Рішення

від 30.07.2019 по справі 752/8336/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8336/19

Провадження № 2/752/4773/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.07.2019 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 79713,32 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 797,13 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з березня 2016 позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював підсобним працівником. 25.10.2016 ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу. На час перебування на строковій військовій службі підприємство зберегло за позивачем місце роботи та посаду, але припинило виплату заробітної плати. Згідно наказу № 95-к від 26.04.2018, відповідач припинив трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Між ним та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» виник спір про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі, визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку за час прогулу.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2019 по справі №373/2041/17 залишено без змін рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018, яким вимоги позивача задоволено частково, а саме стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» на користь ОСОБА_1 130982,68 грн. середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі, а в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист, на підставі якого Приватним виконавцем Мельниченко О.В. відкрито виконавче провадження.

07.03.2019 приватним виконавцем Мельниченко О.В. було арештовано рахунки відповідача в АТ «ПроКредит Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Кредобанк», АТ «ПУМБ», АТ «УКРСОЦБАНК».

В ході виконавчого провадження стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» 130982,68 грн., а 18.03.2019 винесено постанову про закриття виконавчого провадження у зв`язку із виконанням рішення суду.

Вважає, що оскільки до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» було в ході вищевказаного виконавчого провадження застосовано заходи примусового виконання рішення суду, тобто несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, як того вимагаєст. 116 КЗпП України, то в силуст. 117 КзпП України,останнє не звільняється від відповідальності, а тому має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 79713,32 грн, обрахований виходячи з кількості 227 робочих днів за період з 19.04.2018 по 17.03.2019 в сумі 79713,32 грн середньоденної заробітної плати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.04.2019, відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в котрому проти заявлених вимог заперечив з огляду на їх неправомірність та необґрунтованість.

При цьому зазначив, що в апеляційному порядку позивач не оскаржував рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 року, а тому вважає, що позивач скористався своїми правами та в подальшому позбавлений можливості подавати позов до одного й того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також зазначено, що позивачем в позовній заяві та доданих дод неї документів не доведено належним та допустимими доказами факту виникнення у відповідача зобов`язання для сплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 79713,32 грн. Враховуючи вищезазначене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Статтею 13 ЦПК України,визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України,передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 264 ЦПК України,під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Враховуючи наведене, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 задоволено частково; стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» на користь ОСОБА_1 130982,68 грн. середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі, а в задоволенні позовних вимог про визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку за час прогулу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2019, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 залишено без змін.

Зазначена Постанова набрала законної сили 13.02.2019.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01.03.2019, на виконання вищевказаного судового рішення, Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 373/2041/17.

18.03.2019 приватним виконавцем Мельниченком О.В., при примусовому виконанні рішення суду було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 58571122 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення відповідно до виконавчого документа.

Як встановлено рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 у справі № 373/2041/17, наказом №65к від 21.03.2016 позивач був прийнятий підсобним працівником до цеху струганого шпону Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон».

З довідки, виданої 17.11.2016 за № 426/40, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на строковій військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 25.10.2016 року; з військового квитка вбачається, що позивач перебував на військовій службі по 18.04.2018.

З наказу № 95к (розпорядження) від 26.04.2018, вбачається припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Зазначеним рішенням встановлено, що позивач та його представник особисто визнали ту обставину, що позивач не вийшов на роботу в передбачений законом строк, поважність причини не виходу на роботу належними та допустимими доказами не доведено, підстав для визнання наказу № 95к (розпорядження) від 26.04.2018 незаконним судом не встановлено. Вимога про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання наказу незаконним, тому також не підлягає задоволенню.

Крім того, рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 у справі № 373/2041/17, встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становила 351,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зістаттею 116 КЗпП України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Власник або уповноважений ним орган повинен виплатити у зазначений строк не оспорювану ним суму.

Відповідно дост. 117 КЗпП України,в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статті116,117 КЗпП України,структурно віднесені до розділу VII „Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Відповідно до п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної 29.01.2014 у справі № 6-144ц13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбаченістаттею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При цьому, ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, при його невиконанні, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зіст. 117 КЗпП України.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньст. 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексу.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у разі стягнення належних звільненому працівникові сум у повному розмірі підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки підлягає зменшенню.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 у справі № 373/2041/17 встановлено, що позивач та його представник особисто визнали ту обставину, що позивач не вийшов на роботу в передбачений законом строк, поважність причини не виходу на роботу належними та допустимими доказами не доведено, підстав для визнання наказу № 95к (розпорядження) від 26.04.2018 незаконним судом не встановлено. Вимога про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання наказу незаконним, тому також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що, оскільки позивачу за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2018 у цивільній справі № 373/2041/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2019, була виплачена сума середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі в розмірі 130982,68 грн, то є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Також суд враховує, що постанова Київського апеляційного суду від 13.02.2019, по справі № 373/2041/17 набрала законної сили, звернута до виконання та виконана.

Судом встановлено, що період затримки виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить з 27.04.2018 (відповідно до Наказу № 95к) по 17.04.2019 (по час проведення остаточного фактичного розрахунку відповідно до виписки про рух коштів на банківському рахунку від 27.03.2019), що становить 221 робочих днів. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 221 робочий день (за період з 27.04.2018 по 17.04.2019) х 351,16 грн. (середньоденної заробітної плати) = 77606,36 грн.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України,передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки судом встановлено порушення відповідачем вимогстатті 116 КЗпП Українищодо виплати позивачу всіх належних йому сум при звільненні.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» (ідентифікаційний код: 30530211; місцезнаходження: м. Київ, вул.Деревообробна, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 квітня 2018 року по 17 квітня 2019 року в розмірі 77606 (сімдесят сім тисяч шістсот шість) грн. 36 коп.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» (ідентифікаційний код: 30530211; місцезнаходження: м. Київ, вул.Деревообробна, 5) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур