,00 = 1915,43) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Племрепродуктор Степове (57107, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Степове; ідентифікаційний код 00854995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв (54020, м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 8; ідентифікаційний код 39573908) 3 % річних в сумі 396,76 грн та 1915,43 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1,14 відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Меркатор-Миколаїв (54020, м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 8; ідентифікаційний код 39573908);

Відповідач: Державне підприємство Племрепродуктор Степове (57107, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Степове; ідентифікаційний код 00854995).

Повне рішення складене та підписане судом 28.12.2019.

Суддя О.Г. Смородінова