Рішення

від 26.12.2019 по справі 916/3297/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3297/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/3297/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР"; (вул. Анрі Барбюса, буд. 37/1, літера Б, 03150, код ЄДРПОУ 33939476)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна пакувальна компанія" (вул. Чорноморського козацтва, буд. 72, Одеська обл., м. Одеса, код ЄДРПОУ 34108837)

про стягнення 39096,38 грн.;

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Лапа Л.Б., паспорт серія № НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСНОВА ПАПІР звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Південна пакувальна компанія про стягнення заборгованості в розмірі 188 507,74 грн., яка складається з основного боргу в сумі 149 411,36грн., пені в сумі 28 242,91грн., 10% річних в розмірі 8 231,59грн., інфляційних витрат в сумі 152,40грн. та 3% річних в розмірі 2 469,48грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № ОФ37 від 30.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2019р. було відкрито провадження по справі №916/3297/18. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

16.12.2019р. за вх. №25913/19 до суду віл позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 44 614,47грн., яка складається з пені в сумі 31 122,91грн., 10% річних в розмірі 9 446,74грн., інфляційних витрат в сумі 1 295,66грн. та 3% річних в розмірі 2 749,66грн.

Відповідна заява була залучена судом до матеріалів справи, проте до уваги судом не приймається, оскільки подана з порушенням ч.2 ст. 46 ГПК України, в частині строків подання.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 149 411,36грн. було закрито, в порядку ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України.

17.12.2019р. за вх.. №26129/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в позові відмовити.

При цьому заперечуючи проти позовних вимог, вказує на відсутність заборгованість щодо основного боргу, невірність розрахунку штрафних санкцій щодо періоду нарахування та безпідставність нарахування 3% річних.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна пакувальна компанія" (покупець) був укладений договір поставки №ОФ37, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його в кількості, в строк, асортименту і найменуванню, відповідно до узгодженого сторонами замовлення (заявки), Специфікації та рахунків-фактури на відвантаження конкретної партії товару (п.1.1 договору).

Загальна кількість товару, поставленого по цьому договору, відповідає усій кількості товару, що був поставлений протягом дії цього договору, і підтверджується накладними а іншими товаросупроводжувальними документами (п.1.4 договору).

Відповідно до положень п.2.1 договору, постачання товару здійснюється, на умовах DDP склад покупця за адресою: м. Одеса, вул.. Вапняна, 45а, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс 2010. Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні їх в Специфікаціях (додатках) до цього договору.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікаціях до договору або в видаткових накладених. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, тари якщо інше не вказано в Специфікації (додатках) до договору з урахування положень Інкотермс.

Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначених в п.3.5 договору встановлюється в національній валюті України - гривні і не підлягає зміні, якщо інше не зазначено в специфікаціях (п.3.6 договору).

Згідно п.3.8 договору, покупець здійснює оплату за кожну партію поставки товару протягом 14 календарних днів після дати виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару. Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.9 договору).

Згідно із пунктом 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року. Закінчення строку дії цього договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що виникли з цього Договору протягом строку його дії, не звільняє Сторони від необхідності належного їх виконання та від відповідальності за їхнє неналежне виконання. Якщо, за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін письмово не заявить про припинення його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були раніше встановлені цим договором, причому кількість таких поновлень не обмежується.

Жодна зі сторін письмово не заявляла про припинення дії договору, таким чином, договір був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 197 627,52грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товару розрахувався частково, в зв`язку з чим сума заборгованості за посиланнями відповідача на момент звернення до суду склала 149 411,36грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №ОФ 37 від 30.03.2017р. щодо належної оплати вартості отриманого товару, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР" звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 30.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна пакувальна компанія" (покупець) був укладений договір поставки №ОФ37, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його в кількості, в строк, асортименту і найменуванню, відповідно до узгодженого сторонами замовлення (заявки), Специфікації та рахунків-фактури на відвантаження конкретної партії товару (п.1.1 договору).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 197 627,52грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.8 договору, покупець здійснює оплату за кожну партію поставки товару протягом 14 календарних днів після дати виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару. Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.9 договору).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Під час розгляду справи в суді судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв`язку з чим провадження по справі в цій частині було зарито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

В той же час, за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов`язань за договором №ОФ37 від 30.03.2017р., а саме не своєчасно оплатив варітьсь отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 28 242,91грн.

У п.6.3.1. договору, сторони визначили, що покупець у випадку порушень зобов`язання щодо порядку та строків оплати поставленого товару сплачує Ппостачальнику, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в. період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно 4.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, щодо початкової дати нарахування пені, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому сума пеня яка підлягає задоволенню складає 28 076,49 грн.

Щодо нарахування 10% річних, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України .

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, пунктом 6.3.4 договоур у випадку прострочення платежу більш тридцяти календарних днів, Постачальник, крім передбачених п. 6.3.1., даного договоур, додатково стягує з Покупця 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України) з першого дня прострочення.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами договору був встановлено інший відсоток річних, відповідно сплаті підлягають саме 10% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 10% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 8 231,59 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснений неналежним чином, щодо початкової дати нарахування 10% річних, з цих підстав сума 10% річних яка підлягає задоволенню складає 8 177,48 грн.

При цьому враховуючи що сторонами в договорі був узгоджений інших розмір відсотків річних, саме з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, суд відмовляє в задоволення вимоги про стягнення 3% річних обрахованих позивачем також з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, оскільки є подвійним нарахуванням.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 152,40грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 152,40 грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи перерахунок штрафних санкцій, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР"; (вул. Анрі Барбюса, буд. 37/1, літера Б, 03150, код ЄДРПОУ 33939476) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна пакувальна компанія" (вул. Чорноморського козацтва, буд. 72, Одеська обл., м. Одеса, код ЄДРПОУ 34108837) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна пакувальна компанія" (вул. Чорноморського козацтва, буд. 72, Одеська обл., м. Одеса, код ЄДРПОУ 34108837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ПАПІР"; (вул. Анрі Барбюса, буд. 37/1, літера Б, 03150, код ЄДРПОУ 33939476) пеню в сумі 28 076 (двадцять вісім тисяч сімдесят шість)грн.49коп. 10% річних в сумі 8 177 (вісім тисяч сто сімдесят сім) 48коп, інфляційні витрати в розмірі 152 (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) 40коп. та судовий збір в сумі 546 (п`ятсот сорок шість)грн. 10коп.

3. В решіт позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 січня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна