Рішення

від 24.12.2019 по справі 903/771/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2019 р. Справа №903/771/19

за позовом: Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до відповідача: Волинського обласного відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів

про стягнення 59304,38 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю учасників справи:

від позивача: Тізенберг О.М., довіреність № 604/08 від 08.02.2019;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Державне комунального підприємства "Луцьктепло" звернулися з позовом до Волинського обласного відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів про стягнення 59304,38 грн., з них 33322,33 грн. - основна заборгованість, 21274,75 грн. - інфляційні втрати, 4707,30 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з жовтня 2009 по березень 2019 відповідачу було поставлено теплову енергію в сумі 59304,38 грн., яка не була оплачена.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.10.2019 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.10.2019 повідомлено ДКП "Луцьктепло", Волинське обласне відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів про відкладення підготовчого засідання на 13.11.2019 та постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача - Волинського обласного відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.11.2019 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 27.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.11.2019 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 24.12.2019.

В судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 24.12.2019 не прибув, уповноваженого представника не направив, ухвала суду від 27.11.2019 була направлена на адресу Волинського обласного відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів, зазначеної в позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Ковельська, будинок 4 та була повернута поштовим відділенням з відміткою "За закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Виходячи з вимог ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому суд засвідчує, про здійснення офіційного оприлюднення на веб-порталі судової влади України 01.11.2019 інформації про повідомлення відповідача про розгляд справи №903/771/19 Господарським судом Волинської області.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору,

встановив:

відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень № 404 від 04.06.2009 Волинське обласне відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів отримало в оренду комунальне майно - нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 4, загальною площею 24,5 кв.м.(а.с.9-10).

Дане нежитлове приміщення облаштовано системою опалення, яка є невід`ємною частиною загальнобудинкової системи централізованого опалення житлового будинку по вул. Ковельська, 4 у м. Луцьку, що підтверджується Актами від 17.07.2012 та від 31.10.2019 (а.с.11, 104).

Згідно п.4.2 даного Договору орендар (Волинське обласне відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів) зобов`язаний оплачувати комунальні послуги (водопостачання, каналізація, електроенергія, газопостачання, центральне опалення прибирання закріпленої орендованим приміщенням території).

ДКП "Луцьктепло" направляло на адресу Волинського обласного відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів для підписання та укладення проекти договорів на надання послуг по теплопостачанню №1-90 від 13.05.2010 та від 09.03.2011, проект договору №1-90 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 15.06.2017, що підтверджується листами від 18.05.2010 № 3189/13, від 09.03.2011 № 1501/13, від 20.07.2016 № 3297/14, від 06.07.2017 № 7217/14, описами вкладеннями у цінні листи та фіскальними чеками (а.с.12-24).

Дані проекти договорів не підписані відповідачем, листи позивача про укладення відповідних договорів залишені без розгляду та будь-якого реагування.

Позивачем за період з жовтня 2009 року по серпень 2019 року було надано послуг з теплопостачання, у вигляді теплової енергії для обігрівання (централізованого опалення) нежитлового приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 4 на загальну суму 36 322,33 грн. та враховуючи часткову оплату в сумі 3000 грн. від 26.11.2018, сума основної заборгованості становить 33 322,33 грн., що підтверджується рахунками, довідками та розрахунком(а.с.35-87).

В позовній заяві ДКП "Луцьктепло" вказує про направлення відповідачу претензії №3194/13 від 18.05.2010, №3782/13 від 04.07.2012, вимогу-повідомлення №3734/14 від 11.09.2019 про оплату заборгованості, які залишенні відповідачем без розгляду та будь-якого реагування.

Враховуючи не підписання відповідачем договорів про надання послуг по теплопостачанню та купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 33322,33 грн. - основної заборгованості в позадоговірному порядку та згідно норм чинного законодавства за період з жовтня 2009 по серпень 2019.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частина перша зазначеної статті також передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 218 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 24.06.2004) визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 09.11.2017) регулюються відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 09.11.2017) передбачено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до ст. 9 "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 09.11.2017) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 09.11.2017)).

Згідно ч.5 ст.13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 09.11.2017) відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Ч.1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 09.11.2017) визначено, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.

Статтею 19 Закону України Про теплопостачання встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає відповідний обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов`язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинно здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства, тобто зобов`язання відповідача оплатити надані позивачем житлово-комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій надавача послуг і споживача послуг.

Також наведених висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14, в якій вказав, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц.

Враховуючи наведене, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг, беручи до уваги, що відповідач фактично користується послугами теплопостачання, у вигляді теплової енергії для обігрівання (централізованого опалення) нежитлового приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 4 зі згоди постачальника послуг - ДКП "Луцьктепло", а тому суд дійшов висновку, що споживач - Волинське обласне відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів зобов`язане оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи принцип змагальності сторін, встановлений статтею 13 ГПК України, суд згідно наданих доказів, розрахунку позивача, враховуючи часткову оплату відповідачем боргу в сумі 3000 грн., приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 33 322,33 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі, відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості за надані житлово - комунальні послуги перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, в тому числі і щодо розміру нарахованих сум, суду не надав.

Щодо стягнення з відповідача 21274,75 грн. - інфляційні втрати, 4707,30 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів, щодо направлення відповідачу претензії №3194/13 від 18.05.2010, №3782/13 від 04.07.2012, вимоги-повідомлення №3734/14 від 11.09.2019 про оплату заборгованості, не надано доказів виставлення відповідачу рахунків про приймання-передачу теплової енергії, тобто не доведено настання часу прострочення виконання зобов`язання відповідачем, як того вимагає ст.625 ЦК України, а з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в позовних вимогах про стягнення з відповідача 21274,75 грн. - інфляційних втрат та 4707,30 грн. - 3% річних.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі основного боргу - 33322,33 грн., в частині стягнення 21274,75 грн. - інфляційних втрат та 4707,30 грн. - 3% річних відмові через необгрунтованість та безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення сторін від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1079,38 грн. сплаченого судового збору, в іншій частині(841,62 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВОЛИНСЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ ВЕТЕРАНІВ (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ КОВЕЛЬСЬКА, будинок 4, код ЄДРПОУ 25093072) на користь ДЕРЖАВНОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛУЦЬКТЕПЛО" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО, будинок 20, код ЄДРПОУ 30391925) 33 322,33 грн. - основної заборгованості та 1079,38 грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог ДЕРЖАВНОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛУЦЬКТЕПЛО" до ВОЛИНСЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ ВЕТЕРАНІВ в частині стягнення 25982,05 грн., з них 21274,75 грн. - інфляційних втрат та 4707,30 грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

02.01.2020

Суддя А. С. Вороняк