Рішення

від 23.12.2019 по справі 906/1082/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1082/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С.- дов № 14-258 від 05.06.2019;

від відповідача: Редько М.М.- голова правління ОСББ "Богуна,5";

Невмержицька Т.О.- ордер ЖТ 059891 від 28.11.2019,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богуна,5"

про стягнення 35719,71 грн.

Процесуальні дії по справі.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богуна,5" про стягнення 21372,92 грн пені, 3821,61 грн 3 % річних та 10525,18 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 4625/1617-ТЕ-10 від 15.09.2016 щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 12.11.2019.

Ухвалою від 12.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 28.11.2019.

28.11.2019 відповідач подав відзив, в порядку ст. 165 ГПК України (а.с. 80-81).

Крім того, 28.11.2019 відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені (а.с.103).

Ухвалою від 28.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 16.12.2019 та встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 10.12.2019.

11.12.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, подана в порядку ст.166 ГПК України (а.с. 109-112).

В судовому засіданні від 16.12.2019 суд оголосив перерву до 23.12.2019.

23.12.2019 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, на підтвердження обставин, що були предметом дослідження в судових засіданнях (а.с. 125-139).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 4625/1617-ТЕ-10 від 15.09.2016 щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору, передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1143683,57грн.

Відповідач в порушення своїх зобов`язань оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, визначених у п. 6.1 договору.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 8.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 21372,92 грн пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3821,61 грн 3% річних та 10525,18 грн інфляційних.

Правовою підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає статті 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, про які зазначено у відзиві.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних не врахував оплату здійснену відповідачем 21.11.2016 згідно платіжного доручення № 617 за постачання природного газу за жовтень 2016 року в сумі 97537,28 грн.

Крім того вказує, що позивач також не врахував платіжне доручення № 826 від 21.11.2017, за яким перераховано позивачу кошти в сумі 76591,12 грн. за спожитий газ.

За таких обставин відповідач вважає здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних недостовірним.

Водночас, згідно письмового відзиву на позовну заяву та клопотання від 28.11.2019 відповідач просив зменшити розмір пені.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у платіжному дорученні № 617 від 21.11.2016 про сплату коштів в сумі 97537,28грн зазначено призначення платежу "оплата за природний газ використаний у жовтні 2016 р., згідно договору № 4013/16-ТЕ-10 від 21.12.2015 у сумі 81281,07грн., ПДВ-20% 16256,21 грн". Таким чином позивач позбавлений був права зарахувати даний платіж по договору № 4625/1617ТЕ-10 від 15.09.2016.

Після отримання листа відповідача від 29.12.2016 № 157/16, кошти сплачені за платіжним дорученням № 617 від 21.11.2016 в сумі 97537,28 грн були зараховані позивачем в рахунок оплат за поставлений природний газ за договором № 4625/1617ТЕ-10 від 15.09.2016 наступним чином: в розмірі 47537,28 грн - погашено заборгованість відповідача за газ, отриманий в жовтні 2016 року; в розмірі 50000,00грн погашено заборгованість відповідача за газ, отриманий в листопаді 2016 року.

Водночас. позивач вказав, що кошти сплачені відповідачем за платіжним дорученням № 826 від 21.11.2017 в сумі 76591,12 грн перераховані відповідачем на виконання взятих зобов`язань за договором № 5186/1718-ТЕ-10 від 06.10.2017, оскільки відповідач в призначені платежу вказав акт приймання передачі природного газу від 31.10.2017 за договором № 5186/1718-ТЕ-10 від 06.10.2017.

Вважає, оскільки відповідачем порушено умови договору постачання природного газу щодо строків оплати за отриманий природний газ, позивач правомірно звернувся до суду з заявленими вимогами.

Разом з тим позивач заперечив проти клопотання про зменшення розміру пені. Вважає, що підстави для зменшення розміру пені відсутні.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заяві по суті справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 23.12.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Богуна,5 (відповідач, споживач) укладено договір № 4625/1617/ТЕ-10 постачання природного газу (а.с. 1927) з додатковою угодою № 1 від 23.01.2017 та № 2 від 31.03.2017 (а.с. 28-29,30-31).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

За умовами п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.2 договору сторони, зокрема, погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Підпунктом 2 п. 6.2 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1143683,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03. 2017, від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017 та від 30.09.2017 (а.с. 32-43).

