Рішення

від 24.12.2019 по справі 916/3140/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3140/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/3140/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 20-А, код ЄДРПОУ 31746053)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 41740807)

про стягнення 156 450,47грн., -

Представники сторін:

від позивача - Олексієнко С.В,, довіреність № б/н, дата видачі : 05.12.19;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» про стягнення 156 450,47грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2019р. провадження по справі №916/3140/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (покупець) було укладено договір поставки №02/01, відповідно до умов якого постачальник Постачальник поставляє та передає партіями у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного Договору продукти рідкі яєчні пастеризовані (меланж, білок, жовток), яйце куряче, в подальшому за текстом іменується - Товар, зазначений в Замовленнях та видаткових накладних (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.2.1. договору Загальна вартість цього Договору складається з суми вартості партій Товару, на постачання яких Постачальником було прийнято до виконання відповідні Замовлення Покупця, оформлені па підставі Прайс-листа/Специфікації (Додаток №1 до Договору). Орієнтовна, попередньо узгоджена Сторонами вартість Договору, з урахування строку, на який його укладено, становить 3 000 000грн. (три мільйона), в т.ч. ПДВ - 500 000 гри. Ціни на Товар, погоджені сторонами у Прайс- листі/Специфікації (Додаток №1 до Договору) за цим Договором не можуть змінюватися в односторонньому порядку.

Розрахунки за цим Договором за Товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів по передоплаті згідно рахунку-фактури Постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.2.4 договору).

Постачальник поставляє Товар на умовах DDP (склад Покупця, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 або м Одеса, вул Прохорівська, 47) у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього Договору (п.3.1 договору).

Пунктом 3.3. передбачено, що передача та прийом кожної партії Товару здійснюється на підставі поданого Покупцем Замовлення та оформлюється підписанням обома Сторонами відповідної видаткової накладної.

Відповідно до пункту 7.1 договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018р. включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання своїх зобов`язань. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії цього Договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Позивач вказує, що на виконання умов договору здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 5 101 342,80грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 4 995 000грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи. Вартість отриманого та неоплаченого товару склала 146 342,80грн.

21.08.2019р. позивач надіслав на адресу відповідачу претензію №15/08-19 від 15.08.2019р. з вимогою сплатити наявну заборгованість та нараховані штрафні санкції. Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2018р. щодо оплати вартості отриманого товару, стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, визнається майново-господарським зобов`язанням. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (покупець) було укладено договір поставки №02/01, відповідно до умов якого постачальник поставляє та передає партіями у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного Договору продукти рідкі яєчні пастеризовані (меланж, білок, жовток), яйце куряче, в подальшому за текстом іменується - Товар, зазначений в Замовленнях та видаткових накладних (п.п.1.1 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №02/01 від 02.01.2018р. позивач, поставив відповідачу товар на суму загальну суму 5 101 342,80грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів по передоплаті згідно рахунку-фактури Постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.2.4 договору).

Проте відповідач, в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково в сумі 4 955 000грн., вартість отриманого та неоплаченого товару склала 146 342,80грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» позовні вимоги про стягнення з відповідача 146 342,80грн. основного боргу за договором поставки №02/01 від 02.01.2018р., такими, що відповідають дійсними обставинам справи та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором поставки №02/01 від 02.01.2018р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 9 277,73грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.8. договору за прострочення здійснення розрахунку за Товар Покупець зобов`язаний виплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9 277,73грн. за порушення грошових зобов`язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2018р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 829,94грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» трьох відсотків річних в сумі 829,94грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 20-А, код ЄДРПОУ 31746053) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 41740807) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Хліб» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 41740807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 20-А, код ЄДРПОУ 31746053) основний борг у сумі 146 342 (сто сорок шість тисяч триста сорок дві)грн. 80коп., пеню в сумі 9 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім)грн. 73коп, 3% річних в розмірі 829 (вісімсот двадцять дев`ять)грн. 94коп. судовий збір в сумі 2 346 (дві тисячі триста сорок шість)грн. 77коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 грудня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна