Рішення

від 09.12.2019 по справі 760/23868/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/23868/18

Провадження № 2/760/2174/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

при секретарі - Голдицькій-Тімофєєвій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 17.09.2018 р. звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідача ТОВ Управляюча компанія ЛАД про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому, з урахуванням поданої 04.10.2018 р. позовної заяви (в новій редакції) на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2018 р., просив:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 6916,80 грн., середньоденний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 р. по 04.10.2018 р. в сумі 35383,84 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до відповідача ТОВ Управляюча компанія ЛАД про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 30.11.2016 р. позивач був прийнятий на роботу у ТОВ УК ЛАД на посаду майстра з ремонту згідно з наказом № 19 -к від 30.11.2016 р.

06.03.2018 р. позивач був звільнений з ТОВ УК ЛАД в зв`язку з переведенням на роботу на інше підприємство.

Зазначає, що при звільненні відповідачем не проведено розрахунок, не зважаючи на його чисельні звернення.

Згідно з розрахункової відомості, яку надав, але не підписав відповідач, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 6916,80 грн.

Як вказує позивач, у січні 2018 р. йому була виплачена заробітна плата в сумі 4873,33 грн., у лютому 2018 р. - 5258,17 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку на дату звернення до суду, тобто з 07.03.2018 р. по 04.10.2018 р. складає: 239,08 грн. х 148 днів. = 35383,84 грн.

Отже, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню: нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 6916,80 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 р. по 04.10.2018 р. в сумі 35383,84 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 17.09.2018 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 08.10.2018 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.11.2018 р. до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 6916,80 грн., середньоденний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 р. по 20.11.2018 р. в сумі 43273,48 грн.

11.12.2018 р. до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить:

середньоденний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 р. по 22.11.2018 р. в сумі 43751,64 грн.

19.12.2018 р. до суду від представника відповідача ТОВ Управляюча компанія ЛАД надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. У поданому відзиві представник відповідача посилається на те, що 30.11.2016 р. позивач був прийнятий на роботу на посаду майстра з ремонту згідно з наказом № 19-к від 30.11.2016 р. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЗКпП України, 06.03.2018 р. позивач за своєю згодою був переведений на роботу до ОСББ Саксаганського 121 та був обізнаний, що подальші розрахунки по виплаті заробітної плати та розрахунки за невикористані щорічні відпустки покладені на ОСББ Саксаганського 121 . Представник відповідача вказує, що відповідач 20.11.2018 р. виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 8018,15 грн., незважаючи на те, що оплату грошових коштів повинно було здійснити ОСББ Саксаганського 121 . При цьому, представником відповідача ТОВ Управляюча компанія ЛАД заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.01.2019 р., клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - залишено без задоволення.

03.01.2019 р. до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ на користь ОСОБА_1 середньоденний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 р. по 22.11.2018 р. в сумі 54336,36 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2019 р. у зв`язку з тим, що відповідач ТОВ Управляюча компанія ЛАД змінив своє найменування, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було проведено заміну відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД на Товариство з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ .

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані письмові докази.

Представник відповідача ТОВ ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, будь-яких додаткових пояснень щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, врахувавши її доводи, дослідивши матеріали справи, врахувавши поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, оцінивши надані письмові докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що 30.11.2016 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ Управляюча компанія ЛАД на посаду майстра з ремонту згідно з наказом № 19 -к від 30.11.2016 р. та 06.03.2018 р. був звільнений з ТОВ Управляюча компанія ЛАД в зв`язку з переведенням на роботу на інше підприємство в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Звертаючиь до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що при звільненні відповідачем не було проведено повний розрахунок по заробітній платі, що стало підставою для звернення до суду.

Заперечуючи проти задоволення позову представник ТОВ Управляюча компанія ЛАД посилається на те, що належним відповідачем по справі є ОСББ Саксаганського 121 , а тому саме дане товариство повинно виплатити позивачу належні під час звільнення суми, що визначені ст. 116 КЗпП України.

Разом з тим, суд не погожується з доводами відповідача в цій частині , виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України був звільнений шляхом переведення на роботу до ОСББ Саксаганського 121 .

Так, 06.03.2018 р. у зв`язку із зміною Управителя в будинку ОСББ з ТОВ Управляюча компанія ЛАД на ОСББ Саксаганського 121 , директор відповідача звернулася до Голови правління ОСББ Саксаганського 121 з листом, в якому просила надати згоду на переведення з 07.03.2018 р. всіх працівників ТОВ Управляюча компанія ЛАД , які працюють в будинку ОСББ Саксаганського 121 , за їх згодою на роботу в ОСББ Саксаганського 121 в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України із збереженням невикористаних ними щорічних відпусток.

06.03.2018 р. Головою правління ОСББ Саксаганського 121 надано згоду на переведення з 07.03.2018 всіх працівників ТОВ Управляюча компанія ЛАД , які працюють в будинку ОСББ Саксаганського 121 згідно штатного розкладу за їх згодою на роботу в ОСББ Саксаганського 121 в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України із збереженням невикористаних ними щорічних відпусток.

Відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Таким чином, видавши наказ від 06.03.2018 р. про звільнення позивача з підстав, передбачених п. 5 ст. 36 КЗпП України роботодавець повинен здійснити остаточний розрахунок при звільненні з позивачем у строки та порядок, передбачений ст. 116 КЗпП України.

Так, ст. 116 цього Кодексу встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організ ації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що лише 22.11.2018 р. з позивачем ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок при звільненні та відповідачем виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 8018,15 грн., що підверджується поясненнями відповідача та наданою відомістю щодо розподілу виплат від 22.11.2018 р.

Доказів того, що в силу закону ОСББ Саксаганського 121 мало здійснювати остаточний розрахунок при звільненні позивача за наказом від 06.03.2018 р., відповідачем не надано.

За вказаних обставин, доводи відповідача про те, що остаточний розрахунок при звільненні мав здійснювати саме ОСББ Саксаганського 121 , як і доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем, суд вважає необґрунтованими.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Разом з цим, за роз`ясненнями Верховного Суду України, не проведення розрахунку із працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться не на вимогу цього працівника, а є обов`язком роботодавця та не може залежати від певної дії звільненої особи (особистого звернення, пред`явлення вимоги).

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення чинного законодавства та обставини справи,суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, у зв`язку з переведенням, тобто з 07.03.2018 р.

За вказаних вище обставин, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить період з 07.03.2018 р. по 22.11.2018 р.

З наданої відповідачем довідки про середню заробітну плату (дохід) вбачається, що нарахована заробітна плата позивача за січень 2018 року складає 6086,96 грн. та за лютий 2018 року складає 6086,96 грн., а середньоденний заробіток позивача складає 296,92 грн.

Вказана довідка, як і порядок розрахунку середньоденного заробітку позивачем не оспорюється, а тому суд приймає її до уваги при визначення розрахунку відповідної компенсації.

З огляду на викладене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 р. по 22.11.2018 р. у розмірі 52554, 84 грн. ( 296,92 грн. х 177 роб. днів = 52554,84 грн.).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача в порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню з ТОВ ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ середній заробіток за затримку в розрахунку при звільненні в розмірі 52554,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 23, 24, 36, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ (ЄДРПОУ 38185784, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська,7/17, оф.109) на користь ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: с. Дністрик, Старосамбірського району, Львівської області) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52554,84 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ (ЄДРПОУ 38185784, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська,7/17, оф.109) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.