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, а саме "Операции по Предприятию "Богуна,5 ОСББ" с 01.09.2016 по 31.07.2019" (а.с. 45 ).

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу від 15.09.2016 № 4625/1617-ТЕ-10 у п.7 сторони погодились змінити в пункті 8.2 розділу 8 "Відповідальність сторін" договору слова "21% річних" на "16,4 % річних".

За умовами п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням зобов`язань згідно договору постачання природного газу № 4625/1617-ТЕ-10 від 15.09.2016, позивач на підставі п. 8.2 договору нарахував до стягнення з відповідача 21372,92 грн пені.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України 10525,18 грн інфляційних та 3821,61грн 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 4625/1617-ТЕ-10 від15.09.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у жовтні 2016 року - вересні 2017 року на загальну суму 1143683,57 грн.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось судом, у п. 6.1 договору сторони визначили строки проведення розрахунків за отриманий природний газ, а саме оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Натомість, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням умов, встановлених п. 6.1 договору, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу від 15.09.2016 № 4625/1617-ТЕ-10 у п.7 сторони погодили змінити в пункті 8.2 розділу 8 "Відповідальність сторін" договору - слова "21% річних" на "16,4 % річних".

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов`язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 12-18), за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню:

- за зобов`язаннями жовтня 2016 року пеня нарахована періодами з 26.11.2016 по 05.01.2017 на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, яка склала 2134,33 грн ;

- за зобов`язаннями листопада 2016 року пеня нарахована періодами, починаючи з 27.12.2016 по 06.02.2017, на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, яка в загальному розмірі склала 2814,04 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2016 року пеня нарахована за період з 26.01.2017 по 02.02.2017 на суму простроченої заборгованості 204841,94грн, з 07.02.2017 по 08.03.2017 на суму простроченої заборгованості 103441,54грн, яка в загальному склала 3199,68 грн;

- за зобов`язаннями січня 2017 року пеню нараховано за період з 28.02.2017 по 08.03.2017 на суму простроченої заборгованості 250559,40 грн, з 09.03.2017 по 06.04.2017 на яка суму простроченої заборгованості 149721,97 грн, яка в загальному розмірі склала 3682,30 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2017 року пеня нарахована періодами, починаючи з 28.03.2017 по 01.06.2017 на суми простроченої заборгованості, яка існувала у відповідному періоді, та в загальному розмірі склала 3150,38 грн;

- за зобов`язаннями березня 2017 року пеня нарахована за період з 26.04.2017 по 01.06.2017 на суму простроченої заборгованості 107725,72 грн, з 02.06.2017 по 15.06.2017 на суму простроченої заборгованості 68632,60 грн, яка в загальному розмірі склала 2222,63 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2017 року пеня нарахована за період з 26.05.2017 по 15.06.2017 на суму простроченої заборгованості 28110,10грн, з 16.06.2017 по 17.07.2017 на суму простроченої заборгованості 26742,70 грн, яка в загальному розмірі склала 649,75 грн;

- за зобов`язаннями травня 2017 року пеня нарахована за період з 27.06.2017 по 17.07.2017, з 18.07.2017 по 25.07.2017, з 26.07.2017 по 27.08.2017 на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, яка в загальному розмірі склала 383,48 грн;

- за зобов`язаннями червня 2017 року пеня нарахована за період з 26.07.2017 по 27.08.2017 на суму простроченої заборгованості 23383,57 грн, з 28.08.2017 по 27.09.2017 на суму простроченої заборгованості 4680,14 грн , яка в загальному розмірі склала 411,91грн;

- за зобов`язаннями липня 2017 року пеня нарахована за період з 26.08.2017 по 27.09.2017 на суму простроченої заборгованості 20317,55грн, з 28.09.2017 по 31.10.2017 на суму простроченої заборгованості 8368,85 грн, яка в загальному розмірі склала 429,11 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2017 року пеня нарахована за період з 26.09.2017 по 31.10.2017 на суму простроченої заборгованості 16628,84грн, з 01.11.2017 по 25.03.2018 на суму простроченої заборгованості 1074,45 грн, з 26.03.2018 по 29.10.2018 на суму простроченої заборгованості, яка в загальному розмірі склала338,98 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2017 року пеня нарахована за період з 26.10.2017 по 29.10.2018 на суму простроченої заборгованості 23923,24грн, яка склала 1956,33 грн;

За розрахунком позивача загальна сума нарахованої пені склала 21372,92 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач безпідставно здійснив нарахування пені на суму поставленого відповідачу природного газу у жовтні 2017 року та невірно нарахував пеню за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ в листопаді 2016 року.

Такого висновку суд дійшов з врахуванням наступних обставин.

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 31.10.2016 позивач у жовтні 2016 року передав відповідачу природний газ в обсязі 16,447 тис. куб.м. на загальну суму 97537,28 грн. (а.с. 32).

Згідно платіжного доручення № 617 21.11.2016 відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 97537,28 грн., вказавши у призначенні платежу, що оплата здійснюється за природний газ, використаний в жовтні 2016 року, згідно договору № 4013/16-ТЕ від 21.12.2015.

Оскільки в призначенні платежу мало місце посилання на договір № 4013/16-ТЕ від 21.12.2015, сплачені відповідачем кошти в сумі 97537,28 грн., позивач зарахував як виконання відповідачем зобов`язань за договором № 4013/16-ТЕ від 21.12.2015.

Листом від 29.12.2016 відповідач звернувся до позивача та просив в платіжному дорученні № 617 від 21.11.2016 на суму 97537,28 грн вірним вважати призначення платежу - оплата за природний газ спожитий за жовтень 2016 року згідно договору № 4625/111617-ТЕ-10 від 15.09.2016 (а.с.46).

Після отримання листа, 06.01.2017 позивач провів зарахував коштів в погашення заборгованості за договором № 4625/1617-ТЕ-10 від 15.09.2016 у наступному порядку: в сумі 47537,28 грн - на погашенння залишку заборгованості за жовтень 2016 року, в сумі 50000,00 грн - на часткове погашення заборгованості за листопад 2016 року.

В ході вирішення спору, суд встановив, що за договором № 4013/16-ТЕ-10 від 21.12.2015 та додаткових угод до нього (а.с. 127-137), природний газ відповідачу поставлявся з січня 2016 і до вересня 2016 року включно.

Відповідно до інформації позивача, що міститься в "Операции по предприятию "Богуна,5 ОСББ с 01-01-2016 по 19-12-2019" по договору № 4013/16-ТЕ-10 від 21.12.2015, заборгованість за договором № 4013/16-ТЕ від 21.12.2015 на момент перерахування коштів згідно платіжного доручення № 617 від 21.11.2016, була відсутня і погашена в повному обсязі ще 03.10.2016 (а.с. 139).

Отже, зважаючи на те, що на момент перерахування коштів згідно платіжного доручення № 617 від 21.11.2016 у відповідача була відсутня заборгованість за попередньо укладеним договором; в жовтні 2016 року природний газ не поставлявся на виконання зобов`язань за договором № 4013/16-ТЕ-10 від 21.12.2015, а був поставлений відповідачу в межах договору № 4625/1617-ТЕ-10 від 15.09.2016; сума коштів, перерахована відповідачем, відповідала вартості природного газу, поставленого відповідачу в жовтні 2016, про що зазначено в акті приймання-передачі від 31.10.2016, тому позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що кошти в сумі 97537,28 грн є такими, що сплачені саме в рахунок оплати за поставлений газ згідно договору № 4625/1617-ТЕ-10 від 15.09.2016.

Водночас, суд звертає увагу, що отримавши від відповідача кошти в сумі 97537,28 грн, незважаючи на відсутність заборгованості за договором № 4013/16-ТЕ-10 від 21.12.2015, позивач не повернув їх відповідачу, а прийняв їх та продовжував ними користуватись.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що поставлений природний газ у жовтні 2016 року на суму 97537,28 грн був оплачений відповідачем у строк, визначений договором, а саме до 25.11.2016.

Таким чином, оскільки поставлений природний газ у жовтні 2016 року відповідач оплатив 21.11.2018, враховуючи умови п. 6.1 договору, прострочення в оплаті поставленого природного газу у жовтні 2016 року на суму 97537,28 грн відповідач не допустив.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом не встановлено факту прострочення оплати за спожитий в жовтні природний газ, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних за зобов`язаннями жовтня 2016 року є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, оплати, здійснені відповідачем 29.12.2016 в сумі 30000,00 грн та 04.01.2017 в сумі 20000,00грн, мали бути зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за отриманий природний газ в листопаді 2016 року.

