Рішення

від 26.12.2019 по справі 922/2034/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2019 р.Справа № 922/2034/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

за участю представників:

позивача - Крючков І.М., дов. № 01-43/745 від 19.03.2019;

відповідача (заявник) - Баранов Т.О., дов. від 04.01.2019, св-во про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗП № 001068 від 28.04.2015.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222", м. Харків, про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 30541 від 16.12.2019) по справі

за позовом Харківської обласної ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222", м. Харків про визнання припиненим договору, звільнення та повернення приміщень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2019 по справі № 922/2034/19 у задоволенні позову Харківської обласної ради, м. Харків, відмовлено повністю.

До закінчення судових дебатів у справі повноважний представник відповідача, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України звернуся до суду з заявою про намір подати до суду докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання про судові витрати, на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи у суді, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

16.12.2019 представником відповідача подано заяву про розподіл та стягнення судових витрат на правничу допомогу (вх. № 30541), в якій просить суд, згідно ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, здійснити розподіл понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, в розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2019 прийнято заяву представника відповідача про розподіл та стягнення судових витрат на правничу допомогу (вх. № 30541 від 16.12.2019) - до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 24.12.2019 о 12:15 год.

У судовому засіданні 24.12.2019 оголошувалась перерва до 26.12.2019 об 11:45 год.

У судовому засіданні 26.12.2019 представник заявника підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.

Представник Харківської обласної ради у судовому засіданні 26.12.2019 проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222", м. Харків, щодо стягнення понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, в розмірі 25000,00 грн., просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. (вх. № 31613). Зокрема у поданому клопотанні зазначив, що із сумою зазначених судових витрат не погоджується, оскільки вони неспівмірні зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Так, як зазначає представник ХОДА, за змістом пункту 3.1. договору про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2019 та пунктів 2-4 додаткової угоди № 3 від 13.09.2019 до вказаного договору гонорар виконавця за даним договором визначається виходячи зі складності правової ситуації, у вирішенні якої бере участь виконавець та фактичних витрат часу виконавця за вчинення дій, що передбачені розділом 1 цього договору і сплачується замовником після завершення розгляду справи у суді відповідної інстанції. Загальна ціна цього договору становить загальний обсяг платежів. Вартість години послуг складає 2000,00 грн. Матеріалами цієї справи підтверджується, що інтереси ТОВ Аптека № 222 у суді першої інстанції представляв адвокат Баранов Т.О. - як засновник і керівник Адвокатського об`єднання ПРАВОТА . Він же був представником ТОВ Аптека № 222 в іншій судовій справі № 910/7420/19, яка слухалася між тими самими сторонами із одних і тих саме фактичних обставин. Втім у справі № 910/7420/19 відповідач був позивачем. Тобто обставини справи № 922/2034/19 на момент її розгляду у суді першої інстанції представнику відповідачу були відомі і доводи відповідача у відповіді на позов аргументована подібними доводами, що і позов по справі № 910/7420/19. Отже позиція відповідача протягом часу розгляду справ у судах не змінювалась. За таких обставин вважає, що вартість послуг на надання професійної правничої допомоги по цієї справі має бути зменшеною до 5000,00 грн.

Представник заявника у судовому засіданні заперечував проти доводів представника Харківської обласної ради щодо зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши подану представником відповідача заяву про розподіл та стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з чим, відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до пункту 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 1статті 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: свідоцтво адвоката Баранова Т.О., договір про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2019, укладений між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АПТЕКА №222" (ТОВ "АПТЕКА №222") (ЄДРПОУ 31439339), іменований надалі "Замовник", в особі керівника Седакової Людмили Анатоліївни, що діє на підставі статуту, з одного боку, і Адвокатським Об`єднанням "ПРАВОТА" (ЄДРПОУ 41625771 ) іменований надалі "Виконавець", в особі Голови Баранова Тараса Олеговича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, а разом іменовані "Сторони"; детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та понесених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції , актом виконаних робіт №1 від 11.12.2019, підписаним представниками сторін, рахунком на оплату адвокатських послуг від 11.12.2019, платіжним дорученням від 12.12.2019 про оплату професійної правничої допомоги по справі № 922/2034/19 в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору про надання правової допомоги від 04.01.2019, замовник доручає, а виконавець зобов`язується, у встановленому Законом порядку надавати замовникові комплекс послуг в області юриспруденції (юридичні послуги). Комплекс юридичних послуг містить у собі:

- консультації з питань організації й ведення діяльності замовника;

- консультації з питань організації й здійснення претензійно-позовної роботи замовником;

- представництво виконавцем інтересів замовника перед третіми особами (кредиторами й дебіторами замовника, органами, що здійснюють перевірку господарської діяльності замовника);

- представництво і захист виконавцем інтересів замовника в державних і судових органах;

- консультації й вироблення рекомендацій з оптимізації взаємин замовника з контрагентами;

- організацію третейського судочинства по розгляду спорів за участю замовника;

- здійснення інших юридично значимих дій в інтересах замовника.

