Рішення

від 31.10.2019 по справі 646/4826/17

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/4826/17

№ провадження 2/646/99/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю секретаря Славгородської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнював, та в останній редакції позову від 20.03.2018 просив: поновити його на роботі на посаді заступника директора ТОВ "Профі-1"; стягнути з ТОВ "Профі-1" на його користь заборгованість по заробітній платі за березень, квітень, травень 2017 року у сумі 6167,10 грн; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.05.2017 по 20.03.2018 в сумі 39524,88 грн; відшкодувати моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 12.05.2011 він працював заступником директора у ТОВ Профі-1 за сумісництвом без внесення запису до трудової книжки. На момент прийняття на роботу у ТОВ Профі-1 позивач працював постійно з 04.08.2010 по 30.04.2014 на посаді директора ПП АСК 2009 , з 05.05.2014 по теперішній час працює на посаді директора ТОВ Автопульс-Схід . Між позивачем та директором ТОВ Профі-1 виник конфлікт. З відповіді Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова стало відомо, що ОСОБА_1 звільнений 01.05.2017 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (припинення трудового договору за угодою сторін). Позивач стверджує, що заява про звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України не подавалася, після 01.05.2017 він продовжував виконувати обов'язки заступника директора, постійно перебував на робочому місці. Позивачеві не надавався наказ про звільнення для ознайомлення. Звільнення у святковий день не допускається, в той час як 01.05.2017 у відповідності до ст.73 КЗпП України є святковим днем.

Позивач зазначає, що відповідачем не було сплачено йому: частину заробітної плати за березень 2017 року у сумі 2325 грн, заробітна плата за квітень 2017 року у сумі 3650 грн, за один день травня 2017 року - 192,10 грн, всього 6167,10 грн.

Позивачем розрахована середньоденна заробітна плата у відповідності до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, яка складає 178,04 грн в день.

Отже період вимушеного прогулу позивача з 02.05.2017 по 20.03.2018, тобто складає 222 дні. Середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу становить 39524,88 грн.

Позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконне звільнення призвело до підриву ділової репутації позивача. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у 50 000 грн.

17.07.2017 ухвалою судді відкрито провадження у справі.

20.09.2017 ухвалою суду клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено, витребувано з ТОВ Профі-1 ряд документів щодо позивача ОСОБА_1 .

Представник позивача подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з `явився, був своєчасно й належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав.За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу №05/01 про призначення від 12.05.2011 ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора ТОВ Профі-1 на підставі його заяви (а.с.16).

З листа Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 03.07.2017 №5745/48-04 вбачається, що ОСОБА_1 звільнений 01.05.2017 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що встановлено згідно звіту Щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , наданого ТОВ Профі-1 за травень 2017 року (а.с.16).

Згідно з формою ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 отримував дохід у ТОВ Профі-1 з червня 2012 року по травень 2017 року(а.с.17-19).

Банківською випискою також підтверджується надходження заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 (а.с.20-22).

Згідно з листом Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 05.10.2017 №10868/48-04 ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату підприємством ТОВ Профі-1 за червень 2012 року як особі, що працює без трудової книжки.

У трудовій книжці відсутній запис про роботу за сумісництвом на ТОВ Профі-1 , що не є порушенням з врахуванням, що робота у відповідача не є основним місцем роботи (а.с.58-65).

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків зв №67502/20-38-08-01-23 від 22.09.2017 ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 по 30.06.2017 отримував від відповідача доходи: у першому кварталі 2017 року - нараховано та виплачено 10950 грн, у другому кварталі 2017 року нараховано 3842,10 грн, які не були сплачені позивачу (а.с.83-84).

З форми ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу на ОСОБА_1 вбачається, що за перший квартал (січень-березень) 2017 року ОСОБА_1 відповідачем нараховано дохід у загальному розмірі 10 950 грн., сплата доходу в такій самій сумі за той же період підтверджується відомостями ДФС, що спростовує законність вимоги позивача про стягнення на його користь заборгованості по зарплаті за березень 2017 року у сумі 2325 грн.

Суд не приймає як доказ невиплати частини заробітної плати за березень 2017 року банківську виписку на а.с.20-22, оскільки позивачем не доведено, що виплати заробітної плати відповідачем здійснювали виключно на рахунок, виписку по якому він надав.

