Рішення

від 27.12.2019 по справі 636/2423/19

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/636/1439/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю:

прокурора - Ятло Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Захарченка С.Ю.,

секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області до Захарченка Сергія Юрійовича про стягнення безпідставно збережених коштів ,

встановив:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти в сумі 171 187,70 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 899 від 14.12.2016 року та договору дарування № 107 від 25.02.2017 року, належить комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 15,7 кв.м, які розміщені на земельній ділянці, власником якої є Чугуївська міська рада, тоді як ОСОБА_2 не має на неї ні прав власника, ні землекористувача, тобто використовує земельну ділянку без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. 125 ЗК України. ОСОБА_2 протягом 2016-2019 років не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Ухвалою від 20 серпня 2019 року справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито. 19 листопада 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Прокурор та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач позов визнав в повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 167067166 від 17.05.2019 року право власності на комплекс будівель та споруд, а саме: склад готової продукції №2 літ. Д - відкрита споруда, яка складається із залізобетонних колон, лінейними розмірами 36,40х72,50 п.м., градирня літ. Е цегляна та літ. Е-1 (ємкість для охолодження води, яка розташована під землею), загальною площею 15,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, 28/100 частки з 14.12.2016 року та 72/100 частки з 25.02.2017 року зареєстровані за відповідачем на підставі акту прийому-передачі б/н, виданого 14.12.2016 року ПАТ Південспецбуд , договорів купівлі-продажу № 899 від 14.12.2016 року та дарування № 107 від 25.02.2017 року (а.с.11-18).

Зазначений комплекс будівель та споруд розміщений на земельних ділянках № 6312000000:76:001:0027 площею 0,176 га та № 6312000000:76:001:0028 площею 0,4862 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких на підставі свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 та № 899588, виданих 11.12.2015 року, є Чугуївська міська рада Харківської області, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 166756549 та № 166756967 від 16.05.2019 року, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6309648932019 та № НВ-6309649222019 від 10.05.2019 року, та витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.042019 року (а.с.19-37, 50-53).

Відповідач ОСОБА_2 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

Відповідач використовує земельну ділянку без виникнення права власності або права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 ЗК України.

За повідомленням ГУ ДФС у Харківській області відповідно до наявних баз даних та технічної можливості перегляду сплат за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , станом на 14.05.2019 року, орендної плати за період з 2016 року по 2019 рік не сплачено (а.с.45).

Позивачем надано розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на загальну суму 171 187,70 грн.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 2 статті 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Згідно зі п.п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6312000000:76:001:0027 та 6312000000:76:001:0028 віл 25.04.2019 року (а.с.36,37).

Позивачем було проведено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на загальну суму 171 187 грн. 70 коп. (а.с.39,40).

Відповідно до ч. 14.1.72 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Згідно зі ч. 14.1.136 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд приходить до висновку, що відповідач без укладення договору оренди земельної ділянки, як користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштівзадовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Чугуївської міської ради Харківської області безпідставно збережені кошти в сумі 171 187 (сто сімдесят одна тисяча сто вісімдесят сім) грн 70 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 2 568 (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Позивач: заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, код ЄДРПОУ прокуратури області 02910108, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд.98.

Позивач: Чугуївська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 21227883, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд.35-а.

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , ІН НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 27 грудня 2019 року.

Суддя: С.А. Оболєнська