Пунктом 3.1. договору, сторони узгодили, що гонорар виконавця за даним договором визначається виходячи з складності правової ситуації, у вирішенні якої бере участь виконавець та фактичних витрат часу виконавця на вчинення дій, що передбачені розділом 1 цього Договору в інтересах замовника і сплачується замовником за погодженням з виконавцем шляхом попередньої оплати послуг виконавця. Загальна ціна цього Договору становить загальний обсяг платежів, сплачених замовником виконавцеві. Вартість години наданих послуг за даним договором складає 2000 (дві тисячі) гривень без ПДВ.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 13.09.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2019, вартість послуг визначається відповідно до до розділу 3 основного договору. При цьому, вартість однієї години виконаної роботи за цією додатковою угодою не може меншою ніж 2000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, який узгоджується з актом виконаних робіт №1 від 11.012.2019, замовник прийняв без зауважень послуги правової та професійної правничої допомоги вартістю 25000,00грн.

На підставі Рахунку № 1 від 11.12.2019, виставленого АО "Правота", позивачем був сплачений гонорар за надання правової та професійної правничої допомоги згідно платіжного доручення № 1272 від 12.12.2019 в розмірі 25000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів, позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва відповідача у всіх судових засіданнях у справі, а також наявними в матеріалах справи відзивом на позов та іншими процесуальними документами поданими в інтересах відповідача.

Однак, суд ознайомившись детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, який доданий відповідачем, в якості детального опису робіт адвокат, вважає, що адвокатом необґрунтовано належним чином види та обсяги наданих послу, а також витрачений час на їх надання, виходячи з наступного.

Щодо п. 5, 6, 7, 8 опису робіт та акту виконаних робіт Участь у судовому засіданні, призначеному на 22.10.2019, 29.10.2019, 05.11.2019, 10.12.2019, з урахуванням часу прибуття до суду та підготовки до вказаного судового засідання , на які адвокатом витрачено по 1 год. на кожне засідання, суд зазначає що позивачем необґрунтовано та не вказано, в чому полягає дана послуга, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем напередодні судових засідань 29.10.2019 та 10.12.2019 не подавалось до суду жодних клопотань чи заяв з процесуальних питань, судове засідання 22.10.2019 тривало 6 хвилин, 29.10.2019 - 5 хвилин, 10.12.2019 - 18 хвилин, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності надання вказаних послуг та необґрунтовано зміст даних послуг, крім цього доведено обсяг часу витраченого на надання вказаної послуги, а відтак витрати на професійну правничу допомогу щодо участі адвоката у даних судових засіданнях (з урахуванням часу на підготовку) в розмірі 8000,00 грн. - є завищеними.

А врахування часу на прибуття адвоката до суду, суд взагалі вважає недоречним.

Щодо п. 3 опису робіт та акту виконаних робіт Аналіз та вивчення судової практики по спірних питаннях на який, разом з написанням відзиву на позов витрачено 6 годин часу вартістю 12000,00 грн., суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт надання правничої допомоги у вигляді аналізу судової практики відносно спорів з спірним питанням, у зв`язку з чим, на думку суду вартість вказаної послуги також є недоведеною відповідачем.

Крім того, оцінка дій, що полягали у написанні відзиву на позов, аналізі доводів позовної заяви, збиранні доводів проти них, збір власних доказів, складанні клопотання про зупинення провадження у справі, складання клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Так, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати у розмірі 25000,00грн., враховуючи, що послуги, які надані позивачу згідно п. п. 3, 5, 6, 7, 8 є необґрунтованими, а вартість цих послуг є завищеною, беручи до уваги клопотання позивача, з врахуванням норм ст. 126 ГПК України, суд вважає справедливим зменшити розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, відповідачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва відповідача у судових засіданнях по справі, а також наявними в матеріалах справи відзивом на позов позовом та іншими процесуальними документами поданими в інтересах відповідача, беручи до уваги клопотання позивача щодо необґрунтованості та недоведеності витрат позивача на професійну правову допомогу, виходячи з ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 12500,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Під час оголошення вступної та резолютивної частини додаткового рішення в судовому засіданні 26.12.2019, судом помилково було зазначено про винесення додаткової ухвали.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232-233, 236-238, 240, 244, 255-257 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача - адвоката Баранова Т.О. про вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу (вх. № 30541 від 16.12.2019) - задовольнити частково.

Стягнути з Харківської обласної ради (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 24283333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 177, код ЄДРПОУ 31439339) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12500,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У відшкодуванні витрат на професійну правову допомогу у розмірі 12500,00 грн.- відмовити.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Додаткове рішення набирає законної сили в строки та в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.12.2019.

Суддя Р.М. Аюпова справа № 922/2034/19