В той же час вбачається, що ТОВ Профі-1 за період квітень, травень 2017 року нараховано та не виплачено позивачеві заробітну плату у розмірі 3842,10 грн, тому позовні вимоги в цій частині законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також суд не бере до уваги як доказ довіреність від 06.06.2014, якою ТОВ Профі-1 уповноважив ОСОБА_1 на представництво відповідача, посвідчену приватним нотаріусом ХМНО Давидовою Я.Ф., оскільки вона не стосується предмету спору (а.с.85).

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

На сумісника поширюються всі, передбачені законодавством про працю, гарантії.

П.1 ст.36 КЗпП України передбачає , що підставою для припинення трудового договору є угода сторін. Саме з цієї підстави і було звільнено ОСОБА_2 , що підтверджено листом Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 03.07.2017 №5745/48-04.

Головною умовою звільнення з роботи за згодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем. Така угода повинна бути зафіксована відповідною заявою, яка є доказом того, що сторони узгодили це питання між собою і не мають щодо цього ніяких заперечень.

При цьому позивач стверджує, що ним з відповідачем не оформлювалося жодної заяви, яка б підтвердила наміри сторін у справі про звільнення ОСОБА_1 . Відповідачем не надано доказів, які б спростували зазначений аргумент позивача.

Також суд зауважує, що днем звільнення позивача визначено 01.05.2017, який у відповідності до ст.73 КЗпП України є святковим днем. Робота у святковий день допускається лише у виняткових випадках. Відповідачем не надано доказів, що для ОСОБА_1 01.05.2017 був робочим днем, що свідчить про звільнення працівника у святковий день, що суперечить нормам трудового законодавства.

Згідно з ч.1 статті 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Отже відповідачем не доведено наявності угоди між ним та працівником про припинення трудового договору, здійснено звільнення у святковий день та не доведено, що для позивача він був робочим, а тому суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача та задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора ТОВ Профі-1 .

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже вимоги позивача про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2017 по 20.03.2018 підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Згідно п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

П.8 зазначеного Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата для обчислення за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивачем розрахована вірно відповідно до п.2 Порядку та складає 178,04 грн (7300 грн:41).

Отже до сплати підлягає середній заробіток за період вимушеного прогулу в межах заявлених вимог з 02.05.2017 по 20.03.2018 (221 робочих днів) з розрахунку середньоденного заробітку 178,04 грн. Середній заробіток за час затримки виплати дорівнює 39 346,84 грн (178,04 грн х 221 робочих днів), тобто суд задовольняє позовні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2017 по 20.03.2018 у сумі 39346,84 грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дійсно позивачу було завдано моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, невиплати належних йому грошових сум. Твердження позивача про невиплату компенсації за невикористану відпустку не підтверджено доказами. Посилання позивача на втрату нормальних життєвих зв`язків та необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, підрив ділової репутації позивачем не доведено. Суд враховує, що робота, з якої звільнили позивача не була для нього основною та не була єдиним або головним джерелом доходів. ОСОБА_1 працював ще на двох підприємствах та отримував там заробітну плату. Тому вимоги про відшкодування мольної шкоди позивачем є занадто завищеними.

Суд дійшов висновку про розмір компенсації завданої позивачеві моральної шкоди, який відповідає моральним стражданням завданим незаконним звільненням та невиплатою заробітної плати, у сумі 5000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог: поновлення на посаді заступника директора; стягнення заборгованості по заробітній платі за квітень, травень 2017 року у сумі 3842,10 грн; стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 02.05.2017 по 20.03.2018 в сумі 39346,84 грн, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн .

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України, тобто судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , судові витрати підлягають стягненню з ТОВ Профі-1 пропорційно задоволених вимог у сумі 481,89 грн, в іншій частині - компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за квітень, травень 2017 року у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок два) грн 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2017 по 20.03.2018 в сумі 39346 (тридцять дев'ять тисяч триста сорок шість) грн 84 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 2325,10 грн, середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 02.05.2017 по 20.03.2018 в сумі 178,04 грн, моральної шкоди в сумі 45000 грн - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 на користь держави судові витрати у сумі 409,29 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-1 та в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Профі-1 , адреса місцезнаходження: 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 24, офіс 1104, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33815233.

Суддя В.А.Єжов