За вказаних обставин, за зобов`язаннями листопада 2016 року правомірним є нарахування пені за період з 27.12.2016 по 28.12.2016 на суму простроченої заборгованості 154599,60грн, з 29.12.2016 по 03.01.2017 на суму простроченої заборгованості 124599,60грн, з 01.04.2017 по 06.02.2017 на суму простроченої заборгованості 104599,60 грн.

Зважаючи на встановлені судом обставини, враховуючи вихідні дані позивача, суд здійснив власний розрахунок, за яким пеня за заявлений позивачем період становить 19077,64грн.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 19077,64 грн. пені, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити її розмір на 50%, тобто до 9538,82 грн, враховуючи наступне.

Звертаючись з клопотанням про застосування ч. 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст.551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач посилався на те, що ОСББ є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, тобто основною метою ОСББ є задоволення потреб мешканців багатоквартирного будинку, а не отримання прибутку.

Звертає увагу, що оплата за поставлений позивачем газ залежить від своєчасної сплати мешканцями будинку членських внесків та платежів за опалення.

Вважає, що прострочення платежів не призвело до тяжких наслідків та збитків НАК "Нафтогаз України" та станом на листопад 2017 року всі платежі було сплачено, прострочення в оплаті допущено не більше місяця.

За вказаних обставин відповідач просить зменшити розмір пені, інфляційних та 3% річних.

Позивач заперечував проти зменшення розміру нарахованої пені у повному обсязі, вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором, тому підстави для застосування ст. 551 ЦК України відсутні.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу приписів ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені суд встановив, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів - мешканцями багатоквартирного будинку.

Суд також приймає до уваги, що відповідач не є прибутковою організацією, а є організацією, створеною власниками багатоквартирного будинку для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Несвоєчасне проведення розрахунків з позивачем пов`язане з тим, що мешканці будинку несвоєчасно розраховувались за надані послуги з теплопостачання.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Отже, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, повне виконання відповідачем основного зобов`язання і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором, суд визнав вказані обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

Також, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

При цьому суд зазначає, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 9538,82 грн.

В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача 3821,61грн 3% річних та 10525,18грн інфляційних, суд дійшов наступних висновків.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 12-18) 3% річних нараховано позивачем за аналогічні періоди та на суми простроченого зобов`язання, що й при нарахуванні пені, які в загальній сумі склали 3821,61 грн.

Тому з урахуванням встановлених обставин у справі, суд здійснив власний розрахунок, за яким 3% річних становлять 3493,72грн.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 3493,72грн.

В частині стягнення 327,89грн 3% річних суд відмовляє в задоволені позову за безпідставністю вимог.

В частині вимог про стягнення з відповідача 10525,18грн інфляційних (а.с.12-17 ), суд встановив, що нарахування позивачем здійснено, починаючи з грудня 2016 року по вересень 2018 року на суму заборгованості, яка існувала у відповідному періоді. За розрахунком позивача загальна суму інфляційних втрат склала 10525,18 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивач неправомірно нарахував інфляційні у грудні 2016 року за зобов`язаннями жовтня 2016 на суму 67537,28грн , оскільки, як встановив суд при вирішення спору, поставлений природний газ позивачем у жовтні 2016 року був оплачений відповідачем у строк визначений п. 6.1 договору.

Крім того, при розрахунку інфляційних за період з листопада 2017 року по вересень 2018 року на суму простроченої заборгованості 1074,45грн позивач допустив арифметичну помилку.

З урахуванням встановлених обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних, за яким інфляційні в межах заявленого позивачем періоду становлять 9902,12 грн.

Отже вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних заявлена у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в розмірі 9902,12 грн.

В частині стягнення 623,06грн інфляційних суд відмовляє в позові за безпідставністю вимог.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних, то суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредитору. Тобто кошти нараховані в порядку ст. 625 ЦК України не відносяться до складу неустойки, відтак суд в силу статей 233 ГК України та 551 ЦК України не наділений повноваженнями щодо зменшення розміру таких нарахувань.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 22934,66грн, з яких: 9538,82грн пеня, 3493,72 грн - 3% річних, 9902,12 грн - інфляційні.

В частині стягнення 11834,10грн пені, 327,89 грн 3% річних, 623,06 грн. інфляційних суд відмовляє в задоволені позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплти судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богуна,5" (10005, м.Житомир, проїзд Івана Богуна, буд.5, код ЄДРПОУ 38624390)

на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720)

- 9538,82 грн пені;

- 3493,72 грн 3% річних;

- 9902,12 грн інфляційних;

- 1746,42 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.01.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)